Від теплового режиму залежать асиміляція, ріст, цвітіння, плодоношення та інші процеси життєдіяльності рослин. Потреба рослин у теплі у різні періоди їх життя неоднакова. Під час розвитку кореневої системи потрібна нижча, ніж на стадії росту й бутонізації, температура, причому вдень необхідно більше тепла, ніж уночі.
Для нормального росту рослини залежно від її виду та фази розвитку необхідна температура в межах 8-350С. при її підвищенні або зниженні інтенсивність росту значно уповільнюється, а тривалі недостатні чи надмірні температури згубно впливають на рослину.
Стосовно теплового режиму розрізняють рослини, які досягають декоративної цінності в умовах відкритого ґрунту і рослини закритого ґрунту, які вимагають довшого вегетативного періоду, що в умовах середньої смуги неможливе; тому такі рослини вирощують або дорощують у теплицях.
Рослини відкритого ґрунту, які у період вегетації без особливої шкоди втримують зниження температури до 0-30С, називають морозостійкими, а рослини, які гинуть при температурі 0-10С, а після підготовки успішно втримує зниження температури до - 30С.
Стосовно найнижчих зимових температур оранжерейні рослини поділяють на три групи.
1. Рослини холодних оранжерей, для яких у грудні – лютому необхідний температурний режим 3-80С. до цієї групи належать рослини Середземномор’я, а також деякі витривалі види – вихідці з Австралії, Японії, Китаю.
Культури цих країн світлолюбні, в умовах високих температур ідуть у ріст, але недостатність освітлення може призвести до їх загибелі.
2. Рослини помірних оранжерей, для яких у зимовий період оптимальною є температура 8-150С. До них належать субтропічні та окремі види тропічних рослин, які не потребують високих температур.
3. Рослини теплих оранжерей, яким необхідна температура 15-250С. Це тропічні рослини, в яких нижчі температури викликають функціональні розлади й нерідко призводять до загибелі.
Стосовно виконаних літніх температур оранжерейні рослини поділяють на дві групи:
1. Теплолюбні – головним чином тропічні й основна частина субтропічних рослин, яким у період інтенсивного росту необхідна температура понад 200С.
2. Помірно теплолюбні – вихідці зі субтропічних зон, добре ростуть при температурах 16-180С.
Якщо в умовах відкритого ґрунту тепловий режим залежить від активності сонця в даному географічному районі, розміщення ділянки, то закритий грунт створює набагато ширші можливості для регулювання температури.
Температурний режим і рівень вологи в теплицях регулюють за допомогою збільшення або зменшення інтенсивності опалювання, провітрювання й затінення.
Провітрювання здійснюється природною (припливно-витяжною) вентиляцією і примусовим способом.
Оранжереї завширшки до 12 м проектують із природною вентиляцією. Для цього використовують фрамуги, що відкриваються, розміщені горизонтально у двох рівнях: верхні (витяжні) під самим дахом, і нижні (припливні) – біля цоколя. Інтенсивність вентиляції залежить від площі фрамуг та різниці у висоті їх розташування. Чим більша площа фрамуг і відстань між ними, тим більша швидкість та обсяг повітря, що надходить.
У сучасних теплицях ангарного типу передбачена додаткова штучна вентиляція за допомогою лопатевих вентиляторів, які виконують роль витяжного пристрою.
Нормативний обмін повітря залежно від культур, які вирощують, коливається в межах 5-20 разів протягом години, а швидкість його руху над рослинами становить 5-10 м/с.
У відкритому ґрунті підвищення температури ґрунту й повітря досягають вибором ділянки з південним схилом, мульчуванням торфом або торфокомпостом і задимленням ранньою весною, а зниження – поливом та обприскуванням, мульчуванням тирсою чи стружками, затіненням.
