Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).

Захист забезпечується:

• правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій;
•  правильним об’ємно - планувальним рішенням будівель та   споруд;
• розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;
• встановленням  протипожежних перешкод в будівлях, системах вентиляції, паливних

• та кабельних комунікаціях;

• обмеженням витікання та розтікання горючих рідин при пожежі;
• улаштуванням протидимного захисту;

• проектуванням шляхів евакуації;
• заходами щодо успішного гасінню пожеж.

Відповідно до категорії будинків визначаються вимоги до конструктивних  та планувальних рішень будинків, приміщень та споруд, їх вогнестійкості.

Вогнестійкість – здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати несучу спроможність, а також чинити опір нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню. Вогнестійкість конструкцій та елементів будівель характеризується межою вогнестійкості.

Межа вогнестійкості – це час (у годинах) від початку вогневого стандартного випробування до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій (несучої спроможності, теплоізолюючої спроможності, щільність).

Протипожежні перепони.  При проектуванні і будівництві промислових підприємств передбачають заходи, які запобігають поширенню вогню по будинку шляхом:

• поділу будинків протипожежними стінами або протипожежними перекриттями на протипожежні відсіки;
• поділу будинків протипожежними перегородками на секції;
• влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях, по горючих матеріалах (гребні, бортики, козирки, пояси та ін.);
• улаштування протипожежних дверей і воріт;
• улаштування протипожежних розривів між будинками.