Першим етапом державотворення у східних слов’ян був родоплемінний устрій 1-5 ст. н.е. (роди, племена, старійшини, народні збори та інше були елементами організації суспільства). Найвищого розвитку ці процеси досягли за антів.
Держава Антів- державне утворення, в якому відбувся перехід від первіснообщинного ладу до феодалізму з ознаками рабовласництва, вважається зачатком державності.
міцний племінний союз ранніх слов’ян, виник у 4-5 ст. на території України (від Полісся до Чорного моря).
Анти займалися хліборобством, тваринництвом, промислами, ремеслом, мали зв’язки з Візантією.
Чітка общинна організація суспільства заснована на військовій демократії. Антський союз складався з родів і племен, які мали свої традиції і майно, вели господарство під управлінням старшин. Плем’я мало військово-оборонну організацію. Політичні, економічні і військові функції виконували вожді племен, які обиралися на загально-племінних зборах з найавторитетніших старійшин роду і управляли військом. З’явилась спадкоємність влади вождів племен. Зберігалося народне віче, на якому вирішувалися найважливіші питання (політ, економ, військові)
Військовою силою було народне ополчення.
Згодом родових вождів змінили військові князі, з’явилися постійні військові дружини, створюється апарат управління
Існувало соціальне розшарування, полонених перетворювали на рабів, використовували їх працю і торгували ними.
Літературна пам’ятка того періоду - „Велесова книга”, описує життя первісних слов’ян.
Джерела права: звичаї які одночасно були і релігійними і моральними і правовими нормами.
Правила і норми язичницької релігії невід’ємні від правових норм.
Власністю племені були ліси, пасовиська, річки, озера
Власність роду (земельні наділи) розподілялася між його членами. Члени роду володіли і користувалися землею, а збори родичів нею розпоряджалися.
Власність передавалася у спадок по чоловічій лінії. Існувало поняття злочину і покарання за нього, у ряді випадків колективна відповідальність за злочин.
