Це службова ч-на мови, яка служить для вираження зв’язків між словами в речені. не мають самостійно виявленого лек-ого значення, роль їх службова. Але деякі прийменники не втратили свого лек. значення, і ступінь вияву цього значення в різних прийменниках різний.
За будовою
1) прості (з однією кореневою
морфемою): перед, на, коло, за, від;
2) складні(з кількома кореневими
морфемами): поміж, із-за, заради, понад, поверх, обабіч, поруч;
3) складені(утворені з
кількох слів): незважаючи на,
слідом за, згідно з.
Перехід інших частин мови у прийменники.
Є 2 групи: відіменні і прислівникові. 1)відіменні прийм-ки утв-ся від ім.-ів абстрактного значення. Поповнення ними відбувається двома шляхами: а) у прийменники переходять застиглі форми ім.-ів, утворені від Н.в.: коло хати, край села, кінець столу, круг багаття; від О.в.: протягом тижня, шляхом здійснення; б) поєднання прийм-ка з ім.-ом, який в таких випадках втрачає своє лексичне зн-ня: з приводу, за рахунок, внаслідок, з боку, в справі, в галузі, з метою, за винятком, на випадок.
Прислівникові утв-ся від тих прислівників, які в свою чергу походять від іменних частин мови: близько, вздовж, спереду, відносно, напс редодні та ін.
