Історико-географічний регіон – це сукупність територій, що х-ється спільністю умов, фізико- та економіко-географ. положень, господарської діяльності, історіх і кільтури народів, близькістю рівня соціально-економ. Розвитку
Це галузь знань, яка досліджує процеси регіоналізації соціумів і механізми регіональнихіндетифікацій. Сам термін вживають порівняно недавно. Поділ історико-географіч. Є досить варіантним і залежить від комбінацій пріоритетів застосованих як правило в основу історико-географ. поділу кладеться комплексний принцип, що враховує як природні, г-скі та історичні чинники. Більшість укр..істориків 19-20 ст. дотримувались умовного поділу укр. земель на
Правобережну, лівобережну, слобідські, південу україну .
Щодо нечастого вживаного і розмовного поняття Західна Україна ,то ним охоплювалась разом і Галичинна і Поділля, Волинь Побужжя. Остаточно воно встановилось лише після 1921р. Інтерес до проблем укр.. територій особливо зріс у роки укр..рефолюції (1917-21рр.) Так. М. Грушевський розробляючи проект нового районування територій «укр..народ.республіка» (1918р). Відокремлював 30 укр земель (Київ з околицями, Деревлянська земля, Поділля, Брацлавщина, Подністров*я, Одеса….. )
Сучасний прихід до історико-географ. Районування територій України ґрунтується на досліджені процесів зародження, формування й розселення укр..етному із урахуванням станів його розвитку в умовах тривалої бездержавності
Узагальнена схема районування :
Правобережна Україна (київ, волинь, поділля…)
Зах. Україна (галичинна, буковина, закарпаття…)
Лівобеежна (чернігів, суми)
Південна (причорномор*я , крим)
