Концепції походження та часу виникнення українського народу
Існують 3 основні історіософські концепції щодо походження та часу виникнення українського народу.
1) Великодержавна шовіністична концепція. Вважають, що її основи заклав автор Київського літопису Інокентій Гізель. Він доводив, що українського народу взагалі не існувало, його історія подається як складова частина історії російського народу. Він, а також інші представники цієї концепції: Карамзін, Погодін, Соловйов виводили походження Російської держави від Київської Русі, потім Велике князівство Володимира Суздальського, Московська держава. Мавродін та Третяков стверджують, що росіяни, українці та білоруси походять від єдиного кореня. Погодін вважав що до середини XIII ст. на території України проживало великоросійське населення, які після навалу відійшли на Наддніпрянщину. Українці з'явилися тільки у XV ст. з появою козаків. Ця концепція існувала до 1917 року.
2) Радянська концепція (1917-1991 рр.). ця концепція стверджувала спільне походження трьох слов'янських народів - українського, російського та білоруського, що розвивалися в часи Київської Русі на її території.
Історія українського народу ділилася на 2 етапи:
· початок ХІІІ ст. - перша половина XVII ст. - становлення та формування української мови та народу;
· кінець XVII ст. - XIX ст. - закінчення становлення.
3) Автохтонно-автономістична концепція. Представники: Костомаров, Грушевський. Український народ е автохтоном на своїй території, тобто такий, що з самого початку виник, проживає на цій території, що і зараз. Корені його треба починати шукати з трипільської культури. Маркевич наприкінці XVIII ст. написав працю "Історія Малоросів", в якій показав відрив українського народу від інших великоруських народів і довів, що українці старші за роком виникнення ніж російський народ. Також працю по історії України написав Грушевський. Він вважає, що Київська Русь -лише частина Української держава та, що руської історії ніколи не існувало, не існує і зараз. Він вперше в історіографії бачив цілковито сформований український народ. За Грушевським предками українців були анти.
Я схиляюсь до третьої концепції. Грушевський та інші історики виводили походження українського народу від слов'ян. Анти -> східні слов'яни -> Київська Русь, нащадками якої я вважаю український народ
Етногенез (від грецького етнос – народ і генезис – походження) – тривале утворення і розвитку племені, народу, нації.
Вивчення етногенезу має спиратися на комплексне використання даних багатьох наук: історії, мовознавства, етнографії,
антропології, археології.
В етногенетичних та етнокультурних процесах, що відбувалися в Україні, можна виділити кілька етапів:
І. Трипільська доба (V – ІІІ тисячоліття до н. е.).
ІІ. Післятрипільська доба (ІІ тисячоліття до н. е.).
ІІІ. Скіфо-сарматська доба (VІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.).
ІV. Слов’янська доба (І тисячоліття н. е.).
V. Доба Русі-України (від VІІ ст н. е.).
Тривалий час в історичній науці дискутували прибічники двох теорій походження українського народу – міграційної та
автохтонної. Суть останньої полягає в тому, що український народ – автохтонний – той, що виник, зародився на місці
власного проживання, існування (місцевий, корінний). Численні наукові розвідки О. Шахматова, О. Преснякова, В. Хвойки,
М. Грушевського, Б. Рибакова, В. Петрова та інших дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною
до істини.
На основі аналізу положень, джерел, історичних хронік, наукових розвідок можна визначити такі ознаки на користь
автохтонного походження українців:
а) спільний фізично-етнічний тип;
б) мовний фактор (ґрунтовно досліджено й визначено риси, характерні лише для цієї території);
в) основні види господарської діяльності – землеробство та скотарство – існують протягом усього історичного розвитку;
г) мистецькі пам’ятки, зокрема кераміка, мають характерні ознаки тільки цього ареалу;
д) світоглядно-обрядова система формувалась і функціонувала тривалий час у прослов’янських і слов’янських народів.
Щодо проблеми формування української народності, то в історичній літературі нема єдиного, загального погляду. В
історичній літературі простежуються кілька підходів, серед яких – спільності етногенезу всіх трьох слов’янських народів та
автохтонно-автономістичний.
