Прикметник – це самостійна частина мови, яка виражає ознаку предмета і відповідає на питання Який? Яка? Яке? Чий? Чия? Чиє?.
Прикметники змінюються за числами, відмінками і родами.
Прикметник узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку.
У реченні прикметники виконують функцію означення, а також – частини іменного складеного присудка.
За характером ознаки, яку вони виражають, прикметники поділяються на:
якісні:
відносні:
присвійні:
Виділяються також проміжні групи прикметників, що поєднують присвійне і відносне значення:
Присвійно-якісні:
Відносно-якісні:
Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).
Відносні прикметники виражають ознаки за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів ( сорокаградусний мороз)
Відносні прикметники утворюються за допомогою різних суфіксів: -н-, -ян-, -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ов-, -ев- (-єв-). У вживанні цих суфіксів у відносних прикметниках має значення наголос:
- якщо наголос падає на закінчення, прикметник утворюється за допомогою суфікса –ов-:
- якщо наголос падає на основу, то від іменників твердої групи прикметники утворюються за допомогою суфікса –ов- :
- якщо наголос падає на основу, то від іменників м’якої і мішаної груп прикметники утворюються за допомогою суфікса –ев- (-єв-):
Відносні прикметники можуть переходити у розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюють якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.
Так, наприклад, назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь), можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються безпосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець)
Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники (срібна ложка і срібна голова)
