Першим політичним процесом стала так звана "Шахтинська справа" (1928 p.). За неї були притягнуті до відповідальності інженери та техніки Донецького басейну, яких обвинувачували у свідомому організації вибухів на шахтах, злочинних зв'язках з колишніми її власниками. За даними звинувачення, шкідницькі організації Донбасу фінансувались західними капіталістами. Суд повинен був підтвердити наявність класової боротьби в країні, створити атмосферу напруженості, підготувати грунт для нових репресій. План Сталіна полягав у тому, щоб використовувати створені через власну політику труднощі і провали собі ж на користь, набути цим процесом нового політичного капіталу.
"Шахтинська справа" зачепила до 1000 чоловік. Деякі підсудні визнали лише частину обвинувачень, інші - повністю їх відкинули; були й такі, які визнали себе винними за всіма статтями обвинувачення. 11 осіб засудили до вищої міри покарання - розстрілу, більшість була укладена на термін від 4 до 10 років.
Через два роки після завершення "шахтинської справи" був організований новий процес, буржуазно-кадетської "Промислової партії". Стверджувалося, що організація налічувала до 2000 чоловік. На цей раз на суді всі обвинувачені змушені були визнати себе винними, 5 з них були засуджені до розстрілу. Цей процес, як і «Шахтинська справа», також були сфальсифіковані.
Одним з перших в Україні був політичний процес у справі "Спілки визволення України" (СВУ), за яким на лаві підсудних опинилося 45 осіб, в основному представники української інтелігенції. їх звинувачували в підготовці терористичних актів. Всі звинувачення грунтувалися на свідченнях підставних свідків. Жодних документальних, речових доказів, які підтверджували б існування СВУ, суд не одержав. За вироком суду "члени СВУ" отримали різні терміни ув'язнення.
У 1931 р. була сфабрикована справа «Українського національного центру" (УНЦ), в яку було втягнуто визначних українських істориків М. Грушевського та М. Яворського. Всіх 50 "членів УНЦ" у позасудовому порядку прирекли до різних термінів ув'язнення. Пізніше 33 з них були засуджені повторно.
Масштаби репресій значно зросли після вбивства С. Кірова - одного з керівників Компартії, відбулося 1 грудня 1934 той же день за пропозицією Сталіна було прийнято постанову ЦВК СРСР "Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів", яка ліквідувала будь гарантій прав обвинувачених по цієї категорії справ. Термін розслідування зменшувався до 10 днів, звинувачення повинні бути вручено за добу до суду, де справа розглядалась без участі сторін. Касаційне оскарження вироку та клопотання про помилування не дозволялось, а вирок виконувався негайно. Відразу ж було "викрито" велику кількість "терористів" у Москві, Ленінграді та Києві. Розглядалися Максимальний термін позбавлення волі у справах про державні злочини збільшився з
Всього в Україні з 1930 по 1941 рік було "розкрито" більше 100 різних "центрів", "блоків", "організацій". За сфабрикованими справами розстріляно сотні тисяч людей. Репресовані багато видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника театру "Березіль" Леся Курбаса, засновника школи монументального мистецтва Михайла Бойчука, письменників Миколу Куліша, Олександра Досвітнього та ін. (До 500 українських письменників).Особливо страшний удар отримали військові кадри. Був повністю знищений штаб Київського військового округу, який очолював І. Якір. З 11 членів Політбюро Компартії України було знищено 10.
