Основні положення Кодексу Туриста (1985) У Софії в 1985 році відбулась VI сесія Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної Організації, на якій було прийнято Хартію туризму і при ній Кодекс туриста, в який увійшли з 10 по 14 статті, в яких визначаються основні принципи та засади поведінки туристів будь-якої країни. Зокрема в статті Х наголошується на тому, що туристи повинні своїм поводженням сприяти взаєморозумінню і дружнім відносинам між народами як на національному, так і на міжнародному рівні й у такий спосіб сприяти збереженню світу. В статті ХІ йдеться про дотримання певних етичних положень. Зокрема, у місцях транзиту і тимчасового перебування туристи повинні поважати сталий політичний, соціальний, моральний і релігійний уклад і підкорятися діючим законам і правилам. У цих же місцях туристи також повинні: а) виявляти саме велике розуміння у відношенні звичаїв, вірувань і вчинків місцевого населення і найбільша повага у відношенні природного і культурного надбання останнього; б) утримуватися від підкреслення економічних, соціальних і культурних розходжень, що існують між ними і місцевим населенням; в) бути сприйнятливими до культури місцевого населення, що приймає туристів, що є невід'ємною частиною загального надбання людства; г) перешкоджати експлуатації інших з метою проституції; д) утримуватися від торгівлі, провозу і вживання наркотиків і (чи) інших заборонених препаратів. У статті ХІІ і ХІІІ Кодексу туриста йдеться про пропозиції для держав і туроператорів. Так, у даній станні зазначено, що під час подорожі з однієї країни в іншу й у межах приймаючої країни туристи повинні через відповідні урядові міри мати можливість для свого блага користатися: а) зм'якшенням адміністративного і фінансового контролю; б) можливо кращими умовами на транспорті і протягом тимчасового перебування, що можуть бути надані постачальниками туристських послуг. Туристам варто надавати вільний доступ як усередині, так і за межами своїх країн до місць і окремих районів туристського інтересу і волю пересування, з огляду на при цьому існуючі правила й обмеження. Після прибуття до місць і окремих районів туристського інтересу, а також протягом усього їхнього транзиту і тимчасового перебування туристи для свого блага повинні розташовувати: об'єктивною, точною і вичерпною інформацією про умови і можливості, наданих протягом їхньої подорожі і тимчасового перебування офіційними туристськими організаціями і постачальниками туристських послуг; особистою безпекою, безпекою свого майна, а також захистом своїх прав як споживачів; відповідною суспільною гігієною, особливо в засобах розміщення, суспільного харчування і на транспорті; інформацією про ефективні заходи по попередженню інфекційних захворювань і нещасливих випадків, а також безперешкодним доступом до служб охорони здоров'я; доступом до швидкого й ефективного суспільного зв'язку усередині країни, а також із зовнішнім світом.
Хартія - основний міжнародний документ, що зафіксував норми і принципи відносин держав у галузі туристської діяльності.
Основні принципи X. т.: а) "право кожної людини на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку, а також право вільно пересуватися без обмежень, крім тих, які передбачені законом"; б) "держави мають розробляти і проводити політику, спрямовану на забезпечення гармонійного розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, а також займатися організацією відпочинку на благо всіх тих, хто ним користується"; в) "державам слід сприяти упорядкованому і гармонійному зростанню як внутрішнього, так і міжнародного туризму"; г) "держави мають приводити туристську політику у відповідність з політикою загального розвитку, що здійснюється на різних рівнях - місцевому, регіональному, національному і міжнародному, - і розширювати співробітництво в галузі туризму як на двосторонній, так і на багатосторонній основі". X. т закликає приділяти належну увагу принципам Манільської декларації зі світового туризму і Документу Акапулько; сприяти вжиттю заходів, що дозволяють кожному брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, особливо за допомогою регулювання робочого часу і дозвілля; захищати на благо нинішнього і майбутнього поколінь туристське середовище, яке включає людину, природу, суспільні відносини і культуру, є надбанням усього людства; сприяти зростанню туристської свідомості і контактам відвідувачів з місцевим населенням з метою поліпшення взаєморозуміння і взаємного збагачення.