Існує значна кількість методів виявлення рослинних індикаторів.
Флорогенетичний метод, суть якого полягає в тому, що несформовані нові види, що прогресують на певній
території, відрізняються залежністю до специфічних місцезростань, що сприяє їх подальшому формуванню.
Еколого-фізіологічний метод базується на вивченні фізіологічних показників рослин залежно від умов
довкілля.
Експериментальний вегетаційний метод полягає у вирощуванні дослідних рослин за різної інтенсивності
природних факторів і спостереженнями за реакцією рослин на зміну цих факторів.
Польовий бонітувальний метод полягає у визначенні життєвості, виживання, співвідношення вікової
структури і висоти, величини річного приросту та інших показників швидкості росту багаторічних рослин залежно
від умов середовища.
Польовий еколого-морфологічний метод базується на вивченні будови і відповідності кореневої системи
умовам місцезростання.
Польовий геоботанічний метод дає змогу аналізувати зміни фітоценотичних ознак угруповань за різних
умов довкілля.
Порівняльно-географічний метод – це зіставлення описів одних і тих самих угруповань із різних структурних
елементів ландшафту.
Картографічний метод – зіставлення контурів геоботанічних карт розповсюдження певних видів рослин із
контурами кліматичних, ґрунтових, гідрогеологічних та ін. карт.
Аерометод виявлення індикаторів полягає у зіставленні відповідності аерознімків ґрунтів, рельєфу, гідрологічних умов, геологічної будови з наявністю тих або інших угруповань рослин на даних територіях.
