Управління запасами полягає в тому, щоб зменшити запасидо розумного мінімуму, який забезпечує безперервність процесувиробництва або торгівлі.
Мета контролю запасів – знайти «золоту середину»: запасівповинно бути не дуже багато, щоб не відволікати гроші з обігу, іне дуже мало, щоб уникнути «порожніх складів» і не допуститизупинки виробництва.
Наслідки надлишкових запасів:
– втрата відсотків за «зв’язаними» коштами;
– проблеми з ліквідністю;
– збільшення псування, крадіжок, неефективного викорис6тання;
– збільшення витрат на зберігання;
– проблеми з охороною навколишнього середовища та без6пекою;
– збільшення страхових платежів.
Наслідки надто малих запасів:
– зростання витрат на розміщення замовлень;
– високі ціни за терміновість поставок;
– простої виробництва;
– втрата клієнтів, іміджу підприємства;
– обмежена можливість реагувати на проблеми постачаль6
ників;
– обмежена можливість справлятися з сезонними коливан6нями; – чутливість до зростання цін, зміни валютних курсів тощо.
Для управління запасами використовують ряд процедур і
технічних прийомів:
1) правильне бюджетування потреби у різних елементах за6пасів (сировини, готової продукції, товарів і т. ін.);
2) контроль за рівнем запасів відповідно до бюджету та нор6мативами, розрахунок коефіцієнту оборотності запасів та серед6нього періоду їх оборотності як в цілому, так і за видамизапасів:
а) коефіцієнт оборотності запасів в цілому по підприємству
;
Середньорічні залишки запасів
Коз Собівартість реалізованої продукції
б) коефіцієнт оборотності окремих видів запасів
;
Середньорічний залишок даного виду запасів
Кооз Витрати даного виду запасів за рік
в) тривалість одного обороту запасів (в цілому або за їх ви6
дами)
Ко
Од 365(360)
( )
*365(360)
Собівартість реалізованої продукції Вартістьвитрачених за рік запасів
Середньорічний залишок запасів дн
3) контроль повторних замовлень сировини (товару), для чого
необхідно знати щоденну потребу в сировині та час реалізаціїзамовлення (час з моменту оформлення заявки до одержаннясировини від постачальника). Це дасть можливістьвизначити,при якому мінімально допустимому залишку сировини необхід6
но оформити повторне замовлення. Обсяг замовленнязалежитьвід умов поставки, способу транспортування, порядку розрахунківтощо;
4) управління запасами за категоріями (за методом «АВС»).У кінці ХІХ ст. В. Парето (1848–1923 рр.) проаналізував роз6 поділ доходів та багатства в Італії і виявив, що 80% доходів і
багатства припадає на 20% населення. Подібна нерівномірністьрозподілу часто зустрічається і у бізнесі, що стало підставою за6
стосування аналізу за Парето, або АВС6аналізу:
а) категорія А – дорогі товари, що складають значну питомувагу за вартістю (до 70%) при відносно невеликій їх кількості.Для таких товарів необхідно організувати жорсткий індивідуаль6ний облік і контроль за рухом, збереженням і витрачанням;
б) категорія Б – питома вага за вартістю і кількістю (ма6
сою, обсягом) приблизно збігаються або близькі за значенням.Для таких запасів достатньо загального рівня контролю і ана6лізу;
в) категорія С – значна питома вага за кількістю (обсягом,
масою) при порівняно невисокій питомій вазі за вартістю. Рівеньобліку і управлінського контролю за такими запасами може бутиспрощеним.
5) використання моделі розрахунку економічного розміру
замовлення (ЕРЗ), суть якої полягає у визначенні такого розмірузамовлення, при якому сумарні витрати на оформлення замов6лення та зберігання запасів будуть мінімальними (рис. 5.6).ЕРЗ можна визначити за формулою:
2 ,
Н
ЕРЗ ДС
де Д – щорічний попит на даний вид запасів (од.);
С – вартість розміщення та реалізації одного замовлення;
Н – витрати на зберігання одиниці даного виду запасів протя6гом року.Практично визначений таким методом розмір замовлення
може бути скоригованим з урахуванням різних факторів (умовпостачання, коливань попиту, можливих знижок оптовим по6купцям тощо);
