пользователей: 21277
предметов: 10471
вопросов: 178106
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» упр обл
» зв пв
» аудит
» обл в под

Внутрішній аудит: його сутність, обєкти і суб’єкти

 
  1. Сутність, функції та завдання внутрішнього аудиту
  2. Об’єкти та суб’єкти внутрішнього аудиту.

 

 

1. Сутність, функції та завдання внутрішнього аудиту

 

Одним із найважливіших елементів корпоративного управління в сучасних умовах є ефективна організація внутрішнього контролю в підприємницьких структурах. Побудова стосунків між власниками та менеджерами ґрунтується на системі мотивації і посиленого контролю дієвості управлінських структур.

 

 

Термін „внутрішній аудит”[1] означає оцінювальну діяльність служби створеної суб’єктом господарювання. До функцій внутрішнього аудиту входять, зокрема, перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності й функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит[2] – незалежна експертна діяльність служби внутрішнього аудиту фінансової установи, яка полягає в проведенні перевірок та здійснення оцінки, як правило, таких елементів:

  1.  системи внутрішнього контролю фінансової установи;
  2.  фінансової та господарської інформації;
  3.  економічності та продуктивності фінансової установи;
  4.  дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог.

Внутрішній аудит[3] – це незалежний підрозділ, який не бере участі у виконанні операцій, а періодично здійснює перевірки та оцінює:

  1.  адекватність та ефективність заходів та системи внутрішнього контролю;
  2.  управління ризиками і кредитними та інвестиційним портфелем;
  3.  повноту, своєчасність і достовірність фінансової та іншої звітності;
  4.  дотримання принципів і внутрішніх процедур обліку;
  5.  відповідність регулятивним вимогам.

У літературних джерелах існують різні точки зору стосовно часу виникнення внутрішнього аудиту. Вважають, що він зародився навіть раніше зовнішнього аудиту. Але реально, як наука внутрішній аудит почав стрімко розвиватися після Другої світової війни. У 1941 році в США був заснований Інститут Внутрішніх Аудиторів – міжнародна професійна організація, яка отримала світове визнання. Її метою є розвиток та популяризація професії внутрішнього аудитора та розробка стандартів професійної діяльності. На сьогоднішній день до складу Інституту Внутрішніх Аудиторів входить понад 122 тис. членів із 165 країн та регіонів. Усього в світі нараховується близько 1 млн. людей, які тією чи іншою мірою займаються внутрішнім аудитом.

Сутність внутрішнього аудиту розкривається також у його функціях. Наповнення функцій внутрішнього аудиту конкретним змістом залежить від особливостей діяльності підприємства і має здійснюватися тим органом управління, якому підпорядковується служба внутрішнього аудиту. Завдання конкретної служби мо­жуть бути різними залежно від специфіки роботи підприємств, від особливостей його організаційної структури і від завдань, які ставить перед собою адміністрація у даний момент.

Як свідчить досвід розвинутих країн, до основних функцій внутрішнього аудиту належать:

  • контрольна;
  • координаційна;
  • аналітична;
  • інформаційна;
  • консультаційна;
  • захисна.

Контрольна функція внутрішнього аудиту полягає у визна­ченні адекватності політики підприємства встановленим параме­трам та оцінка ефективності обліку і менеджменту. Внутрішні аудитори перевіряють роботу окремих підрозділів підприємств з метою оцінки внутрішнього контролю, політики та внутрішніх процедур, оцінюють дисципліну виконання персоналом вказівок та наданих раніше рекомендацій.

Координаційна функція полягає в плануванні роботи вну­трішнього аудитора виходячи з потреб акціонерів, інвесторів, правління підприємства та раціонального використання можли­востей підрозділу.

Аналітична функція – це експертна оцінка та аналіз ефек­тивності важливих аспектів господарської діяльності.

Інформаційна функція – інформування керівництва під­приємства про результати перевірок, виявлені факти порушень вимог законодавства або внутрішніх правил.

Консультаційна функція – надання поточних консультацій працівникам підрозділів.

Захисна функція – це заходи, спрямовані на збереження активів підприємства від потенційних крадіжок та фактів шах­райства, неефективного управління бізнесом.

Безпосередньо з функціями пов’язані і завдання внутріш­нього аудиту. До основних завдань внутрішнього аудиту відносять:

  • перевірку бухгалтерської інформації;
  • перевірку оперативних даних, якими користується система управління;
  • перевірку засобів і способів ідентифікації інформації; вивчення окремих статей звітності;
  • перевірку сальдо і оборотів за окремими рахунками бухгалтерського обліку;
  • перевірку і моніторинг системи бухгалтерського обліку;
  • перевірку і моніторинг системи внутрішнього контролю;
  • перевірку дотримання законів і внутрішніх правил;
  • контроль за дисципліною виконання рішень керівництва або власників;
  • вивчення та оцінка ефективності системи внутрішнього ко­нтролю:
  • перевірку наявності, стану й збереження майна підприємства;
  • перевірку поточної діяльності окремих структурних під­розділів;
  • оцінку та контроль використовуваного програмного забез­печення;
  • контроль дотримання комерційної таємниці;
  • розслідування окремих випадків (розкрадання, обману, по­милки на значні суми) та неадекватних дій персоналу управління;
  • оцінку ефективності використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових, інтелектуальних);
  • розробку рекомендацій з усунення невідповідностей щодо підвищення ефективності діяльності.

Слід відзначити, що український внутрішній аудит значно відрізняється від внутрішнього аудиту зарубіжних колег. Це пов’язано з тим, що незалежність внутрішнього аудиту в Україні умовна, відсутні єдині вимоги до професійного та освітнього рів­ня внутрішніх аудиторів, не до кінця розроблена і законодавча база, багато питань не мають наукового обґрунтування.

Для кращого розуміння сутності внутрішнього аудиту необхідно провести порівняльний аналіз між ним та незалежним (зовнішнім) аудитом в розрізі найсуттєвіших ознак. Таким чином можна прослідкувати взаємозалежність між даними видами аудиту (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

 

Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього аудиту

 

Критерій, за яким здійсню­ється порів­няння

Зовнішній аудит

Внутрішній аудит

1

2

3

Регламентація діяльності

Регламентований на рівні закону

Регламентується внутрішніми положеннями підприємства

Залежність від підприємства

Незалежний

Підконтрольний власнику

Обов’язковість контролю

Обов’язковий лише у випадках, передбачених ст. 10 Закону „Про аудиторську діяльність”

Внутрішній контроль обов’язковий для всіх підпри­ємств з метою забезпечення збереження власності

Виконання функцій управління

Не виконує

Виконує

Мета організації контролю

Підтвердження достовірності фінансової звітності

Захист інтересів власників що­до збереження власності, еко­номного та ефективного вико­ристання ресурсів. Отримання надійної та повної інформації для прийняття ефективних управлінських рішень. Забезпе­чення дотримання всіма пра­цівниками своїх посадових обов’язків відповідно до цілей підприємства. Дотримання відповідності політиці, планам, процедурам, законодавству

Користувачі інформації

Зовнішні користувачі

Власники, менеджери

Свобода вибору завдань

Заснований на загальноприйнятих нормах, стандартах діяльності, регламентований та певною мірою централізований

Створюється виходячи із цілей і завдань управління підприємс­твом. Держава регламентує ли­ше основні напрямки внутріш­нього контролю (проведення інвентаризацій, організація до­кументообігу тощо)

Об’єкти вивчен­ня

Розділи та ділянки бухгалтерсько­го обліку

Цикли діяльності підприємства (закупівель, продаж, інвестицій тощо).

Періодичність контролю

Як правило, не частіше одного ра­зу на рік

Здійснюється безперервно

Ступінь відкритості інформації

Відкритість інформації (аудиторський висновок оприлюднюється, аудиторський звіт – за умовами договору. Як правило, аудиторсь­кий звіт є конфіденційною інфор­мацією)

Конфіденційність

Ступінь надій­ності інформації

Інформація оцінюється у всіх суттєвих аспектах

Приблизні, оперативні оцінки

 

Продовження табл. 12.1

1

2

3

Прив’язка до часу

Наступний контроль, після здійснення господарської операції

Поєднання методів попере­днього, поточного та наступно­го видів контролю, супровід діяльності.

Право на здійснення діяльності

Для здійснення аудиторської діяльності необхідний сертифікат

Сертифікат аудитора України не потрібен

Регулярність роботи

Залежність від клієнтів, властива певна сезонність

Постійний характер роботи

Право вибору робіт аудитором

Право вибирати клієнта, погоджуватись чи не погоджуватись на перевірку

Обов’язковість виконання до­ручень та розпоряджень влас­ників, менеджерів.

Відповідальність

Згідно з умовами договору – перед клієнтом, за порушення по­рядку заняття аудиторського дія­льністю – позбавлення сертифіка­та, виключення із Реєстру

Несуть відповідальність перед власниками, менеджерами за якість і своєчасність виконання покладених обов’язків і за дотримання повноважень

Громадські інтереси

Допомога у забезпеченні повноти та ефективності фінансових звітів, що їх надають фінансовим уста­новам як часткове підтвердження кредитоспроможності, а акціоне­рам – для залучення капіталу

Забезпечення упевненості на­дійної системи внутрішнього контролю, що підвищує досто­вірність зовнішньої фінансової інформації їх роботодавцям

Суб’єкти та характер діяльності

Здійснюється як підприємницька діяльність аудиторськими фірма­ми або аудиторами – підприємця­ми, незалежними від замовника, аудитору необхідний сертифікат аудитора України та запис у Реєстрі суб’єктів аудиторської дія­льності

Здійснюється працівниками спеціальної служби підприємс­тва. Діяльність з оцінювання в межах підприємства. Служба внутрішнього контролю є частиною системи внутрішньогосподарського контролю та неза­лежна від інших структурних та функціональних підрозділів підприємства

Визначення кола питань

Передбачено законами України, МСА, рішеннями ДКЦПФР Укра­їни або визначається замовнику у договорі. Домінує аудит фінансо­вої звітності.

Визначається адміністрацією підприємства (власником), на якому створено службу внутрішнього аудиту, або відповідно до плану роботи служби. Внут­рішній аудит виконує функцію контролю.

Методи аудиту

Методи проведення аудиту, робочі документи аудитора мають бага­то спільного. Існують розбіжності на рівні деталей, в ступені точно­сті та періодах проведення перевірок. У внутрішньому аудиті пере­важає експертиза, оцінка, моніторинг

Підсумкові документи з аудиту

Аудиторський звіт та аудиторсь­кий висновок надається замовни­ку та всім зацікавленим особам. Форма аудиторського висновку регламентована МСА

Аудиторський висновок, звіт про проведений аудит, акт пе­ревірки та пропозиції щодо усунення встановлених заува­жень, службова довідка, реко­мендації, консультації, прогноз надаються органу, що призна­чив перевірку

Звітність про діяльність аудиторського підрозділу

Аудиторський висновок надається замовнику аудиту та всім зацікавленим особам, звіт типової форми № 1 - аудит аудиторської фірми про виконані роботи (послуги) надається АПУ

Звіт про діяльність служби внутрішнього аудиту надається органу, якому підпорядкована та­ка служба

 

2. Об’єкти та суб’єкти внутрішнього аудиту

 

Об’єкти внутрішнього аудиту можуть бути різні залежно від особливостей економічного суб’єкта і вимог його керівництва або власника.

До основних об’єктів внутрішнього аудиту нале­жать такі:

  1. організація і методика ведення бухгалтерського обліку (облікова, подат­кова, амортизаційна та інші види політики, план докумен­тообігу тощо):
  2. дотримання якісних характеристик фінансової звітності;
  3. організація податкового обліку, складання податкової звіт­ності, своєчасність сплати податків;
  4. система управління підприємством та його структура;
  5. система та стан внутрішнього контролю (контрольна полі­тика);
  6. організація фізичного захисту активів підприємства;
  7. фінансовий стан і платоспроможність підприємства, рівень забезпеченості ресурсами та їх використання;
  8. стан дотримання вимог законів, нормативних актів, розпо­ряджень адміністрації, технології та норм, що регламенту­ють діяльність підприємства;
  9. інші процеси господарської діяльності підприємства (вико­ристання робочого часу, продуктивності праці).

Для ефективного виконання функцій внутрішнього контролю (аудиту) необхідно створити підрозділ підприємства із декількох штатних аудиторів – служби (відділу) внутрішнього аудиту.

Якщо для невеликих компаній створення служби внутрішнього аудиту не становить серйозної проблеми, то для великих це досить складний процес, який потребує вирішення ряду методологічних та організаційно-технічних проблем.

У загальних рисах процес організації служби внутрішнього аудиту складається із таких етапів:

1)    виявлення та чітке визначення кола питань, для вирішення яких створюється служба внутрішнього аудиту, побудова системи цілей створення служби внутрішнього аудиту згідно з політикою підприємства;

2)    визначення основних функцій служби внутрішнього аудиту, виконання яких необхідне для досягнення поставлених цілей;

3)    об’єднання однотипних функцій у групи та формування на їх основі структурних одиниць служби внутрішнього аудиту, які будуть спеціалізуватися на виконанні цих функцій;

4)    розробка схем взаємовідносин, визначення обов’язків, прав та відповідальності для кожної структурної одиниці служби внутрішнього аудиту, документальне закріплення їх у посадових інструкціях та положеннях про бюро (групу, секцію) служби внутрішнього аудиту;

5)    об’єднання вказаних структурних одиниць у єдине ціле – службу внутрішнього аудиту, визначення її організаційного статусу, розробка та документальне закріплення Положення про службу внутрішнього аудиту відповідно до встановленого набору цілей, завдань та функцій;

6)    інтеграція служби внутрішнього аудиту з іншими ланками структури управління підприємством;

7)    розробка внутрішньо-фірмових стандартів внутрішнього аудиту.

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 12.2. Організаційні заходи щодо створення служби внутрішнього аудиту

 

Служба внутрішнього аудиту повинна діяти на підставі як законодавчих актів на рівні держави, так і внутрішньогосподарських нормативних актів – документів та розпоряджень, положень, посадових інструкцій, контрактів тощо.

Внутрішні аудитори повинні користуватися повною підтримкою вищої ланки керівництва (Спостережна рада, Рада директорів). При цьому керівник, якому підпорядкована служба внутрішнього аудиту, повинен мати повноваження щодо розглядання аудиторських висновків та прийняття відповідних висновків за результатами перевірок.

 

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Що таке внутрішній аудит?
  2. Назвіть функції внутрішнього аудиту.
  3. Що собою являє консультаційна функція внутрішнього аудиту?
  4. Які завдання ставляться перед внутрішніми аудиторами?
  5. Назвіть основні відмінності зовнішнього та внутрішнього аудиту.
  6. Охарактеризуйте обєкти внутрішнього аудиту.
  7. Назвіть підходи до організації служби внутрішнього аудиту.
  8. Які заходи при створенні системи внутрішнього аудиту слід вжити?
  9. Які підрозділи підприємства виконують функції внутрішнього аудиту?

 

 

 

 

 

 

 

 

Глосарій до розділу: аналітичні методи, вибіркова перевірка, внутрішній аудит, експертна оцінка, методи організації, методи проведення, сканування, суцільна перевірка. 

План

 

  1. Методи організації перевірки суб’єктами внутрішнього аудиту
  2. Методи проведення перевірки

 

 

1. Методи організації перевірки суб’єктами внутрішнього аудиту

 

 Під методами внутрішнього аудиту слід розуміти систему основних підходів та способів дослідження фактів господарського життя, які відповідають предмету та його завданням.

Методи здійснення внутрішнього аудиту, як і його предмет, виникають та змінюються разом з розвитком суспільства, економічної науки, особливостей підприємства.

Методи внутрішнього аудиту поділяють на методи проведення перевірки і методи її організації (рис. 13.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 13.1. Класифікація методів внутрішнього аудиту

 

У практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована. Значну допомогу в організації перевірки надає використання комп'ютерної техніки.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації, без винятку, щодо господарських процесів, що відбулись у клієнта за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки, аудитор робить висновки щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, що перевіряється. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення помилок зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100% масивів інформації, дозволяє аудитору отримати докази і оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Ризик невиявлення хиб збільшується, так як за межами вибірки можуть за лишатися факти порушень та помилок. Тому внутрішній аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки.

Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод дозволяє з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених в бухгалтерського обліку та звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом.

Аналітична перевірка – це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка – це поєднання суцільної, вибіркової та аналітичної перевірки.

Використання комп'ютера дозволяє охопити більший обсяг вибірки, проаналізувати ефективніше, ніж ручним методом здійсни ти додаткові незалежні процедури, отримати нормативну та законодавчу інформацію, узагальнити її, створити методичну базу.

 

 

2. Методи проведення перевірки

 

Аналізуючи методи проведення внутрішнього аудиту слід констатувати факт того, що немає значної різниці між методами внутрішнього та зовнішнього аудиту. Методи зовнішнього аудиту розглянуто в темі 4 „Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінювання”. Проте внутрішній аудит має ряд специфічних методів фактичного контролю.

До прийомів фактичного контролю відносять:

  • інвентаризація;
  • обмір виконаних робіт;
  • огляд і обстеження;
  • контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;
  • контрольне придбання;
  • лабораторний аналіз;
  • пояснення і довідки;
  • перевірка прийнятих рішень;
  • перевірка дотримання трудової дисципліни.

Інвентаризація – це перевірка фактичної наявності господарських засобів і їх відповідності даним бухгалтерського обліку. Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки майна і грошових коштів (активів) виявити їх фактичний стан. Вона стверджує дані бухгалтерського обліку, виявляє необліковані цінності або допущенні збитки, розкрадання, нестачі. Тому за допомогою інвентаризації контролюється збереження майна підприємства, перевіряється повнота і достовірність облікованих даних.

 Інвентаризація як спосіб визначення фактичної наявності засобів забезпечує достовірність облікових даних, тобто їх відповідність дійсності, яка може бути порушена із зазначених причин. Аудитор порівнює фактичні дані по об'єктах контролю з відповідними даними бухгалтерського обліку. В результаті одержує докази щодо реальності відображених у звітності активів і пасивів.

Розрахунково-аналітичні методи використовують економічний аналіз, статистичні, економіко-математичні розрахунки.

Сканування – безперервний, по елементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів щодо руху грошей в касі з метою встановлення незвичного факту).

Експертну оцінку застосовують при дослідженні документів, господарських операцій, якості виконаних робіт, вона здійснюється спеціалістами різних галузей знань за дорученнями внутрішнього аудитора. Експерт повинен давати правову, достовірну та об’єктивну оцінку, яка залежить від наданих йому матеріалів правильного формування поставлених йому запитань.

За результатами експертної оцінки складається висновок з повними та конкретними відповідями на запитання, які поставлені внутрішнім аудитором.

 

 
 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Дайте характеристику методам організації та методам проведення внутрішнього аудиту.
  2. Що таке комбінована перевірка?
  3. Які процедур слід віднести до процедур фактичного контролю?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глосарій до розділу: аналітичні звіти служби внутрішнього аудиту, довідки з посиланням на закони та інструкції, документи внутрішнього аудиту, звіт служби внутрішнього аудиту, підсумкові документи внутрішнього аудиту.

 

План

 

  1. Підсумкові документи внутрішнього аудиту: види та форма.
  2. Напрями реалізації матеріалів внутрішнього аудиту.

 

 

1. Підсумкові документи внутрішнього аудиту: види та форма

 

Для внутрішнього аудиту поки що не розроблені форми звітності, узагальнення результатів перевірки. Не можна механіч­но використовувати ті форми звітності, які застосовуються у віт­чизняній практиці зовнішнього аудиту, ревізії. Звіти внутрішніх аудиторів повинні складатися за формою, розробленою безпосе­редньо в організації. Вони мають включати:

1)  перелік виявлених відхилень;

2)  перелік обставин, за яких ці відхилення були виявлені;

3)  оцінку виявлених відхилень з точки зору їх впливу на організацію;

4)  рекомендації по можливому виправленню даних відхи­лень;

5)  оцінку даних рекомендацій у плані їх можливого впливу на організацію;

6)  конструктивні пропозиції (за їх наявності) щодо удо­сконалення різних аспектів функціонування організації, що ма­ють відношення до зробленої роботи.

Пропозиції по документах, які узагальнюють результати окремих напрямків діяльності служби внутрішнього аудиту, по­дані у табл. 14.1.

Таблиця 14.1

Документи, які узагальнюють результати окремих напрямків діяльності служби внутрішнього аудиту

№ п/п

Напрямки діяльності служби внутрішнього аудиту у відповідності до поставлених завдань

Форма звітності

1

Періодичний контроль фінансово-господарської діяльності головної організації та її підрозділів

Звіт служби внутрішнього аудиту про перевірку підрозділу

2

Аналіз господарської і фінансової діяльності, оцінка економічних і інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю головної організації і її підрозділів

Аналітичні звіти фінансово-господарської діяльності підрозділів і усієї організації в цілому, аналітичні довідки і звіт по окремим питанням

Продовження табл. 14.1

1

2

3

3

Проведення семінарів, підвищення кваліфікації і навчання персоналу, надання допомоги кадровій службі у підборі і тестуванні бухгалтерського персоналу

Звіти служби внутрішнього аудиту

4

Наукова розробка, видання методичних посібників, рекомендації по бухгалтерському обліку, оподаткуванню, аналізу та інших напрямків інформаційного обслуговування підрозділів підприємства

Звіти служби внутрішнього аудиту

5

Консультування з питань фінансового, банківського та іншого господарського законодавства, оптимізації оподаткування, реорганізації та ліквідації підприємства

Довідки з посиланням на закони та інструкції

6

Комп’ютеризація бухгалтерського обліку, складання звітності, розрахунків з оподаткування та ін.

Звіти служби внутрішнього аудиту

7

Взаємодія з зовнішніми аудиторами, представниками податкових та інших контролюючих органів

Звіти служби внутрішнього аудиту

 

Підсумкові документи внутрішнього аудиту, як правило повинні мати 3 частини. Вступна частина включає:

1. Номер звіту;

2. Назва підрозділу, філії, підприємства, що перевіряється;

3. Найменування населеного пункту, на території якого здійснювалася перевірка;

4. Дата складання звіту;

5. Термін проведення перевірки відповідно до загального плану (плану-графіка) проведення внутрішнього аудиту - дати початку і закінчення перевірки;

6. Підстава проведення аудиту та мета (питання) перевірки; об'єкти) перевірки;

7. Період діяльності підприємства (структурного підроз­ділу), за який проведена перевірка;

8. Посади, прізвища, імена і по батькові осіб, що проводили і брали участь у перевірці;

9. Посади, прізвища, імена і по батькові керівництва під­ розділу, що перевіряється (філії, підприємства);

10. Інші необхідні відомості.

Аналітична частина звіту містить систематизований ви­клад та обґрунтування аудиторського підходу до проведення аудиту, встановлення аудиторського ризику, обґрунтування ви­бору об'єктів перевірки. У даній частині документа наводиться підтвердження фактів порушень та недоліків у роботі, здійснених посадовими особами та виявлених у ході перевірки, або на те, що порушень не було встановлено, розкриття пов'язаних з цими фак­тами обставин, що мають значення для ухвалення правильного рішення за результатами перевірки. Висвітлюються також дося­гнення підприємства, позитивні результати діяльності.

За формою подання матеріалу спочатку висвітлюються сут­тєві зауваження, що мають змістовний характер для підрозділів та підприємства, а потім розкриваються зауваження за формою.

Підсумкова частина звіту містить загальний висновок ау­дитора про стан бухгалтерського обліку, внутрішнього контро­лю і звітності щодо об'єкта перевірки, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень. При складанні звіту внутрішньо­го аудитора викладаються найбільш суттєві порушення, що значно спотворюють звітність, робиться загальний висновок про ступінь достовірності звітності з вказівкою порушень, що знижують її достовірність або ставлять під сумнів. Думка внут­рішнього аудитора повинна бути підкріплена посиланнями на чинні законодавчі акти з розгорнутою аргументацією причин, що вплинули на висловлення ним такої думки. У документі по­винно міститись посилання на документи підрозділу з визначен­ням розміру збитків, зловживань та порушень законодавства.

Звіт підписується керівником служби внутрішнього ауди­ту. Стилістика аудиторського звіту має бути близька до наукової, офіційно-ділової, для якої характерні:

-  наявність понять, які використовуються переважно в офіційних документах;

-  логічна його основа і неприпустимість використання образного викладу змісту;

-  послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність, чіткість і визначеність формулювань результатів дослідження;

-  нейтральність і цілеспрямованість викладу змісту доку­ ментів з елементами стандартизації ділової мови.

Додатками до аудиторського висновку можуть бути копії документів, вибірки, розрахунки, обґрунту­вання у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.

Внутрішні аудитори здійснюють контроль за усуненням „слабких” з сторін та своєчасним проведенням заходів, рекомендо­ваних на підставі перевірки. Такий контроль стосується кожної аудиторської перевірки, а відповідальність за контроль поклада­ється на голову аудиторської групи, який повинен виконувати свої обов'язки, доки не буде представлений доказ, що заходів було вжи­то, а недоліки було усунуто.

Узагальнення результатів внутрішнього аудиту включає комплекс методичних прийомів групування і систематизації йо­го результатів, необхідних для прийняття рішень щодо усунен­ня виявлених недоліків у діяльності підприємства.

 

 

2. Напрями реалізації матеріалів внутрішнього аудиту

 

Результати внутрішнього аудиту подаються в підсумкових документах у письмовій формі. Вони повинні бути точними, об’єктивними, чіткими, стислими та конструктивними. Якість таких документів характеризує якість роботи аудитора.

Підсумкові документи внутрішнього аудиту являють собою:

  1. інформацію для керівництва;
  2. інформацію для відділу, діяльність якого перевірялася;
  3. інформацію для зацікавлених відділів підприємства;
  4. інформацію та докази для зовнішніх аудиторів;
  5. підставу для прийняття управлінський рішень.

 Надання рекомендацій і пропозицій – важливий момент. Якщо невдало донести до керівництва свої рекомендації (пропо­зиції), вони не будуть адекватно прийнятті, незважаючи на їх до­цільність і необхідність.

Зовнішній аудитор, надаючи рекомендації в інформаційному листі керівництву, не мають причини турбуватися, будуть вони реалі­зовані чи ні. Зовсім в іншому становищі знаходяться внутрішній ау­дитор, обіймаючи штатну посаду у своїй організації. Постійно пра­цюючи, внутрішній аудитор буде повертатись до тих самих проблем, якщо вони не будуть вирішені, якщо керівництво не прислухається до його пропозицій. Ось чому рекомендації і пропозиції повинні бути обґрунтованими, надаватись у письмовій формі, зрозумілими, точни­ми, містити лаконічні, логічно правильно побудовані формулювання, які не мали б двоїстого тлумачення. Від цього в значній мірі залежить авторитет відділу внутрішнього аудиту. У будь-якому разі органи управління повинні надати чітку відповідь на пропозиції внутрішньо­го аудитора і вказати, які з них будуть реалізовані, а які ні, з пояснен­ням причин.

Іноді внутрішньому аудитору доводиться обговорювати з органами управління свої рекомендації та пропозиції. При цьому часто виникають суперечки, які переходять у напруженні диску­сії. Вміння довести правильність своєї позиції залежить від про­фесіоналізму і особистих якостей головного внутрішнього ауди­тора. Але він завжди повинен зберігати свою незалежність, об'єктивність, керуючись кодексом етики внутрішнього аудито­ра. Письмова інформація внутрішнього аудитора заповнюється у двох примірниках, один з яких передається керівнику і головному бухгалтеру організації для ознайомлення, виявлення можливих заперечень і урегулювання спірних положень. Другий примірник використовується для написання звіту внутрішнього аудитора, після чого він передається в архів служби внутрішнього аудиту.

Письмова інформація внутрішнього аудитора підписується всіма аудиторами, які проводили перевірку, і керівником групи.

Перевірка вважається закінченою, коли виявлені порушення усунені, а фінансово-господарська діяльність підрозділу, що переві­ряється, забезпечує повний господарський розрахунок і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Виявлені в ході перевірки недоліки, які не потребують сут­тєвих змін в діяльності підрозділу, необхідно усунути у ході пе­ревірки. Про їх усунення в процесі перевірки здійснюються від­повідні записи у звіті.

Якщо при перевірці виявлені серйозні порушення законо­давства України і (або) інших нормативно-правових актів, неста­чі, розкрадання грошових коштів або матеріальних цінностей, порушення податкового законодавства, які вимагають внесення змін у бухгалтерську звітність підприємства та відшкодування втрат (тобто є підстава для усунення від роботи винних посадо­вих осіб і стягнення з них нанесеної шкоди), матеріали перевірок передаються в юридичний відділ підприємства. Останній дає правову оцінку записам в матеріалах перевірки і готує позовні документи для передачі до суду з метою відшкодування матеріа­льної шкоди.

Юридичному відділу повинні бути передані:

-  акт перевірки в оригіналі з доданими до нього засвідче­ними копіями документів, що підтверджують нанесену дійсну  шкоду;

-  пояснення посадових осіб, на яких покладена відповідальність за нанесену шкоду;

-  додаткові дані, які підтверджують правильність записів в  матеріалах перевірки і обсяг нанесеної шкоди;

-  розрахунок матеріальної шкоди, за підписом керівника  підприємства і головного бухгалтера;

-  трудовий договір (контракт) з посадовими особами, які допустили правопорушення, і наказ про прийняття їх на роботу.

Розмір нанесеного матеріальної шкоди визначається за ринковими цінами.

Законодавством встановлені такі правові форми охорони власності від посягань цивільна, адміністративна та кримінальна, за трудовим законодавством.

Особам, винним в заподіянні шкоди, повинно бути за­пропоновано відшкодувати її добровільно. У випадку відмови відшкодування здійснюється у судовому порядку шляхом пред'явлення цивільного позову. В заяві, яка направляється до правоохоронних органів, потрібно вказати:

-  в чому конкретно полягає правопорушення;

-  в якій сумі нанесено шкоду;

-  обставини, час і місце здійснення правопорушення;

-  можливих свідків по справі (П.І.Б., адреса за місцем про­живання або роботи).

У підтвердження заподіяної шкоди та її розмірів до заяви повинні додаватися: акти аудиторських перевірок, інвентариза­цій, порівняльні або дефектні відомості, накладні, рахунки-фактури, висновки комісії по факту псування матеріальних цінно­стей, розрахунок бухгалтерії про розмір шкоди, копії договору з матеріально-відповідальною особою, довідку про період роботи, пояснення, документи про відшкодування заборгованості в доб­ровільному порядку.

При порушеннях і зловживаннях необхідні заходи щодо збе­реження окремих документів. Для цього їх вилучають як в про­цесі перевірки, так і по її закінченні. Вилучення документів здійс­нюється у відповідності до нормативних документів.

Отже, напрямки реалізації можуть бути різноманітними в залежності від порушених питань в ході внутрішнього аудиту, аналогічно як і обсяги та періодичність подачі звітних матеріалів.

 

[1] МСА 610 „Розгляд роботи внутрішнього аудиту”

[2] Методичні рекомендації щодо проведення внутрішнього аудиту фінансових установ, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 27.09.2005 р. №4660

[3] Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12. 1998 р. №566


26.01.2014; 08:01
хиты: 3724
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь