Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну та смислову завершеність і служить для спілкування.
За будовою речення бувають прості й складні.
Просте речення має одну граматичну основу
Складне речення має кілька граматичних основ (дві або більше)
За емоційним забарвленням — окличні й неокличні
За метою висловлювання — розповідні, питальні й спонукальні.
За наявністю головних членів прості речення поділяють на односкладні й двоскладні.
Односкладні речення мають один головний член — або підмет, або присудок
Двоскладні речення мають два головні члени — і підмет, і присудок
За наявністю другорядних членів — поширені й непоширені.
Поширені речення мають один або більше другорядних членів речення
Непоширені речення не містять другорядних членів
За наявністю ускладнюючих компонентів — ускладнені й неускладнені.
Ускладнюються речення звертаннями, вставними і вставленими конструкціями, однорідними членами, відокремленими членами речення
За наявністю чи відсутністю необхідних членів речення — повні й неповні.
Повне речення містить усі необхідні для розуміння його змісту члени
У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації мовлення)
Односкладне речення хоч і не містить у своїй будові одного з головних членів, проте вважається повним
Двоскладне речення з пропущеним дієсловом - зв'язкою вважається повним
