Політичні передумови: Прагнення Володимира зміцнити державу і її територіальну єдність.. Надії Володимира в даному випадку покладались, очевидно, на те, що бог блискавок вважався головним в дружинному середовищі.
Але тільки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади. До того ж треба мати на увазі, що остаточний розкол християнства на католицьку та православну гілки стався лише в 1054 році.
Соціальні фактори: Наростаюча соціальна неоднорідність, а також мінливі духовні запити еліти суспільства створювали умови для переходу до більш складної світоглядної системи.
Головними носіями ідей християнства стають церкви і монастирі. Все духовенство відповідно ділилося на "біле" і "чорне".
При церквах мешкали численні служителі: крім священика, були "церковні люди" - ігумен, а також паломники, лікарі, задушні люди (невільники, подаровані церкві); сюди ж приймали інвалідів.
Оскільки православне християнство не передбачало обітниці безшлюбності для “білого” духовенства, всі церковні люди могли мати сім'ї, члени яких також жили при церквах.
Вони не підлягали світському суду, їх судив єпископ. Духовні звання часто переходили з покоління в покоління.
Велика роль у поширенні християнства належала монастирям, головним з яких був Києво-Печерський (1051 р.). Ченці, на відміну від церковних людей, жили передусім за рахунок власної праці, а не за рахунок подаянь від парафіян, давали обітницю безшлюбності.
Пізніше з'являються справжні подвижники чернецтва - ченці-самітники. Систематичні пости стають нормою не тільки для ченців, але і для всіх віруючих. Їсти жирну їжу, наприклад, у Великий піст стало вважатися гріховним.
Наслідки запровадження християнства.
Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. У процесі поширення та утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян.
Разом з тим християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі.
Запровадження християнства мало позитивні наслідки для розвитку Київської Русі. Воно зміцнило авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави. Тіснішими ставали стосунки Володимира з іншими монархами
Прийняття християнства мало позитивні наслідки й для внутрішнього життя країни. Київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали.
До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими моделями управління. Взагалі кажучи, завдяки епохальному вибору Володимира Русь стала пов'язаною з християнським Заходом, а не з ісламським Сходом. Цей зв'язок зумовив її небачений історичний, суспільний і культурний розвиток
