Україна має давні традиції освіти. Перші школи були утворені при кафедральних церквах,вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир. Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій.
Світська освіта була нижчою за релігійну.
Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях
вчили ще латині та німецької мови.Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов.
Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності,вченості і освіти в давній Україні-Русі.В
1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг. Найвідоміші книги,це книги Святого Письма: Євангелії, Апостоли, Псалтирі. Їх читали церковнослужителі, світські люди при дворі, княжі сім’ї, їх освічене оточення тощо.
Але при всьому цьому все ж українська освіта та наука тих часів була вочевидь менш розвиненою ніж європейська, зокрема, візантійська. Не досягаючи їх вершин освічені люди Київської держави в основному займаються перекладами і вивченням відомих праць. Оригінальних досягнень у філософії за
Княжої доби в Україні також невідомо, так само як і у природничих науках, а також мовознавстві. Все це вимушувало допитливих слов’ян шукати знання “на чужому полі”, вбирати його з чужих джерел.
Європейська орієнтація, вивчення і наслідування кращих зразків науки та мистецтва - такі характерні риси освіти в Україні того часу.
