пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» Філософія2
» Філософія3
» Філософія
» Історія
» Філософія4
» бжд
» бжд2
» бжд лекції
» філософія тести
» охорона праці тести
» охорона праці відкриті відповіді
» Екологія шпори
» екологія текст1
» екологія текст2
» охорона праці відкриті відповіді2
» охорона праці відкриті відповіді3
» воєнка
» воєнка2
» політологія
» економіка
» зібд теорія
» зібд тести
» мззі
» політологія тести
» менеджмент
» менеджмент2
» філософія тести 2
» цивільний захист
» зібд тести 1
» зібд тести 2
» зібд теорія 2

1. Виникнення, еволюція і предмет економічної теорії як науки.


Економічні явища і процеси завжди привертали до себе увагу вчених та всіх освічених людей, тому що давали можливість пояснити мотиви господарської діяльності людей.
Перші спроби вивчення економічних явищ, процесів мали місце ще в працях мислителів Давнього Єгипту, Вавилону, Китаю, Індії. Економічна теорія як наука зародилася ще у IV-ІІІ ст. до н. е. Зокрема, грецький мислитель Ксенофонт вперше вводить поняття „економія” (oicos – домашнє господарство; nomos – закон, правило), що означало закони ведення домашнього господарства. Особливо слід підкреслити внесок Аристотеля в економічну теорію як науку. Він вказує, що економіка вивчає виробництво і споживання для задоволення потреб. Науку про багатство він розділив на економіку і хрематистика (вчення про збагачення, накопичення грошей через лихварство).
Формування перших шкіл належить до часів нової історії, коли товарне господарство почало набувати загального характеру, в період зародження капіталізму. Меркантилісти – представники першої економічної теоретичної школи (XVI-XVII), які відображали інтереси торгівців епохи первісного нагромадження капіталу, предметом своїх досліджень вважали багатство (грошове, у золоті і сріблі), а його джерелом – торгівлю, насамперед, міжнародну.
У 1615р. французький економіст А. Монкретьєн (представник школи меркантилізму) вводить термін „politicos оіconomia” (рoliticos – державний, суспільний). Предметом політичної економії є організація і управління суспільним господарством, або закони ведення господарства у державі.
Школа фізіократів (ХVІІІ ст.) перенесла предмет дослідження у сферу виробництва. Згідно уявлень фізіократів (Ф.Кене, Ж.Тюрго), предметом політичної економії є національне багатство, під яким розуміли продукти землеробства.
Англійська класична політична економія (ХVІІІ-ХІХ ст.) розширила предмет науки до дослідження умов виробництва і нагромадження (А.Сміт), а також розподілу (Д.Рікардо) національного багатства, створюваного в усіх галузях матеріального виробництва, що проявляється в економічних законах і виробничих відносинах. К.Маркс і Ф.Енгельс (ХІХ ст.) предметом політичної економії вважали систему виробничих відносин – відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ і відповідну систему економічних законів.
У другій половині ХІХ ст. в період «маржинальної революції» (основні представники: К.Менгер, С.Джевонс, Л.Вальрас) створюються передумови для зміни економічної науки. Зокрема, сформувалася система ринкової економіки, і економісти починають досліджувати конкретні проблеми економії і максимізації вигоди від використовуваних рідкісних ресурсів. При цьому залучають нові методи аналізу, такі як граничні величини, графіки, інтегральне та диференціальне числення.
У 1890р. Альфред Маршалл вводить термін «економікс» у своїй праці „Principlles of Economics”. Економікс зосереджує увагу на з’ясуванні кількісних взаємозв’язків між елементами господарської системи. Її предметом є дослідження багатства і економічної поведінки раціонального економічного суб’єкта щодо виробництва необхідних для споживання матеріальних і нематеріальних благ. Увага зосереджується на ізольованому суб’єкті економіки, його стимулах до дії, тобто підкреслювалась роль людини в економіці.
Дж. М. Кейнс (30-і роки ХХ ст.) значно розширив предмет економікс, перенісши центр досліджень на рівень всієї економічної системи, тобто на рівень макроекономіки.
Найпоширенішим визначенням предмету економічної теорії як науки є наступне: це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів для того, щоб виготовити різноманітні товари, розподілити їх зараз і в майбутньому для споживання поміж різними індивідуумами і групами людей для найповнішого задоволення потреб.
Враховуючи вище сказане, можна можна дати наступне визначення предмету економічної теорії: економічна теорія – це наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людей, як суб’єктів господарювання цієї системи в процесі виробництва і розподілу життєвих благ з метою найповнішого задоволення потреб за умов обмеженості виробничих ресурсів і альтернативних варіантів їх використання.
Розрізняють два рівні економічного аналізу: мікро- і макроекономічний. Мікроекономіка вивчає поведінку окремих економічних суб’єктів, а макроекономіка – функціонування національної економічної системи, особливості ведення господарства в межах держави.
Політекономічний аналіз передбачає дві сторони – позитивну і нормативну. Позитивна сторона полягає у проведенні абстрактного (теоретичного) дослідження економічної системи та її елементів і виведення закономірностей, принципів, теорій («як є?»), а нормативна сторона – у підготовці загальних рекомендацій для раціональної економічної поведінки усіх суб’єктів економічної системи («як має бути?). Нормативна політична економія є науковою основою для розробки економічної політики держави.


22.04.2015; 21:44
хиты: 142
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь