Для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи світлового потоку (коефіцієнта використання), точковий та питомої потужності.
Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дозволяє врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Ф визначають за формулою:
ФЛ= EН*S*KЗ*z/N*n*η
де ЕН - нормована освітленість, лк;
S - площа освітлюваного приміщення, м2;
Кз - коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (Кз = 1,3 -1,7 для ламп розжарювання, Кз = 1,5 - 2,0 для люмінесцентних ламп);
z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (z = 1,1 для люмінесцентних ламп, z = 1,2 для ламп розжарювання);
N - кількість світильників;
n - кількість ламп у світильнику;
η - коефіцієнт використання світлового потоку.
Точковий метод призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладено рівняння:
Е = Іα * соsα / r2
Метод питомої потужності вважається найбільш простим, однак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожного світильника (лампи) для створення в приміщенні нормованої освітленості
PСВ = р*S/N
де, р - питома потужність, Вт/м2 (приймається за довідниками для приміщень даної галузі);
S - площа приміщення, м2;
N - кількість світильників у приміщенні.
