Звертання

— це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, до якої звернена мова. Звертання, як правило, має форму кличного відмінка, рідше називного (форма називного відмінка в звертаннях не відповідає нормам української мови). Звертання не є членом речення. Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і кількома словами (поширене). Звертання обов'язково відокремлюють на письмі з обох боків комами. Якщо звертання стоїть на початку речення, то при окличній інтонації після нього ставлять знак оклику, а наступне слово пишуть з великої літери.
Зауважте! Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки.
Залежно від того, які відношення встановлюються між звертанням і членами речення, можна виділити три основні типи звертань:
1. Звертання, незалежні від змісту висловлювання. їх можна опустити, бо вони лише вказують, до кого звернена мова
2. Звертання, які, крім того, що вказують, до кого звернена мова, ще й уточнюють значення особових і присвійних займенників у реченні. Вони, зокрема, конкретизують:
а) підмети, виражені особовими займенниками ти або ви в називному відмінку
б) додатки, виражені особовими займенниками ти або ви у формі непрямих відмінків
в) означення, виражені присвійними займенниками твій і ваш у формі будь-якого відмінка, роду і числа
3. Звертання, які, вказуючи до кого звернена мова, водночас називають і дійову особу в реченні. Вони вживаються в односкладних означено-особових реченнях, головний член у яких виражений здебільшого дієсловами в наказовому способі
Ускладнюються звертаннями здебільшого спонукальні й питальні речення. Звертання може вживатися на початку, в середині й у кінці речення. Смислове виділення його пов'язане з інтонацією й залежить від лексичного вираження і ступеня поширеності.