Визначте, на які періоди можна поділити давньогрецьку літературу (з прикладами творчості конкретних письменників)

14. Визначте, на які періоди можна поділити давньогрецьку літературу (з прикладами творчості конкретних письменників) 1. Архаїчний період. Характерно: гострота в соціальному відношенні, тому що йде руйнування родової громади й становлення полісів. У громаді на чолі стояв цар, потім родова знать, у полісі походження не мало значення. Розвивається усна народна творчість та міфологія.Найвищого розквіту набуває епічна поезія, до нас дійшли тільки гомерівські-«Іліада» та «Одісея». 2. Класичний (аттичний) період. (7-4 ст до н.е) . Держави-поліси.У цей час центр культурного життя перебуває в Афінах. Після Греко-перської війни почався розвиток Афін, які незабаром стало прикладом для всієї Греції. Розвивається театр драматургії, вважається, що театр завжди розвивається в трагічну епоху. Спочатку з'являється трагедія,(Есхіл «Орестея», Софокл «Цар Едіп», «Антігона», Евріпід «Медея», «Іпполіт») потім комедія.(Арістофан «Жаби», «Хмари», «Лісістрата») Розвивається лірика(Архілох,Сапфо До Афродіти»,Анакреонт«Дай мені Гомера ліру»,,Алкей) й ораторське мистецтво, риторика. У четвертому столітті починає розвиватися проза ( «Крітон», «Федон»). Спочатку з'являється історична проза (Геродот, Фукідіт, Ксенофонд), потім філософська. (Платон «Аплогогія Сократа», Арістотель «Поетика») 3. Елліністичний період (з 4 століття до нашої ери по 1 століття до нашої ери). У цей період Греція завойовується спочатку Філіпом, потім Олександром Македонським. Полісна система віджила себе. В Олександра є велика ідея - нести грецьку культуру варварам. Потім Олександр розуміє, що грецька культура – не єдина конкурентноздатна у світі. Еллінізм - симбіоз грецької й інших культур. Культурний центр переноситься в Єгипет, в Олександрію. Там виникає гуманітарна наука. Характерна пильна увага до людини. Розвиваються малі жанри лірики, наприклад, епіграма. Втрачає значення висока комедія, з'являється новоаттична комедія (Менандр «Відлюдник») про родину, про дім.побут 4. Період грецької літератури епохи римського панування (перші 5 ст нашої ери). Загарбання римлянами низки Еллінських держав призвело до економічної розрухи низького зниження їх культури, проте римляни цікавились грецькою культурою. Еллада для Риму – історико-культурний музей. Почався широкий процес злиття грецької та римської культур. Освічена частина римлян добре володіла грецькою мовою, а греки знали латину. Розвивається жанр роману, зокрема такі його різновиди як Авантюрний роман випробувань (Харітон «Херей і Калліроя» ) та Роман-ідилія або пасторальний роман. (Лонг «Дафніс і Хлоя»). 15. Визначте, на які періоди можна поділити римську літературу (з прикладами творчості конкретних письменників) Так само як і грецьку літературу, римську літературу необхідно ділити на періоди 1.Література епохи республіки: А. Долітературний період (до середини IIIст. До н.е) Міфотворчість,історичні легенди,народна поезія. Б. період ранньої римської літератури ( до середини II ст.. до н.е) Тіт Макцій Плавт,Скарб,Близнята Публій Теренцій Афр.Свекруха,Брати В. література періоду громадянських воєн Характеризується великою кількістю повстань рабів. Гостра політична боротьба в середині країни. Часта зміна правителів. Представники: Гай Валерій Катулл любовна лірика «Вірші до Лесбії»,Марк Тулій Ціцерон 2.Література Епохи Імперії: А. Література ранньої Імперії (або «віку Августа», до 30-40х років. Н.е) Встановлення принципату Октавіана Августа та ряд його реформ. Уславлення Августа стало найвищім завданням літератури. На його честь писали: Вергілій («Буколіки», «Георгіки», «Енеїда»), Квінт Горацій Флакк («Сатири», «Ода до Мецената». В цей період популярний жанр Елегії: Овідій( «Любовні Елегії») Б. Література пізнішої Імперії (до кінця 5 століття н.е) Падіння династії Юліїв – Клавдіїв. Рим з часів Августа стає головним культурним центром. Імператори підтримують публічні виступи і змагання ораторів і поетів. Стверджується декламоційно риторичний стиль (чітко сформульовані моральні настанови і приємні до слуху метафори.) Вони відрізнялися від суворих філософських роздумів Цицерона.(література цього періоду – «Метаморфози» Апулея та «Сатирикон» Петронія).