- пріоритет здоров’я та життя працівників по відношенню до виробничої діяльності; - соціальний захист працівника; - єдність нормативів ОП для всіх суб’єктів; - здійснення для всіх суб’єктів навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації з питань ОП.
2. Основні поняття, терміни з ОП та їх визначення.
У ДСТУ 2295-93 "Охорона праці. Терміни та визначення" та інших стандартах наведені визначення основних понять та термінів в галузі ОД які під час читання дисциплін "Основи охорони праці" і "Охорона праці в галузі" будуть зустрічатися в лекційному матеріалі. Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів, яка може запобігти або зменшити вплив на працівників шкідливих виробничих факторів. Техніка безпеки - це комплекс організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують охорону працівників від НВ на виробництві. Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, що впливають на здоров'я і працездатність людини під час її професійної діяльності. Виробнича небезпека - це загроза дії на працівників небезпечних шкідливих виробничих факторів. Шкідливий виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого працівника може призвести до професійних захворювань або погіршення стан здоров'я, зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор - це виробничий фактор, дія якого працівника спричиняє травму або інше раптове погіршення здоров'я працівника. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-14 небезпечні та шкідливі виробничі фактор за природою дії на організм людини поділяються на такі групи: фізичні, хімічні. біологічні, психофізіологічні. Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори : рухомі частини машин та механізмів; пересувні частини виробничого устаткування; - підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори. До них належать хімічні речовини, які за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на загальноотруйні, подразнювальні, сенсибілізуючі канцерогенні, мутагенні, наркотичні і такі, що впливають на репродуктивну функцію. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори - до них належить патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби тощо) та продукти їх життєдіяльності, а також мікроорганізми рослин і
залучати жінок для підіймання вантажу, маса якого перевищує встановлені для жінок норми. Міністерством охорони здоров'я України 10.12.1993 р. видано наказ № 241, яким встановлено граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками: підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) - 10кг; - підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни до 7кг. Сумарна вага вантажу; який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350кг, з підлоги -175кг. Залучення жінок до робіт у нічні години обмежується згідно з ст. 175 КЗпП. Жінкам надаються відпустки по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 - після пологів (у разі ускладнених пологів 70 календарних днів). Згідно з ст. 181 КЗпП надається частково оплачувана відпустка до трьох років та додатково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до 6-ти років без Оплати. Час при відпустках зараховується в безперервний стаж. Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про відпустки", жінці, котра працює і має двох і більше дітей віком до 15-ти років або дитину-інваліда, за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.
9. ОП неповнолітніх
Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповнолітніх і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавчо це «кріплено в ст. 43 Конституції України. Законом України про ОП, (ст. 11) забороняється застосовувати працю неповнолітніх на важких роботах або з Небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. МОЗ України видано наказ від 31.03.1994 р. №46, який затверджує перелік цих робіт. Граничні норми підіймання і переміщений важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ України від 22.03.1996 р.№ 59. Неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років. Неповнолітніх віком від 14 до 15 років приймають на роботу за узгодженням 1 місцевим комітетом, батьками, міліцією, школою (ст. 188 КЗпП). Тривалість робочого дня - 24 год. на тиждень для неповнолітніх від 14 до 16 років, а для неповнолітніх віком від 1б до, 18 років - тривалість 36 год. у тиждень (тобто неповний робочий день). Відпустка тривалістю 30 календарних днів надається тільки влітку (ст. 195 КЗпП). Забороняється залучати неповнолітніх до нічних,
підрозділу, дільниці, їх заступниками або майстром. Проводиться ознайомлення з обладнанням, Освітленням. Після первинного інструктажу працівник проходять 2—15 змін стажування під керівництвом досвідчених робітників. Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місті в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівниками підприємств з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах із підвищеною небезпекою - 1 раз на три місяці; для решти робіт - 1 раз на шість місяців (але не рідше одного разу в рік). Його проводять індивідуально з окремими працівниками або з групою працівників, котрі виконують, однотипні роботи за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті ОП у таких випадках: під час введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про ОП, а також при внесенні змін та доповнень до них; під час зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріальних та інших факторів, що впливають на стан ОП; Цільовий Інструктаж проводиться з працівниками: під час виконання разових робіт, не передбачених трудовою угодою; під час ліквідації аварії, стихійного лиха; під час проведення робіт, на які оформлено наряд-допуск, письмове розпорядження або інші документи. Такий інструктаж проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладів освіти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи). Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та про допуск до роботи особою, котра проводила інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань ОП. Обов'язкові підписи сторін. Сторінки журналу пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою. У разі виконання робіт, які вимагають оформлення наряду-допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів - не обов'язково.
13. Державний нагляд за станом ОП.
Відповідно до спи 38 ЗУ "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про ОП здійснюють: Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за ОП); Спеціально уповноважений
При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників. Обробка та аналіз одержаних результатів дає змогу визначити професії, види робіт, устаткування, механізми, технологічні процеси тощо, на які припадає найбільша кількість випадків травматизму, виявити основні його причини та розробити заходи щодо його запобігання. Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дає змогу наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Детерміністичні методи дозволяють виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму. При монографічному методі застосовується комплексний підхід, за якого кожний випадок травматизму розглядається як система, елементами якої є взаємопов'язані умови, обставини та причини явища, що аналізуються. Метод моделювання причинних зв'язків застосовується під час аналізу випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, спричинених виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.
17. Класифікація причин виробничого травматизму.
Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і. профзахворюваності на такі основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, економічні Організаційні причини відсутність або неякісне проведення навчань з питань ОП: відсутність та недостатній контроль за станом ОП; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо ОМ; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, інструментарію; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний
стан повітря, який характеризується такими фізичними параметрами: температурою повітря , t, С0; відносною вологістю φ, %; швидкістю руху повітря V, м/с; величиною атмосферного тиску Р, Па; тепловиділенням І, Вт/м 2; ступенем іонізації повітря. Мікроклімат виробничих приміщень Залежить від кліматичних умов, часу є дні, пори року і сезонних змін. Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничому приміщенні є вкладним завданням, розв'язати яке можна такими заходами та засобами: удосконалення технологічного процесу та устаткування; впровадження нових технологій та обладнання (наприклад, заміна полуменевого нагрівання індукційним). Заміна гарячого способу обробки металу холодним, горнових печей - тунельними, що дасть можливість зменшити виділення тепла у виробниче приміщення; - раціональне, об'ємне, планове і конструктивне рішення виробничих будівель (подвійне засклення, повітряні завіси, гарячі цехи в одноповерхових будівлях); раціональне розміщення технологічного устаткування. Для гарячих виробів - окреме приміщення. Теплоізольоване обладнання розмістити в окремих приміщеннях, щоб теплові потоки не перехрещувались; автоматизація та дистанційне управління технологічним процесом. Цей захід виводить людину із виробничих зон (наприклад, автоматичне завантажування печей в металургії, управління розливом сталі); раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря; застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів; регулювання режимів праці та відпочинку, використання засобів індивідуального захисту.
22. Нормування метеорологічних умов, прилади для вимірювання метеорологічних умов.
Основним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничого приміщення, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Температура, відносна вологість та швидкість руху повітря нормуються для робочої зони— простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або не постійного (тимчасового) перебування працівників. В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладено оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт за ступенем важкості та пори року. Оптимальні (комфортні) вважаються такі параметри мікроклімату, які за тривалої і систематичної дії на людину забезпечують
де Ас - сила струму, А; к - ДОСЛІДНИЙ коефіцієнт, к= 12-16 5. Для приміщень, де немає шкідливих виділень (або кількість їх незначна), приплив (витяжку) повітря можна визначити за кратністю повітрообміну к - відношення об'єму вентиляційного повітря L (м3/год) до об'єму приміщення V (м3 ): к = L/V , звідки
Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години необхідно замінити весь об'єм повітря для створення нормальних умов повітряного середовища. 6. При значній кількості людей, котрі знаходяться в приміщенні, необхідну кількість повітря визначають за формулою
де І - мінімум подання повітря на одну людину (працівника) відповідно до санітарних норм (при об'ємі приміщення, що припадає на одного працівника, до 20 м3, L = 30 м3/год, при об'ємі > 20 м3 L = 20 м3/год); пл- кількість людей, котрі одночасно знаходяться в приміщенні 7. Під час розрахунку місцевої витяжної вентиляції кількість повітря, що вилучається місцевою витяжкою (зонт, панель, шафа), можна обчислити ш формулою
де F- площа перерізу повітропроводу, м ; v - швидкість руху вилученого повітря в цьому повітропроводі (приймається від 0,5 - 1,7 м/с залежно від токсичності газів та парів). Визначивши L, м3/год, розраховують поперечний переріз повітропроводів за формулою)
де vp - швидкість руху повітря в повітропроводі, м/с
Враховуючи розрахункові площі перерізів повітропроникні (fр), за табличними даними підбирають стандартні діаметри при круглому перерізі або розміри при прямокутному перерізі. Необхідний тиск для передачі повітря повітропроводами визначають через розрахунок втрати на тертя на ділянках повітропроводу і місцеві
орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла у
світлових отворах; колір стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини, так і ззовні приміщення Оскільки природне освітлення не постійне впродовж дня, кількісна оцінка цього виду освітлення проводиться за відносним показником - коефіцієнтом природного освітлення (КПО) до штучного не вимагає затрат на експлуатацію.
де Евн - освітленість в даній точці (робочому місці) в середині приміщення; Езовн - освітлення ззовні приміщення на цій же горизонтальній площині Нормовані значення КПО визначаються "Будівельними нормами і правилами" (СниП П-4-79). В основу визначення КПО прийнято розмір об'єкта розпізнавання. Для бокового освітлення КПО≈0,5-3,5 % Для верхнього та комбінованого КПО≈1,0-10 %
28. Штучне освітлення вимоги влаштування, нормування.
Штучне освітлення (ШО) може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщаються їхній зоні приміщення (не менше 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду небезпеку виробничого травматизму та профзахворювань. За функціональним призначенням штучне освітлення буває робоче, чергове, охоронне, аварійне, евакуаційне. Робоче освітлення призначене для забезпечення виробництва, переміщення людей, руху транспорту. Чергове освітлення передбачене в неробочий час (частина робочого). Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, освітленість 0,5 лк на висоті Н=0,5 м. Аварійне освітлення здійснюється від інших джерел. Освітленість >2 лк всередині приміщення і <2лк - поза приміщенням. Евакуаційне освітлення. Освітленість не менше 0,5 лк В середині приміщення, поза приміщенням - не менше 0,2 лк. При КІЛЬКОСТІ людей в приміщенні >50 осіб світиться надпис "Запасний вихід".
29. Кількісні та якісні показники освітлення.
Освітлення виробничих приміщень характеризуються кількісними та якісними нт.
просторові ізолюкси умовної горизонтальної освітленості. За заданими значеннями d та h на ізолюксах для відповідного типу світильника знаходять значення e шляхом інтерполяції між значеннями, що належать найближчим ізолюксам.
Нехай сумарна дія "найближчих" світильників створює в контрольній точці умовну освітленість ∑е; дію більш віддалених світильників та відбиту складову освітленості наближено врахуємо коефіцієнтом μ. Тоді для того, щоб отримати в цій точці нормовану освітленість Е при заданому коефіцієнті запасу Кз, лампи в кожному світильнику повинні мати світловий потік рівний:
По цьому світловому потоку і обирається за таблицями найближча стандартна лампа. Фактичний світловий потік стандартної лампи не повинен відрізнятись від розрахункового більше ніж на-10 чи +20 %. Якщо вибрати лампу з таким допуском неможливо, то необхідно змінити розміщення світильників. Формулу можна використовувати також для визначення освітленості заданої очки (ЕА) при відомому світловому потоці лампи Фл.
3. Метод питомої потужності вважають найпростішим, однак і найменше точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи Рл , ВТ для створення в приміщенні нормованої освітленості
де РПИТ - питома потужність, Вт/м2; S - площа приміщення, м2; N - кількість ламп в освітлювальній установці.
31.а) Порівняльна характеристика джерел штучного світла.
Джерелами ШО є лампи розжарювання (ЛР) та газорозрядні лампи (ГРЛ). Переваги ГРЛ: основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність; світлова віддача 40-100 лм/Вт (ГРЛ); термін експлуатації- 10 тис. год; невелика температура нагрівання (30-60 °С); спектр, близький до денного; переважають білі кольори. Недоліки ГРЛ: пульсація світлового потоку, що може спричинити виникнення cтробоскопічного ефекту (предмети, що
Швидкість поширення звукових хвиль залежить ВІД фізичних властивостей тіла (густини, пружності, тиску), в якому поширюється звук, Ті ВІД температури. У повітрі збільшення швидкості становить 0,6 м/с при підвищенні температури - на 1°С. Частота коливань / - кількість коливань за одну секунду (одне коливання за секунду - 1 Гц). Слуховий апарат людського організму сприймає звукові коливаня в частотному діапазоні 16 - 20000 Гц (частота 5-6 порядку). Найчутливіше вухо до коливань в діапазоні середніх ЧаСТОТ 1000 - 3000 Гц. Такі звуки називають "чутними". "Нечутні" звуки за чаСТОтоЮ нижче 16 Гц (інфразвуки) або вище 20000 Гц (ультразвуки). Звуки з частотою 30-300 Гц є низькочастотні; 300 - 800 Гц - середньо-частотні; >800 Гц - високочастотні. Швидкість коливного руху частинок у звуковій ХВИЛІ V, що залежить від амплітуди коливань (тобто від звукового тиску р) та частоти
Величина р * С називається питомим акустичним опором середовища, через яке поширюється звук. Для повітря при нормальному тиску (барометричний тиск 760 мм рт. ст., 1=20 °С, густина р = 0,001205 г/см3, С - 344 м/с, р • С=41 г/см2 *с). Інтенсивність звуку, або сила звуку -І Вт/м2- це енергія, яка переноситься звуковою хвилею перпендикулярно до поверхні (1 м2) за одиницю часу (1 с).
Звукова потужність джерела - W, Вт визначається загальною кількістю звукової енергії, яка випромінюється джерелом шуму в навколишній простір за за одиницю часу
де S -площа.
При випромінюванні в сферу радіусом r -S = 4πr2, в напівсферу - 8 = 2πr2.
Звуковим тиском Р, Па називається різниця між моментальним значенням повного тиску (збудженого середовища) і середнім тиском в незбудженому середовищі. Сприйняття людиною
точок або тіл, які виникають у горизонтальному і вертикальному напрямах. Причиною вібрації є виникаючі при роботі машин і механізмів неврівноважені силові дії. Вони можуть виникати через незбіг маси тіла і осі обертання (наявність ексцентриситету), зворотно-поступального руху, удари деталей одна об одну. . За способом передачі на тіло людини вібрація поділяється на: - загальну, яка викликає струс всього організму; локальну (місцеву) - діє або приводить в коливний рух окремі частини тіла. У виробничих умовах часто трапляються випадки комбінованого впливу вібрації - загальної та локальної. Загальну вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на транспортну, що виникає внаслідок руху по дорогих; транспортно-технологічну, яка виникає при роботі машин, ЩО виконують технологічні операції в стаціонарному положенні або при переміщенні по спеціально підготовлених частинах виробничих приміщень, виробничих майданчиків; технологічну, що впливає на операторів різних стаціонарних машин або передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації, Вібрації, що впливають на операторів різних машин, поділяються і на категорії відповідно до ГОСТ 12.1.012-90: трактори, автомобілі вантажні, будівельно-дорожні, снігооочищувачі – І категорія; екскаватори, крани промислові та будівельні, самохідні бурильні установки, шляхові машини, бетоноукладачі - 2 категорія підлоговий виробничий транспорт, верстати метало- та деревообробні, ковальсько-пресове обладнання, ливарні машини, електричні машини, насосні агрегати та вентилятори, бурильні вишки та установки, бурові верстата, обладнання промисловості будматеріалів - З категорія. . Вібрація характеризується такими абсолютними фізичними величинами: амплітудою (віброзміщенням) - А (зміщення коливання точки) амплітуда зміщення, м; швидкістю коливання (віброшвидкість) -υ, м/с υ=2πfА, м/с; частотою вібрації -f, Гц; періодом коливань - Т, 1/с. - прискоренням (віброприскоренням)
Загальні методи боротьби у виробничих умовах класифікують так амортизація (віброгасіння); динамічне гасіння; вібродемпфування; віброізоляція, зниження вібрації в джерелі її виникнення; налагодження від режиму резонансу; зменшення корпусного звуку; застосування засобів
може бути прямою і рефлекторною.
37. Фактори які визначають ступінь ураження електричним струмом.
Величина сили струму, що протікає через тіло людини, є вирішальним фактором, який визначає наслідок ураження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія. Розрізняють порогові значення струму - пороговий відчутний струм при змінному 0,6-1,5 мА, при постійному 5-7 мА; пороговий невідпускаючий струм - це найменший струм, за якого людина вже не може самостійно керувати м'язами, крізь, які протікає струм, і звільнитися від захоплених руками предметів при змінному 10-15 мА, при постійному 50-80 мА. пороговий фібриляційний струм - це струм, що спричиняє при протіканні через організм фібриляцію серця. Це відбувається за величини змінного струму 100мА - 5А, постійного струму- 300мА - 5 А. Тривалість протікання струму. Дія електричною струму залежить від часу протікання його через тіло людини. Чим довше протікає струм через організм людини, тим більше зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Зростання СИЛИ струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини, Наслідки впливу струму на організм полягають в порушенні функціонування центральної нервової системи, зміні складу крові, місцевому руйнуванні тканини організму під впливом тепла, порушенні роботи серця, легенів. Найуразливішим серце є в фазі серцевого циклу (кардіоциклу), тривалість якої становить близько 0,2 с. Шлях протікання струму через людину. Шлях мас велике значення з огляду на наслідки ураження. Якщо на шляху струму виявляться життєво важливі органи - серце, легені, головний мозок, - то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм протікає іншим шляхом, то його вплив на ці життєво важливі органи може бути лише рефлекторним. Існує багато можливих шляхів протікання струму в тілі людини, які називаються петлями. Небезпека петлі оцінюється за значенням струму і через який орган протікає струм. Найнебезпечніший ШЛЯХ протікання струму через серце, легені. Найхарактернішими і найбільш поширеними шляхами протікання струму через тую людини є голова - руки; голова - ноги; рука - рука; ліва рука - ноги, права рука - ноги; нога-нога. Вид та частота струму. Постійний струм в 4-5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою f= 50 Гц.
доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку: високої відносної вологості повітря (близько 100 %), хімічно активного середовища; або одночасною наявністю двох чи більше умов з другої категорії. Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструмента в приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а в особливо небезпечних приміщеннях - до 12 В.
За характером середовища розрізняють такі виробничі приміщення: - нормальні - сухі приміщення, в яких відсутні ознаки спекотних та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним середовищем; сухі - це приміщення, в яких відносна вологість повітря не перевищує 60 %; вологі - це приміщення, в яких φ = 60-75 %;сирі - це приміщення, в яких ф протягом тривалого часу перевищує 75 %, але не досягає 100 %;особливо сирі - це приміщення, в яких φ ≈ 100 %, стіни, стеля, предмети вкриті сирістю; жаркі - це приміщення, в яких температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 °С; запилені - це приміщення, в яких є наявний пил, що виділяється і осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів. Пил, що виділяється, може бути струмопровідним або неструмопровідним; з хімічно активним середовищем - це приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу виділяються пари хімічних речовин, які діють руйнівно на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання
46. Перша допомога при ураженні електричним струмом.
Заходи першої допомоги умовно поділяють на два етапи: 1. Звільняють потерпілих від дії електричного струму будь-яким способом (вимикають електричну установку, перерубують проводи, відтягують за сухий одяг, підставляють дошку), >1000 В - використовують боти, рукавиці, ізольовані штанги, кліщі закорочення лінії електричних передач. Визначають, в якому стані знаходиться людина. Потерпілим надають долікарську допомогу, роблять штучне дихання. Згідно з ПБЕ і ПТЕ - три методи надання штучного
підрозділу. Виконавці вогневих робіт повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки відповідними особами. Місця проведення вогневих робіт повинні бути віддалені від горючих матеріалів на відстань не менше 5 м. Перед проведенням вогневих робіт розробляються заходи щодо пожежної безпеки, призначення відповідальних осіб, після цього видається власником наряд на проведення робіт (на 1 зміну). Після виконання робіт протягом двох годин перевіряється місце проведення робіт.
50. Вибухо- і пожежонебезпечні властивості горючих речовин.
Горючі — речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення (всі органічні матеріали). Горючі матеріали і речовини поділяються на легкозаймисті, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра тощо), та важкозаймисті, які займаються від потужніших джерел запалювання. Всі горючі рідини небезпечніші, ніж тверді матеріали і речовини. Вони легше спалахують, інтенсивніше горять і утворюють паро- і газоповітряні вибухопожежонебезпечні суміші. Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 за температурою спалаху розрізняють легкозаймисті рідини (ЛЗР) - рідини, температура спалаху яких не перевищує 61 °С у закритому тиглі або 66 °С - у відкритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт); горючі рідини (ГР) - температура спалаху >61 °С у закритому тиглі або 66 С відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін). Правила будови електроустановок (ПБЕ) містять таку класифікацію ЛЗР та ГР: ЛЗР - належать до вибухонебезпечних рідин; ГР - належать до пожежонебезпечних рідин. важливими показниками, що характеризують вибухопожежонебезпечні властивості газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум'я (запалення). Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум'я це мінімальна та максимальна об'ємна (масова) частка горючої речовини в суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з подальшим поширюванням полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання. Нижче НКМ і вище ВКМ суміші горіти не можуть. Розрізняють також нижню (НТМ) та верхню (ВТМ) температурні межі поширення полум'я газів та парів в повітрі. НТМ і ВТМ - це такі температури речовини, за яких
способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасник речовин залежить від масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів. Вода - найдешевша і найдоступніша вогнегасна речовина Вона має найбільшу теплоємність порівняно з іншими вогнегасними речовинами і термічну стійкість (1700 °С). Для випаровування 1 л води необхідно 2684 кДж теплоти, при цьому утворюється 1725 л пари. Вода застосовується у вигляді компактних І розпилюючих струменів і як пара Струменем води гасять тверді ГР; дощем І водяним пилом - тверді, волокнисті, сипкі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила. Водою не можна гасити - ЛЗР (бензин, гас), вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, а також лужні метали (Na, К, Мg), електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування. Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщенні об'ємом до 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках. Вогнегасна концентрація пари у повітрі становить 35 %; Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, яві погано Змочуються водою (бавовна, деревина, торф). У воду додають поверхнево-активні речовини: піноутворюючі, сульфаноли тощо. Інертні та негорючі гази Вуглекислий газ (СО2) за тиску 36 атмосфер перетворюється у вуглекислоту. Охолоджує і ізолює зону горіння. При випаровуванні в повітрі з 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 506 л вуглекислого газу (снігу). Вуглекислий газ використовують Для гасіння ЛЗР і ГР, що знаходяться в ємностях, і також для гасіння електричного обладнання, яке горить. Азот. Розбавляє та охолоджує реагуючі речовини (температура рідкого азоту t=-250 C) і ізолює зону горіння. Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з комірок -бульбашок газу. Стінки бульбашок утворюються із розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів. Піни поділяються на Хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна отримується при взаємодії лужного та кислотного розчинів у присутності піноутворювача. Така піна складається із 80 % СО2,19,7 % води та 6,3 піноутворювальної речовини. Утворюється в піногенераторах типу ПГ-50 і ПГ-100 при взаємодії піногенераторного порошку з водою. Піна охолоджує верхній шар, і зокрема зону горіння, зменшуючи здатність горючих речовин випаровуватися. Кратність хімічної піни 5-8, стійкість -до 50 хвилин. Повітряно-механічна піна є
контрольний сигнальний клапан, що пропускає воду в спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапана. Водяні спринклерні установки використовуються опалювальних приміщеннях. Повітряна система застосовується в неопалювальних приміщеннях. Трубопровід заповнюють стиснутим повітрям (при зриві головки виходить повітря, а потім надходить вода). Змішані системи влітку заповнюють водою, а взимку - повітрям, Дренчерні установки обладнують розбризкуючими дренчерними головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацьовуванні пожежних давачів, що відкривають клапани групової дії (ДАВАЧІ -теплові, світлові, димові). Дренчерні установки використовують в опалювальних неопалювальних приміщеннях (складах). Сигнал надходить до диспетчера і він відкриває засувки.
тварин. До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать: - фізичні та нервово-психічні перевантаження. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми. Виробнича травма - це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функції внаслідок впливу виробничих факторів. Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві - раптовий вплив на працівника небезпечних та шкідливих виробничих факторів чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або наступила смерть. Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання - паталогічний стан людини, зумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів. Професійне отруєння - є частковим випадком профзахворювання. Окрім професійних, на виробництві тепер відокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань - захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.
3. Складові частини ОП.
Охорона праці як комплексна дисципліна під час розв'язання своїх завдань повинна використовувати дані інших наук (технічних, природознавчих, суспільних) і складається з таких чотирьох розділів.
Основи трудового законодавства - це розділ, в якому розглядають всі правові питання ОП. Виробнича санітарія або гігієна праці - це розділ, в якому розглядаються профілактичні заходи ОП: метеорологічні умови, вентиляція, опалення освітлення, шум, вібрація, іонізуючі і лазерні випромінювання тощо. Техніка безпеки - це комплекс організаційних і технічних заходів і засобів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням (електробезпека, електромагнітні і статичні поля, газо- та електрозварювальні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи, посудини, які працюють під тиском, засоби індивідуального захисту). Пожежна профілактика - комплекс заходів з попередження пожеж та зменшення їхніх наслідків.
4. Законодавство України з ОП.
Законодавчими актами, що визначають основні положення з ОП, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або
понаднормових та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Попередній медичний огляд і надалі До досягнення 21 року неповнолітні щороку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191КЗпП). Звільнення неповнолітніх 3 Ініціативи роботодавця або уповноваженим Органом допускається тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП).
10. Відповідальність за порушення вимог по ОП.
Відповідно до ст. 44 Закону України про ОП за порушення законодавчих та інших нормативних актів про ОП, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за ОП, професійних спілок винних працівників притягують до адміністративної, дисциплінарної, матеріальної, кримінальної відповідальності. Адміністративну відповідальність накладають на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про ОП у вигляді грошового штрафу. Штраф накладають інспектори обласних рад профспілок і відповідних служб державного нагляду. Адміністративній відповідальності підлягають особи віком не менше 16р. Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством на робітників та ІТП. Відповідно В ст. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження в посаді, переведення на нижче оплачувану роботу на термін до трьох місяців, можливе звільнення. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника Дисциплінарне стягнення можна накладати за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за ОП. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно врахувати ступінь важкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставини, за яких вчинено поступок, попередню роботу працівника. Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і роботодавця. У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівник несе матеріальну відповідальність за Шкоду» заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, зокрема і внаслідок порушення правил ОП. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за Пряму дійсну шкоду і за умови, що така шкода заподіяна підприємству (установі) винними противоправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність обмежується певною частиною заробітку працівника і не перевищує 1/3 місячної
державний орган з питань радіаційної безпеки; Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС); Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України (спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці). У складі Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду створено територіальні управління та підпорядковані їм інспекції, що діють за галузевим принципом або видами нагляду. Посадові особи органів державного нагляду за ОП (інспектори) мають - безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про ОП, одержувати від роботодавця
необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань; надсилати керівникам підприємств і їх посадовим особам, керівникам місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі ОП; зупиняти експлуатацію виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо ОД які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про ОП; надсилати роботодавцям, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності.
14. Відомчий і громадський контроль за станом ОП.
Громадський контроль відповідно до ст. 41 ЗУ "Про охорону праці" здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників: Федерація профспілок України; обласні об'єднання профспілок; місцеві комітети профспілок; цеховий комітет профспілки; громадський (суспільний) інспектор з ОП. Відомчий контроль здійснюють: міністерства цієї галузі; головне управління; трести; власники виробництв; спеціаліст з питань ОП (інженер з ТБ); начальники цехів; майстри; Керівники виробництв здійснюють контроль за станом ОП і ТБ один раз у місяць через своїх заступників, бо спеціалістом з питань ОП. Начальник цеху або його заступник - 2 рази в
нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструмента не за призначенням; незадовільна організація праці. Технічні причини: неполадки виробничого устаткування, механізмів, інструмента; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування; брак засобів індивідуального захисту. Санітарно-гігієнічні причини: підвищений вміст у повітрі робочої зони шкідливих речовин (вище ГДК); недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищенні рівні шуму, вібрації; незадовільні метеорологічні умови; наявність різноманітних випромінювань вище від допустимих значень: порушення правил особистої гігієни. Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок утоми працівників через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних та антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі. Економічні причини: нерегулярна виплата зарплати; низький заробіток; неритмічність роботи; прагнення до виконання понаднормової роботи; робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.
18. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я (одноразова допомога).
Підприємство або роботодавець, несе матеріальну відповідальність за ушкодження здоров'я працівника, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного та, психологічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Роботодавець звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведено, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною шкоди. Доказом вини роботодавця можуть бути: акт про НВ на виробництві або акт про профзахворювання; медичний висновок про профзахворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання попереднього слідства; За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода. Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий ні ушкодження здоров'я. За потерпілим, тимчасово переведеним за, його згодою на легшу роботу,
збереження нормального Силового стану організму. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють умови для високого рівня працездатності людини. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість напруженої роботи механізму терморегуляції, що не виходить за межі можливостей організму, а також дискомфортні відчуття (умови, які не шкідливі для здоров'я). Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату нормуються залежно від періоду року: теплий - середньодобова температура повітря зовнішнього середовища t зв ≥ + 10 °С; холодний - середньодобова температура повітря зовнішнього середовища, t зв ≤ + 10 °С. від категорії робіт за важкістю їх виконання: легкі; середньої важкості;важкі; від категорії приміщень, в яких проводяться роботи: "холодні" - приміщення з незначним надлишком тепла до 20 кКал/м3 * год; "гарячі" - приміщення з явним надлишком тепла > 20 кКал/м3 * год. Для того, щоб визначити чи відповідає повітря всередині даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів Вимірювання температури повітря - проводиться в кількох точках робочої зони: на рівні 1,3-1,5 м від підлоги, на відстані 1 м від нагрівальних приладів. Термометри: ртутні, спиртові; парні термометри (які складаються із зачорненого і осрібленого) - в умовах теплового випромінювання; термографи для безперервного реєстрування температури (самописні прилади). Вимірювання відносної вологості повітря - відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в цей час в 1 м3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі визначається: психрометром Августа; психрометром аспіраційним (Ассмана); гігрометром; для запису зміни вологості - гігрографом. Вимірювання швидкості руху повітря здійснюють анемометрами: крильчастими - 0,3 - 5 м/с, чашковими -1 - 20 м/с; кататермометрами V < 0,5 м/с. Для вимірювання Інтенсивності теплового випромінювання використовують актинометри. Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовують такі методи - газів і парів (лабораторний, експрес-метод, автоматично-дистанційний); - для замірювання запиленості (ваговий, рахунковий, фотометричний, електричний).
23. Вентиляція виробничих приміщень. Аерація виробничих приміщень.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на
опори в мережі. Втрати тиску на тертя кожної ділянки та у вітках розраховуються за формулою
де R - питомі втрати тиску на 1 м довжини повітропроводі; l - довжина ділянки або вітки, м.
Питомі втрати тиску можна визначити за табличними даними або за формулою
де λ - коефіцієнт опору тертя, який залежить від шорсткості стінок повітропроводу (для сталевих повітропроводів λ =0,02); vФ - фактична швидкість повітря, м/с; d - діаметр повітропроводів, м; γ- густина повітря, Н/м3, g - прискорення вільного падіння, м/с2; λ/d, - приймають за табличними даними. Втрати тиску в місцевих опорах розраховують послідовно для кожної ділянки і у вітках за формулою
де ζ - коефіцієнт місцевих опорів, які приймають за табличними даними. Загальні втрати тиску на кожній розрахунковій ділянці і у вітках становлять
25. Місцева вентиляція.
Місцева вентиляція забезпечує обмін повітря безпосередньо біля робочого місця. Пристрої місцевої вентиляції роблять у вигляді місцевих відсмоктувачів. Вона може бути припливною або витяжною. Місцева припливна вентиляція використовується для створення необхідних умов (мікроклімату) повітряного середовища в обмеженій зоні виробничого приміщення, за якої здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів, виконується у вигляді повітряних душів, оазисі, повітряних і повітряно-теплових завіс. Повітряне бушування використовується в гарячих цехах на робочих місцях, які характеризуються дією променевого потоку теплоти інтенсивністю > 350 Вт/м3. Повітряний душ - це напрямлений на працівника потік повітря з швидкістю обдування 1...3,5 м/с залежно від інтенсивності випромінювання. Повітряні оазиси дають змогу покращати метеорологічні умови на обмеженій площі
показниками. До основних кількісних показників належать світловий ПОТІК, сила світла, освітленість та яскравість. До основних якісних показників зорових умов роботи МОЖНА зарахувати: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість. Кількісні показники Світловий потік (Ф) - це потужність видимого світлового випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) - світловий ПОТІК ВІД еталонного точкового джерела світла силою в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан. Сила світла (І) - це величина, що визначається відношенням світлового
потоку (Ф) до тілесного кута (ω), в межах якого світловий ПОТІК рівномірно розподіляється
Кандела (кД) - сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється в середині тілесного кута в 1 стерадіан. Освітленість (Е) - відношення світлового потоку (Ф), ЩО падає на елемент поверхні (5)
Люкс (лм) - рівень освітленості поверхні площею 1м2, на яку падає світловий потік в 1 лм Яскравість (L) Одиниця яскравості є ніт (нт) - яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м2
де а - кут між нормаллю поверхні та напрямом сили світла Якісні показники Фон - характеризується коефіцієнтом відбитого світлового потоку до падаючого
Фон вважається світлим, якщо р>0,4 ; середнім - при р = 0,2-0,4 ; темним, якщо р < 0,2. Контраст між об'єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта та фону. Контраст визначають за формулою
де L0 та LФ - відповідно яскравості об'єкта та фону,
обертаються, здаються нерухомими); складність схем вмикання (при експлуатації складні); шум дроселів; створення радіоперешкоди; значний час між вмиканням та запалюванням ламп; відносна дороговизна Переваги ЛР: широкий діапазон напруг та потужностей, простота «інструкції та виготовлення; зручність експлуатації, дешевші. Недоліки ЛР: велика яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7-20 лм/Вт), порівняно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів порівняно з природним світлом; не придатні для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними. Основними характеристиками ламп є: номінальна напруга живлення, В; електрична потужність лампи, Вт; світловий потік, лм; економічність; термін експлуатації; світлова віддача Лм/Вт; спектральний склад світла Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії Лампи розжарювання використовуються для місцевого освітлення, а також для приміщень з тимчасовим перебуванням людей. ЛР бувають вакуумні; наповнені інертними газами (Не - гелієм; Ne - неоном; Аг - аргоном; Кr - криптоном; Хе - ксеноном). Нитки розжарювання (спіралі) бувають прямі, спіральні. ЛР поділяються на звичайні; з дзеркальним шаром. Конструкція ЛР у вигляді колб; трубок. ЛР наповнюють метало-іодними наповнювачами, криптоново-ксеноновими наповнювачами, інколи додають азот. Благородним металам притаманні низька хімічна активність, негорючість, легкість. Вольфрам при випаровуванні з'єднується з газами, повертається на нитку. При цьому вони збільшують термін експлуатації. Метало-галогенні лампи розжарювання: КГ 220 - 1000 - 5; КГ 220 - 1500; К - матеріал колби (кварцова); Г - вид добавки (Г - галоген); 220 - U- напруга, В; 1000 - потужність, Вт; 5 - порядковий номер розробки після 1-ї. Газорозрядні лампи (ГРЛ)
Внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів або парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра ГРЛ бувають високого та низького тиску. Вони забезпечують світловий потік будь-якого спектра шляхом відповідного підбирання інертних газів, парів металу, люмінофора Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи:
звуку залежить не тільки від частоти (f), а й від інтенсивності(/) ізвукового тиску (Р). Величина Іo та Ро, за яких людина сприймає звук, називається порогом чутності (ПЧ),Порогом чутності називається найменша зміна звукового тиску, яку ми відчуваємо: при f= 1000 Гц; Іо = 10-12 Вт/м2; Р = 2*10-5, Н/м2 (1 Па=1 Н/м2). Доріг больової чутності (ПБЧ) - це найбільша сила звуку, яку може витримати людина при Р = 2-Ю2 Па, / =102 Вт/м2. Сила звуку ПБЧ перевищує силу звуку ПЧ; в 1014 разів. Больовий поріг - це максимальний звуковий тиск, який сприймається вухом як звук. Між ПЧ та ПБЧ знаходиться область чуття. Щоб не оперувати великими числами, американський вчений Бел запропонував логарифмічну шкалу. Логарифмічна величина, яка характеризує інтенсивність шуму або звуку, одержала назву рівня інтенсивності звуку L- одиниця вимірювання в белах (Б, дБ)
де L- інтенсивність звуку в даній точці; Іо - інтенсивність порогу чутності. Бел (Б) - вказує, у скільки разів ця сила звуку І перевищує вихідну Іо. Рівнем інтенсивності звуку LІ або "рівнем сили звуку" користуються під час акустичних розрахунків. "Рівнями звукового тиску" користуються під час вимірювання шуму
Крім рівня інтенсивності звуку і рівня звукового тиску, введено поняття рівня звукової потужності.
де Wо = 10-12 - порогове значення звукової потужності, Вт; W - звукова потужність джерела: W=I*S.
33. Нормування, вимірювання і заходи захисту від шуму.
Під час аналізу шумів, а також при проведенні акустичних розрахунків весь діапазон частот розбивають на смуги частот певної ширини. Октавна смуга частот - смуга, в якій верхня гранична частота в 2 рази перевищує нижню: f/f = 2.
Третинооктавна смуга - смуга, в якій співвідношення граничних частот становить 1,26. Середньогеометрична частота октавної смуги:
де f- нижня гранична частота, Гц; f2 - верхня
індивідуального захисту. Зниження вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом зменшення сили, яка спричиняє коливання. Налагодження від режиму резонансу. Резонансні режими під час робочі технологічного обладнання усуваються двома шляхами: зміною характеристик системи; встановленням іншого режиму роботи. Вібродемпфування. Цей метод зниження вібрації реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію. Амортизація (віброгасіння). Для зниження вібрації застосовуються віброгасники: пружинні, маятникові, ексцентрикові, гідравлічні. Динамічне віброгасіння (вібропоглинання) досягається встановленням агрегата на масивному фундаменті. Віброізоляція. Постановка вібронебезпечного обладнання на віброізольовані опори у вигляді прокладок. Зменшення корпусного звуку - у фундаменті будівель роблять розриви не менше 70 ММ -акустичні розриви. Засоби індивідуального захисту використовують тоді, коли розглянуті вище технічні засоби не дають змоги знизити рівень вібрації до норми. Для захисту рук -рукавиці, налікотники, вкладки, прокладки. Для захисту ніг використовують спеціальне взуття на грубій підошві, наколінники, підмотки. Для захисту тіла (торсу) - нагрудники, спеціальні костюми.
35. Дія виробничих вібрацій на організм людини. Нормування і вимірювання вібрацій.
Вібрація серед всіх видів механічних впливів для технічних об'єктів є найнебезпечнішою. Знакозмінні напруження, зумовлені вібрацією, сприяють нагромадженню пошкоджень у матеріалах, появі тріщин та руйнуванню. Найчастіше руйнування об'єкта настає при вібраційних впливах за умов резонансу. Вібрації спричиняють також відмови машин, апаратів і приладів. Вібрація спричиняє порушення фізіологічного та функціонального стану людини. Стійкі шкідливі фізіологічні зміни називаються вібраційною хворобою Симптоми вібраційної хвороби: головний біль; заніміння пальців рук; біль у кістках та передпліччі; виникнення судом; підвищується чутливість до охолодження; з'являється безсоння. При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево-судинної системи, змінюється капілярний кровообіг, патологічні зміни кісткових тканин та суглобів, професійне захворювання неврит - це спазми судин, які починаються від пальців рук і переходять на все тіло, уражаючи центр нервової системи (хвороба Паркінсона), відкладення солей (місцева). Особливо шкідливі
Найнебезпечніший є змінний струм частотою 20-100 Гц. Індивідуальні властивості організму людини Стан здоров'я. Здорові та фізично міцні люди легше переносять електричні удари, ніж хворі та слабкі. Стан організму. Особливо сприйнятливими до електричного струму є особи, котрі нездужають на захворювання шкіри, серцево-судинної системи, органів внутрішньої секреції, легенів, мають нервові розлади. Індивідуальні властивості організму: настрій, фактор уваги, зосередженість. Для правильного визначення необхідних засобів та заходів захисту людей від ураження електричним струмом необхідно знати допустимі значення напруг доторкання та струмів, що протікають через тіло людини. Напруга доторкання - це напруга між двома точками електричного кола, до яких одночасно доторкається людина Граничнодопустимі значення напруги доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного режимів електроустановок під час протікання струму через тіло людини по шляху "рука—рука" чи "рука—ноги" регламентуються ГОСТ 12.1.038-82. Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що протікає через тіло людини, за тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за пороговий невідпускаючий струм, тому за таких значень людина, доторкнувшись до струмопровідних частин установки, здатна самостійно звільнитися від дії електричного струму.
38. Види електричних травм, причини смертельних випадків від дії електричного струму.
Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електричних травм, які умовно поділяють на два види :місцеві електричні травми, що означають місцеве ушкодження організму; загальні електричні травми (електричні удари), коли ушкоджуються (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення норм діяльності життєво важливих органів та систем. За статистичними даними орієнтований розподіл НВ внаслідок дії електричного струму має такий вигляд: місцеві електричні травми - 20 %; загальні електричні травми (електричні удари) - 25 %; - змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) -55%. Місцеві електротравми - чітко виявлені порушення щільності тканин тіла зокрема кісток, спричинені дією електричного струму або електричної дуги Місцеві електричні травми виліковують і працездатність потерпілого відновлю ється повністю або частково. Однак при важких
дихання: - Метод Шеффера - допомогу надає одна людина. Потерпілого кладуть на живіт - натискають на спину в місці знаходження легенів - при цьому 900-1100 мл повітря надходить в легені потерпілого (голова повернута набік). Метод Сильвестра - допомогу надають дві людини. Потерпілого кладуть на спину, під шию підкладають валик і слідкують, щоб не провалювався язик. Перший робить махи руками, а другий натискає на грудну клітку. Цей метод малоефективний. Потерпілому надходить 500-600 мл повітря. -Метод "рот в рот" або "рот у ніс" найкраще проводити через марлю, бинт. Під час проведення штучного дихання потерпілий знаходиться на спині Одночасно з штучним диханням, якщо в тому є необхідність, проводять закритий масаж серця - після кожного вдування роблять п'ять поштовхів на грудну клітку.
47. Організація пожежної охорони в Україні.
Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та довкілля. Відповідно до статті 4 Закону України "Про пожежну безпеку" державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів у межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій. Згідно з чинним законодавством забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладаються на їх власників (керівників) та уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах
підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду, організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку,
її насичена пара утворює в цьому окислювальному середовищі Концентрації, що дорівнюють відповідно НКМ та ВКМ Схильність твердих речовин та матеріалів до загоряння визначають такими 1. Візуальний. Цей спосіб становить основу класифікації твердих матеріалів І речовин по загорянню. Згідно з цим методом всі тверді матеріали і речовини поділяють на спалювані (ті, що згоряють); важкості, новині; неопалювані Спалювані - коли зразок горить у зоні джерела, якщо забрати джерело, -Видовжує горіти. Важкоспалювані - зразок підтримує горіння в зоні джерела затирання. Неопалювані -зразок не горить в зоні джерела горіння. 2. Калориметричний - зразок поміщають в калориметр, нагрівають
струмом (спіраль), складають тепловий баланс по теплу, яке підводиться до зразка. Відводять тепло водяною сорочкою калориметра і підраховують коефіцієнт загоряння зразка К. Якщо К<0,1 - спалюваний зразок; К=0,1-0,2 - важкоспалюваний; К>0,2 - неспалюваний. 3. Прямого спалювання. Промисловий пил буває двох видів: аерозолі, аерогелі. Аерозолі - це зважені частинки пилу, які є в повітрі і утворюють вибухо-небезпечну суміш. Аерогелі — це пил, який є на обладнанні і є пожежонебезпечний. Вибухонебезпечний пил характеризується нижньою і верхньою концентраційною межею поширення полум'я (НКМ і ВКМ). Пожежонебезпечний пил характеризується НКМ і температурою самозаймання. Весь пил поділяють на чотири класи: І і II класи - це вибухонебезпечний, а ІІІ і IV класи - це пожежонебезпечний пил. вибухонебезпечний пил кл. - найвибухонебезпечніший пил, НКМ якого до 15 г/м3(пил сірки, цукру, каніфолі, магнію, алюмінію, сухого молока, титану); кл. - вибухонебезпечний пил НКМ якого знаходиться в межах 15-65 г/м3 (пил кави, чаю, муки, вугілля). Пожежонебезпечний пил III кл. - це найпожежонебезпечніший пил НКМ > 65 г/м3, а температура самозаймання до 250 °С (пил тютюну, цинку, вугілля); IV кл. - це пожежонебезпечний пил НКМ > 65 г/м3, а температура самозаймання
> 250 °С (деревний пил, вугільний високозольний пил).
52. Завдання та види пожежної охорони.
Основними завданнями пожежної охорони є здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог, запобігання пожежам і нещасним випадкам; гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха Пожежна
одним з найефективніших засобів вогнегасіння і утворюється при механічному змішуванні повітря (90 %), води (9,4-9,8 %) та піноутворювача (0,2-0,6 %). Кратність повітряно-механічної піни 10-200, стійкість -до 20 хв. Піноутворювач типу ПО-1 складається з гасового контакту, столярного клею і етилового спирту. Повітряно-механічна піна утворюється внаслідок інтенсивного перемішування водного 'розчину піноутворювача з повітрям, яка здійснюється в піногенераторі. Піногенератори типів ГВП-200, ГВП-600 і ГВП-2000 мають продуктивність 200-2000 л/с піни, кратністю 100. Піни застосовуються для гасіння легкозаймистих рідин. Вогнегасні порошки Це - мілко подрібнені мінеральні солі з різними добавками, що протидіють злежуванню та утворенню грудок. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та універсальністю щодо сфери застосування. Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння, зокрема для інгібування та подавлення горіння вибухом. Розрізняють порошки загального та спеціального призначення. Основним компонентом порошку ПСБ є бікарбонат натрію (технічна сода); ПФ - діамоній фосфат; ПС - карбонат натрію; СН селікогель, насичений хладоном. Вибір вогнегасної речовини залежить від класу пожежі.
55. Типи і будова вогнегасників.
Вогнегасники. За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускають двох видів: переносні (об'єм 1-20 л, вага не більше 20 кг) та пересувні на спеціальних пристроях з колесами). Ручні вуглекислотні ВВК-2, ВВК-5, ВВК-8 призначені для гасіння невеликих пожеж всіх видів загоряння. Їх приводять у дію відкриванням вентиля. При переході вуглекислоти з рідкої фази в газоподібну її об'єм збільшується в 500 разів. Температура знижується до - 70 °С. Корисна довжина струменя вогнегасника до 4 м, час дії- 30-60 с. Вогнегасник необхідно тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозрядженню. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою. Не можна гасити спирт і ацетон, що розчиняються вуглекислотою, а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря. Пересувні вуглекислотні вогнегасники ВВ-25, ВВ-80. Вуглекислотні-брометилові вогнегасники типу ВВБ-7 (7 л). Склад (97 % бромистого етилу і 3 % рідкої вуглекислоти) знаходиться під тиском стиснутого повітря. Вогнегасна речовина у вигляді
затверджуються Кабінетом Міністрів, Державним департаментом промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, МОЗ України, Міністерством Енергетики України та іншими відомствами. Загальними законами України, що визначають основні положення з ОП, є: Конституція України (КУ); Кодекс законів про працю України (КЗпП); Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; "Про охорону праці" від 21.11.2002 р.; "Про охорону здоров'я"; - "Про пожежну безпеку" від 18.09.2003 р.; - "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист"; - "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного» благополуччя населення" від 2.07.2002 р. Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві і галузеві акти про ОП: Нормативно-правові акти з охорони праці (НЛАОП); Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП); Державні стандарти України (ДСТУ); Будівельні норми і правила БНіП(СНиП); Санітарні норми (СН); Санітарні норми і правила (СанНиП, ДсанПіН, ДСН) тощо. Основоположним законодавчим документом в галузі ОП є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.
5. Нормативно-правові акти з охорони праці
Нормативно-правові акти з ОП (НПАОП) - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії НПАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими. Міжгалузевий нормативно-правовий акт про ОП - це НПАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності Галузевий нормативно-правовий акт з ОП - це НПАОП, дія, якого поширюється на підприємства, установи, і організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі. Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове позначення залежно від державних органів, які їх затвердили: 0.00 - Держнаглядохоронпраці; 0.03 - Міністерство охорони здоров'я; 0.06 - Держстандарт.
заробітної плати. До збитків у зв'язку з порушеннями законодавства про ОП можуть входити відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразова допомога, додаткові витрати на лікування, протезування, а також витрати на поховання, одноразова допомога на сім'ю та на утриманців. Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про ОП створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань ОП може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку (0,5 - 8 років позбавлення волі).
11. Організація охорони праці на промисловому підприємстві.
Згідно з Законом України "Про охорону праці" ст. 15 служба 0П створюється роботодавцем або уповноваженим ним органом на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних; і лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на запобігання НВ професійним захворюванням і аваріям під час праці. На підприємствах виробничої сфери з кількістю працівників до 50 осіб (невиробничої сфери - до 100 осіб та навчальних закладах) функції служби ОП виконують особи, котрі пройшли перевірку знань з ОП, тобто з відповідною підготовкою за сумісництвом. На підприємствах (у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях) при чисельності працівників від 51 до 500 осіб включно (невиробнича сфера, зокрема навчальні заклади від 101 до 500 осіб) таку службу повинен представляти один спеціаліст з ОП з інженерно-технічною освітою та стажем роботи за профілем виробництва не менше трьох років. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали або сильнодіючі отруйні речовини, в такій службі повинно бути двоє спеціалістів. При кількості працівників більше 500 осіб виробничої і невиробничої сфери створюється самостійний структурний підрозділ служби ОП (тобто група спеціалістів).Розрахунок чисельності працівників відділу служби ОП здійснюється за формулою
де М— чисельний склад підрозділу служби ОП на
місяць. Майстри - щоденно перед початком роботи.
15. Планування і фінансування заходів із ОП.
Відповідно до статті 19 Закону України про ОП фінансування заходів з ОП здійснюються роботодавцем. Працівник не несе жодних витрат на заходи щодо ОП. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим порядком. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Обґрунтоване планування не може бути успішним без прогнозування як важливого елемента передпланової роботи. Прогнозування дозволяє складати цільові програми з ОП за окремими напрямами роботи (боротьба з травматизмом, зниження рівня захворювання, поліпшення мікроклімату в приміщенні, боротьба з шумом тощо). Такі цільові програми стають основою складання планів роботи з ОП Планування робіт з ОП є одним із методів управління ОП на виробництві і включає такі напрямки: прогнозування безпеки праці (ПБП); розробка перспективних, поточних і оперативних планів з покращання умов праці. Планування роботи з ОП поділяється на перспективне планування, поточне планування, оперативне планування. Перспективне планування — основою є п'ятирічний комплексний план умов ОП і санітарно-оздоровчих заходів, який розроблений Держнаглядохоронпраці і профспілками. Поточне планування робіт з ОП здійснюється з врахуванням п'ятирічного комплексного плану і розробляється на один рік.
зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений лікарсько - консультаційною комісією (ЛКК). У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після Його смерті. Такими особами є: діти, які не досягли 18 років, вихованці, учні, студенти, курсанти до 23-х років; жінки старші 55 років і чоловіки старші 60 років; інваліди на час інвалідності; один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на дитину, яка народилася після його смерті. дітей, братів або онуків померлого, які не досягли
19. Шкідливі фактори в умовах виробництва.
Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщення можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічному процесі. Шкідливими вважаються речовини, які під час контакту з організмом І людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничої травми, професійних захворювань або розладів стану здоров'я (ГОСТ 12.1.007-76). Шкідливі речовини (ШР) можуть проникати в організм через: шкіру (бензол, толуол, ціаніди, тобто переважно рідкі речовини); пірорально (разом з харчами і слиною), під час ковтання або при внесенні їх у рот забрудненими руками (шлунково-кишковий тракт); дихальні шляхи (пари, газу та пилоподібні речовини). Шкідливі речовини, що потрапили тим чи іншим шляхом в організм, можуть спричинити отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від таких основних факторів: токсичності мовний (їх отруйності); концентрації в повітрі робочої зони (кількості); шляху проникнення в організм; Гострі отруєння виникають внаслідок одноразової дії великих доз Шкідливих речовин (чадний газ СО, пари ртуті, марганцю). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій ШР (парів свинцю, ртуті, марганцю). ШР, потрапивши в організм, розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору – в
постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень, метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технологічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже. Вентиляція класифікується за такими ознаками: залежно від способу переміщення повітря у виробничих приміщеннях: природна (гравітаційна); штучна (механічна); суміщена (змішана); залежно від напрямку потоку повітря (організація руху в повітропроводі): припливна; витяжна; припливно-витяжна. За місцем дії (або призначенням) - загальнообмінна; місцева; комбінована; технологічна. За очисткою повітря – без очистки, з очисткою прикладного повітря, з очисткою витяжного повітря. За способом використання – замкнена (з рециркуляцією); з частковою рециркуляцією; все повітря викидається в атмосферу (без рециркуляції). Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів Це важливо, особливо, в холодну пору року.
Необхідні площі припливних F пр та витяжних Fв аераційних отворів, що забезпечують потрібний повітрообмін, визначають за формулами:
24. Розрахунок систем механічної загальнообмінної вентиляції.
Основне завдання розрахунку систем штучної вентиляції - визначити кількість повітря, яке необхідно подати та вилучити з приміщення, опір в системі, вибір вентилятора згідно з аеродинамічною характеристикою, потужність електродвигуна даного вентилятора, тип електродвигуна. Під час розрахунку вентиляції повітрообмін визначають за допомогою розрахунків за такими даними: кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, парів, газів, пилу); за кількістю людей, які
приміщення, яка для цього відокремлюється з усіх сторін легкими пересувними перегородками й заповнюється повітрям холоднішим і чистішим, ніж повітря приміщення. Повітряні та повітряно-теплові завіси призначені для запобігання надходженню в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря за необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Завіси бувають: повітряні з подачею повітря без підігрівання; повітряно-теплові з підігріванням повітря в калориферах. Робота завіс базується на тому, що повітря, яке подається до воріт або отворів через спеціальні повітропроводи із щілиною, виходить із великою швидкістю (до 10-15 м/с) під певним кутом назустріч холодному потоку й змішується з ним. Використання місцевої витяжної вентиляції базується на вловлюванні та виведенні ШР безпосередньо біля джерела їх утворення. Так, якщо боротьба з пилом за допомогою загально обмінної вентиляції дає малий ефект, то місцева вентиляція дає змогу повністю усунути запилення у приміщенні. До установок місцевої витяжної вентиляції належать витяжні зонти, відсмоктувальні панелі, бортові відсмоктувачі, активовані відсмоктувачі (створюють додаткові потоки), витяжні шафи, вентиляційні камери та кабіни, захисно-обезпилювальні кожухи, аспіровані укриття (додатково підтримується розрідження), пило газоприймачі, лійки.
26. Види і основні вимоги до виробничого освітлення
Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини під час праці, світло на першому місці. Відомо, що майже 90 % всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей переважно залежить від напруженості процесів, що супроводжує зорове сприйняття. До таких процесів належать: адаптація, акомодація та конвергенція.
Адаптація - пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).
Акомодація - пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.
Конвергенція - здатність ока під час розглядання близьких предметів займати положення, за якого зорові осі обох очей перетинаються на предметі
Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму загалом. При недостатній освітленості людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека
Контраст вважається великим при К > 0,5; середнім - при АГ = 0,2 - 0,5 та малим-при К < 0,2.
Видимість (υ) - характеризує здатність ока сприймати об'єкт. Видимість залежить від освітлення, розміру об'єкта, його яскравості, контрасту між об'єктом та фоном, тривалості експозиції:
де К - контраст між об'єктом та фоном; Кпор - пороговий контраст, тобто найменший контраст, що розрізняє око за даних умов. Для вимірювання світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості. У виробничих умовах використовують люксметри типів Ю-116, Ю-117 та універсальний портативний цифровий люксметр - яскравомір ТЄС 0693.
30. Розрахунок і вимірювання природного освітлення.
Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) відповідно до нормованих значень КПО. Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою такого співвідношення:
де Sв - площа світлових отворів, м2 ; Sп- площа підлоги приміщення, м2; ен - нормоване значення КПО для заданого світлового клімату, k3 - коефіцієнт запасу; ηв - коефіцієнт світлової характеристики вікон; kбуд - коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти; r - коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, відбитому від поверхонь приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі; загальний коефіцієнт світлопропускання вікна: τВ= τ 1+ τ2 + τ3 + τ4+ τ5,
де τ1 - коефіцієнт пропускання світла матеріалом; τ2 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору, τ3 - коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях; τ4 - коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезахисних пристроях; τ5 - коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, τ5 = 0,9. Значення КПО для світлових поясів І, П, IV, V визначається за формулою
де с - коефіцієнт сонячності клімату; т - коефіцієнт
денного світла (ЛД); денного світла з поліпшеною передачею кольорів (ЛДЦ); холодно-білого (ЛХБ); тепло-білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів. Люмінесцентні лампи належать до ГРЛ низького тиску. їх не можна використовувати за низьких температур і вони характеризуються малою одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп. Горіння за рахунок електричного розряду в парах ртуті утворює ультрафіолетове випромінювання, яке люмінофор перетворює у видиме. ГРЛ високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовнішнього середовища. Серед цих типів ламп найчастіше використовують дугові ртутні люмінесцентні ДРЛ; дугові ртутні з іодитами ДРИ; метало-галогенні лампи МГЛ; дугові натрієві трубчасті (ДНаТ); дугові ксенонові трубчасті(ДКсТ). Дугові ртутні люмінесцентні ДРЛ.
Мають високу світлову віддачу і велику кольоровість
де ψ - коефіцієнт світлової віддачі.
Дуга створює інтенсивніший розряд. Світло за рахунок дуги і люмінофора, який перетворює ультрафіолетові випромінювання у видимі Дугові ртутні з іодитами ДРИ та метало-галогенні лампи МГЛ. Солі йодоводневої кислоти НІ + пари ртуті; солі калію, індію, натрію, літію (рідкісноземельні метали). За конструкцією такі, як ДРЛ, тільки без люмінофора. Мають високу світлову віддачу, а кольоровіддача, близька до денного. Дугові натрієві трубчасті (ДНаТ). Великий світловий потік, кольоропередача - задовільна. Рекомендується для використання в цехах, де немає великих вимог до кольору. Дугові ксенонові трубчасті: з натуральним охолодженням ДКсТ; з водяним охолодженням ДКсТВ. Випромінюють різке світіння: Аг - синє, Nе - червоно-оранжеве. Велика одинич¬на потужність. Надлишкова велика кількість ультрафіолетового випромінювання. Окрім газорозрядних ламп для освітлення, промисловість випускає лампи спеціального призначення, а саме: бактерицидні, еритемні.
32. Шум вплив на організм людини, кількісні показники шуму.
Шум - складний звук, який складається із сполучення різних за частотою та інтенсивністю звуків. З фізіологічного погляду - шумом є всякий
гранична частота, Гц. Для гігієнічних цілей шуми досліджують в октавних, а для технічних - в третинооктавних частотах. В Україні і Міжнародній організації зі стандартизації застосовується принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (граничнодопустимих рівнів звукового тиску (ГДР)) в октавних смугах частот. Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються ГОСТ 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99. У нормах передбачені диференційовані вимоги до допустимих рівнів шуму в приміщеннях різного призначення залежно від характеру праці в них (табл. 2.2.). Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску (Lр) у всіх Октавних смугах, частот нормованого діапазону (63 - 8000 Гц) будуть нижчі, ніж значення, що визначаються граничним спектром. Використовується також принцип нормування, який ґрунтується на регламентуванні рівня звуку в дБА, що вимірюється при ввімкненні корегованої частотної характеристики А шумоміра У цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму на відміну від спектральної. Нормованою характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску Lр, дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.
Найраціональніше під час встановлення граничнодопустимих рівнів шуму Враховувати категорії важкості та напруженості праці. Для окремих виробництв можна знижувати допустимі рівні звуку з врахуванням категорії важкості та напруженості праці. ДСН 3.3.6.037-99 передбачає зони з рівнем звуку більше 80 дБА (позначити знаками), а робітників забезпечити 3І3, забороняє короткочасне перебування людей в зонах з Lр > 135 дБ. Особливо небезпечний шум, який коливається з частотою f=6-9 Гц, близькою до коливання органів тіла людини. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83 захист від шуму здійснюється розробленням шумобезпечної техніки і використання засобів і способів колективного та ідивідуального захисту. Загальна класифікація засобів і способів захисту від шуму наведена в ГОСТ 2.1.029 -80 ССБП "Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація" (колективні). ГОСТ 12.4.051-87 "Засоби індивідуального захисту організму, слуху, загальні технічні умови і методи випробування" (індивідуальні). Захист працівників від шуму
вібрації з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість яких знаходиться в межах 6-30 Гц. Резонансні частоти окремих частин тіла такі: очі 22-27 Гц; горло 6-12 Гц; грудна клітка 2-12 Гц; - ноги - руки - 2-8; голова 8-27; -обличчя та щелепи 4-27; пояснична частина хребта 4-14; -живіт 4-12. Розрізняють два види нормування вібрацій: санітарно-гігієнічне нормування (запобігання вібрації); технічне нормування (запобігання руйнуванню машин).Санітарно-гігієнічне нормування вібрацій за умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається такими її характереристиками: Інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямом дії. Показниками інтенсивності є середньоквадратичні або амплітудні значення Для оцінки інтенсивності вібрації поряд з розмірними величинами використовується логарифмічно-децибельна шкала. - Для стандартних порогових значень прийняті такі величини параметрів вібрації: віброзміщення Uо=8*10-12 м; віброшвидкості υ0>о=5*10-8, м/с;
віброприскоренняWо=3*10-4, м/с2. Зі швидкістю υо коливається поверхня, що випромінює звукову енергію на порозі чутності (Ро=2*1О-5,Н/м2). Децибел - математичне безрозмірне
Для гармонійної вібрації з частотою f логарифмічні рівні віброзміщення Lu та віброприскорення La визначаються через логарифмічний рівень віброшвидкості
Lv Існують ГДР вібрації (ГДР - граничнодопустимий рівень) Допустимий рівень вібрації 92 дБ
Гігієнічна оцінка вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 здійснюється за: -частотним (спектральним) аналізом нормованого [триметра; -інтегральною оцінкою за частотою нормованого параметра; дозою вібрації. Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, вибрані залежно від застосованого методу її гігієнічної оцінки. Вібрацію, що діє на людину, нормують для кожного
опіках людина помирає Характерні місцеві електричні травми - електричні опіки, електричні мітки або знаки, металізація шкіри, електроофтальмія, механічні пошкодження. Електричні опіки - це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів. Опіки бувають трьох видів: струмові, коли струм проходить через тіло людини; дугові, які виникають під дією електричної дуги (температура 3500-15000 С); змішані (90 % зі смертельним наслідком). Невеликі опіки -І, II ступінь; значні - III, IV ступінь.
Електричні мітки або знаки - це ущільнення на шкірі людини овальної або круглої форми діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору (20-40 %). Є дві точки: вхід і вихід струму. Електричні знаки безболісні і з часом виліковуються. Електрометалізація шкіри - проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією електричної дуги, Уражена ділянка тіла має жорстку поверхню. Металізація шкіри спостерігається у 10 % потерпілих від дії електричного струму. Електроофтальмія - це запалення зовнішніх оболонок очей внаслідок дії ультрафіолетових променів електричної дуги, яке розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому спостерігаються сльозовиділен¬ня, різкий біль в очах. Виліковується через декілька днів. Механічні ушкодження — судомне скорочення м'язів людини під дією електричного струму. Внаслідок цього можуть відбуватися розриви сухожиль шкіри, кровоносних судин, нервової тканини і навіть переломи кісток, вивихи суглобів.
Механічні ушкодження існують під час роботи в установках з напругою до U<1ОО0 В при тривалому перебуванні під напругою. Запільні електричні травми Електричний удар - це збудження живих тканим організму електричним струмом, що супроводжується судомним скорочення м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. Залежно від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на п'ять ступенів: від судомні, ледь відчутні скорочення м'язів; до клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу, триває у здорової молодої людини 5-7 хв. мозок може функціювати протягом цього часу без кисню. Надалі клітини кори головного мозку починають розкладатися. Клінічна "уявна" смерть - це перехідний процес від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця та легенів. Біологічна (дійсна) смерть - незворотне
обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати, за потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;здійснювати службові розслідування випадків пожеж. Відповідно до статті 6 Закону України "Про пожежну безпеку" громи України, іноземні громадяни та особи без громадянства, котрі перебувають території України, зобов'язані: виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм жать по праву особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей здатність обережно поводитись вогнем; повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів щодо її ліквідації, рятування людей і майна.
48. Поняття про процес горіння.
Горіння - це екзотермічна реакція окислення, яка супроводжується виділенням великої кількості тепла, світла і диму (це є не тільки з'єднання, а й розклад речовин). Для виникнення горіння необхідна наявність трьох чинників:горючої речовини (вуглеводневмісні речовини: бензин, гас, спирт тощо); окислювача (кисень, хлор, бром, йод, окисли азоту); джерела запалювання (імпульсу), (нагріті поверхні; відкритий вогонь; іскри). Залежно від властивостей спалюваних сумішей горіння може бути гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні речовини мають однаковий агрегатний стан, наприклад газ-газ або рідина-рідина. Гетерогенне горіння - речовини знаходяться в різних агрегатних станах (тверда речовина + рідина, рідина + газ). Розрізняють два види горіння: повне; неповне. Повне горіння відбувається при достатній або надлишковій кількості окислювача. При цьому утворюються нетоксичні речовини - вуглекислий газ, соляна кислота, вода, азот, сірчаний ангідрид тощо), які не здатні горіти. Неповне горіння відбувається при недостатній кількості окислювача При цьому утворюються токсичні речовини, які надалі придатні до горіння (сажа, оксид вуглецю, альдегіди, спирти, смоли, сірководень, аміак). За
охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну. Державна пожежна охорона формується на базі існуючої воєнізованої та професійної пожежної охорони, які входять до системи Міністерства надзвичайних ситуацій, і здійснює державний пожежний нагляд. Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. У сільських населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди. На промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини (команди). На підприємствах з кількістю працівників 50 і більше осіб за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії.
53. Протипожежне водозабезпечення.
Промислові приміщення мають внутрішнє і зовнішнє протипожежне водопостачання за проектом, згідно з вимогами СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2. 04. 01 -85. Внутрішнє водопостачання здійснюється через пожежні крани (ПК) розміщені на висоті 1,35 м і розраховані на витрату води від 2,5 до 3 л/с залежно від кількості поверхів будівлі, кількості людей, які одночасно знаходяться в приміщенні і від категорії будівель і споруд. Внутрішнє водопостачання передбачене в житлових будинках з дванадцяти поверхів і більше; у будівлях гуртожитків, готелів, шкіл при кількості поверхів більше п'яти; у навчальних закладах більше шести поверхів; у санаторіях, будинках відпочинку, у дитячих садках, яслах, на вокзалах, у магазинах, кінотеатрах (більше 200 місць). ПК комплектується прогумованим рукавом та пожежним стволом Довжина рукава - 10 або 20 м. . Зовнішнє протипожежне 'водопостачання здійснюється через гідранти, які (розміщені) розташовані на території підприємства на відстані 100-200 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін. Витрати води беруть залежно від ступеня вогнестійкості будівель, їх об'єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с. У житлових будівлях - не менше 5 л/с. Є ще і безпровідне протипожежне водозабезпечення (водоймища, ємності, резервуари, басейни), які забезпечуються стаціонарними пожежними насосами, подають струмінь води на висоту не менше 10 м, або рухомими автонасосами і
туманоподібної хмари. Час дії- 40 с. Довжина струменя - до 5 м. Призначені для гасіння твердих і рідких горючих речовин, а також електроустановок під напругою. Порошкові вогнегасники ВП-1, ВП-2, ВП-5, ВП-10, ВП-100 заповнені сухим порошком (кальційована або двовуглекисла сода, поташ тощо), крім того, вони наповнені інертним газом (азот, аргон) під тиском ~ до 15 МПа. ВПС-10 має також при основі корпуса балон із стиснутим азотом. Тривалість дії- до 30 с. Ними можна гасити на відміну від інших видів вогнегасників лужні та лужноземельні метали і їх карбіди, а також електроустановки під напругою. Вогнегасники пінні
Ручний вогнегасник хімічнопінний ВХП-10 складається з лужної та кислотно) частин. При змішуванні утворюється вуглекислий газ, який, змішуючись % піноутворювачем, під дією тиску виходить з вогнегасника у вигляді піни Час дії - до 60 с, довжина струменя - до 8 м, площа гасіння - 1м2. Ручні вогнегасники повітряно-пінні ВВП-5, ВВП-10 та пересувний ВПП 100 заповнені 5 % розчином ПО-1 піноутворювача (столярний клей, етиловий спирт, гасовий контакт). Вогнегасники такого типу мають два балони - 5 і 10 л і додатковий, в якому знаходиться стиснутий вуглекислий газ (СО2). Час дії - до 20 с, довжина струменя до 4 м. Галогеновуглеводні (хладони) Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ-3, ВВБ-ЗА, ВХ-7) призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердим та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, здатних горіти без доступу повітря. Як вогнегасна речовина у хладонових вогнегасниках використовуються галогеновуглеводні (бромистий етил, хладон 114В2 тетрафтордиброметан тощо), які при виході з вогнегасника створюють струмінь із мілкодисперсних краплин. Тому, на відміну від вуглекислого газу, галогеновуглеводнями можна гасити тліючі матеріали (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали] Крім того, вони не замерзають при виході із запірно-пускового пристрою і вимагають створення значно меншого (0,9 МПа) тиску в балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вага яких є невеликою. Хладонові вогнегасники- це циліндричні сталеві тонкостінні балони, в горловинах яких встановлені запірно-пускові пристрої. Для створення надлишкового тиску, завдяки якому вогнегасна речовина виходить із розпилювальної насадки, в балон закачують стиснуте повітря.
56. Первинні засоби гасіння пожежі. 6. Гарантії прав громадян на ОП
- при укладенні трудового органу власник інформує працівника під розписку про умови праці, небезпечні та шкідливі фактори про права працівника на пільги і компенсації; всі умови праці повинні відповідати нормативним актам ОП; До виконання робіт підвищеної небезпеки допускаються особи за наявності висновку психо – фізіологічної експертизи. Всі працівники підлягають соціальному страхуванню від нещасних випадків. Під час роботи: - умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно – побутові умови повинні відповідати умовам законодавства; працівник має право відмовитися від дорученої роботи якщо вчинилася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров’я, або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища або довкілля. За період простою працівника за ним зберігається середньомісячний заробіток. працівник має право розірвати трудовий договір, якщо власник не виконує закону про ОП, недотримується умов колективного договору. Працівнику оплачується вихідна допомога в розмірі не менше 3-ьох місячних заробітків. Якщо працівник за станом здоров’я потребує легшої роботи, роботодавець повинен перевести його на цей термін, який вказується в мед. Висновку на легшу роботу, встановити скорочений робочий день і провести навчання з інших професій. Під час зупинення експлуатації підприємства органом державного нагляду чи службою ОП за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток.
7. Компенсація за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.
Види компенсації: додаткова відпустка з тривалістю 3-12 робочих днів; скорочений робочий день тривалістю 24-36 год. на тиждень; підвищена заробітна плата; зниження пенсійного віку; - додаткові перерви (обігрівання, охолодження) через кожну годину роботи тривалістю 10 хв.; -спецхарчуваня, спецодяг тощо.
8. ОП жінок.
Конституція України закріпила рівність прав жінки і чоловіка Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, обмеження праці жінок у нічні години. (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 №381). Забороняється
підприємстві; Рср — середньо спискова чисельність працівників на підприємстві; Ф - ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з ОП; Ф=1820 год. у році; Кв - коефіцієнт, що враховує шкідливість та небезпечність виробництва:
де Ра - чисельність працівників з шкідливими речовинами; Рв - чисельність працівників на роботах з підвищеною небезпекою.
12. Види інструктажів і навчання безпечним методам праці.
За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий. Вступний інструктаж проводиться: з усіма працівниками, котрих приймають на постійну або тимчасову роботу незалежно від освіти, стажу роботи та посади;з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство та беру її. безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, котрі навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах під час оформлення або зарахування до закладу освіти. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби ОП, а в разі відсутності на підприємстві такої служби іншим фахівцем, на котрого наказом по підприємству покладено ці обов'язки і котрий в установленому порядку пройшов навчання та перевірку знань з питань ОП згідно з Типовими положеннями. Інструктаж проводиться в кабінеті ОП або в спеціально обладнаному приміщенні. Запис про проведення встановленого інструктажу робиться в журналі реєстрації, який зберігається у відділі ОП або в працівника, який відповідає за проведення інструктажу, а також у документі про прийняття працівника на роботу. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; котрий переводиться з одного цеху виробництва до іншого; котрий буде виконувати нову для нього роботу; з відрядженим працівником, котрий бере безпосередньо участь у виробничому процесі на підприємстві. Інструктаж проводиться начальником
Оперативне планування - це заходи з безпеки праці, ЯКІ складають» керівниками підрозділів на один місяць або квартал з метою покращанням умов ОП по виявлених недоліках, а також вживання заходів по усуненню прища виробничого травматизму.
16. Методи аналізу виробничого травматизму.
Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дає змогу виявити причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляють заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності. Єдиної класифікації методів аналізу травматизму не існує. В.О. Ачин запропонував поділити методи аналізу травматизму на дві групи: імовірнісно-статистичні та детерміністичні. Імовірнісно-статистичні методи дозволяють виявити Залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації тощо. Цей метод дозволяє визначити динаміку травматизму та Його важкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, на підприємстві загалом, здійснити порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності Його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники):
де Кч- коефіцієнт частоти травматизму; п - кількість випадків травматизму на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період; р- середньоспискова чисельність працівників за цей самий період; Кв - коефіцієнт важкості травматизму, Д - кількість днів непрацездатності у потерпілих (у робочих днях). коефіцієнт частоти травматизму показує, скільки випадків травматизму за відповідний період (півріччя, рік) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт важкості травматизму, - скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період. Інтегровану оцінку рівня виробничого травматизму проводять за коефіцієнтом загального травматизму
зубах, марганцю – в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване "депо" і затримуватись в ньому тривалий час. При хронічному отруєнні ШР можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й спричиняти "накопичення" функціональних ефектів функціональна кумуляція). У санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини (пари, гази тощо) та промисловий пил. Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером фізіологічної дії на організм людини поділяються на: загальноотруйні, що спричиняють отруєння всього організму (ртуть, свинець, толуол, оксид вуглецю); подразнювальні, що зумовлюють подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак); сенсибілізуючі, які діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук); канцерогенні, що спричиняють ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, нікель, пил азбесту); мутагенні, що спричиняють зміни спадкової інформації (свинець, марганець, формальдегід); ті, які впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (бензол, свинець, нікотин); наркотичні, що викликають збудження нервової системи, а потім її виснаження (метиловий спирт, кофеїн, нікотин, морфін). Існують і інші різновиди класифікацій ШР, наприклад за переважаючою дією на певні органи чи системи людини: речовини, що спричиняють припікаючу дію шкіри, органів дихання (луги, кислоти); речовини, які діють на органи дихання; речовини, які діють на кров людини (СО2, нафтопродукти, свинець); отрута нервової системи (з'єднання марганцю, ртуть); ферментна або обмінна отрути (синильна кислота, миш'як, ртуть).
20. Заходи захисту від пилу, газів і парів.
1. Колективні: вентиляція внутрішнього приміщення; заміна токсичних речовин нетоксичними; герметизація обладнання; автоматизація і механізація процесу, змочування, брикетування. 2. Способи і засоби індивідуального захисту захист шкіри (спецодяг); захист органів дихання (респіратори, протигази); захисні окуляри; санітарно-гігієнічний процес; медичний огляд; контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони.
21. Метеорологічні умови виробничого середовища, засоби та способи нормалізації параметрів мікроклімату.
Метеорологічні умови виробничого середовища або мікроклімат виробничих приміщень - це фізичний
знаходяться в приміщенні; кратністю повітрообміну; швидкістю руху повітря в повітропроводі. 1. Для цехів із надлишковим виділенням тепла кількість припливного повітря визначається з умови асиміляції цього тепла за формулою
де ∑Q надл - надлишкова теплота в приміщенні кДж / год; С - питома теплоємність повітря за сталого (незмінного) тиску, що дорівнює 1, кДж/кг*К; ро - густина припливного повітря, кг / м3; tв і t3 - відповідно температури повітря робочої зони та зовнішнього середовища, °С. 2. Для приміщень, де виділяються ШР, повітрообмін визначають за кількістю шкідливих газів, парів, пилу, що надходять у робочу зону, з метою розбавлення їх припливним повітрям до граничнодопустимої концентрації (ГДК)
де ∑G- кількість ШР (парів, газів), які виділяються в приміщенні, кг/год; Gгдк- ГДК шкідливих речовин у повітрі приміщення, мг/м3; С0 - концентрація цих речовин у зовнішньому повітрі, мг/м3. 3. Під час виділення вологи кількість припливного повітря визначають за формулою
де ∑W- маса вологи в приміщенні, кг/год, dвн , dзовн – відповідно вміст вологи в повітрі внутрішньому та зовнішньому, г/кг. Під час видалення пилу. 4. а) кількість повітря, виведеного від заточувального, шліфувального та полірувального верстатів визначається залежно від діаметра круга:
де dкр – діаметр круга, м; kп - розмірний коефіцієнт; kп = 1,2 – 2 м3/г*мм – відповідно для заточувальних і шліфувальних верстатів з dкр =250 – 600мм, для полірувальних kп = 4-6;б) зварного апарата
помилкових ДІЙ І НВ. Для створення оптимальних умов зорової роботи необхідно враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. За надмірної яскравості джерел світла та оточуючим предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводить до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок, - до швидкого стомлення органі зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання знаходиться в межах 0,3 - 0,6, і бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що здійснюється прямими сонячними променями, та розсіяним світлом небосхилу (бокове(одностороннє, двостроннє); верхнє; комбіноване); штучним, що здійснюється електричними джерелами світла (загальне (рівномірне, локалізоване), комбіноване); суміщеним (змішаним), за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. Основними документами, якими регламентується освітлення, є: СНиП ІІ-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норми проектування". ГОСТ 12.1.046-85 ССБП "Будівництво. Норми освітлення будівельних майданчиків".
27. Природне освітлення, його нормування, КПО.
Природне освітлення (ПО) поділяється на: бокове (одно- або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване поєднання верхнього та бокового освітлення. ПО має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працівників. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму загалом і діє тонізуюче. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). ПО має і психологічну дію, створюючи в приміщенні для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям. ПО по відношенню ПО властиві і недоліки: не постійне в різні періоди доби ТІ року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничих приміщень; за незадовільної його організації може спричиняти засліплення органів зору. На рівень освітленості приміщення при ПО впливають чинники: світловий клімат, площа та
світлового клімату. Необхідна кількість вікон nв = SВ / S1, де S1- площа одного вікна м2.
