Сціофіти (від грец. σκιά — «тінь» і грец. φυτóν — «рослини») — тіньолюбні рослини, що звикли жити в умовах тривалого затемнення і не витримують сильного сонячного сяйва.
Це рослини печер, скель, водних глибин, ґрунту, але найчастіше — нижні яруси лісу тощо.
Листя досить велике з широкою листовою пластинкою, але тонке, що сприяє більшому поглинанню світла. Розташоване так, щоб отримати максимальну кількість світла, тобто горизонтально чи під невеликим кутом до землі.
В лісі рослини нижніх ярусів орієнтовані до «просвітів», залишених кронами більших дерев. Зменшення затінення одних листків іншими забезпечується розташування листя в одній площині у вигляді мозаїки.
Деякі тіньові рослини здатні до захисних реакцій у відповідь на дію сильної сонячної радіації: листя приймає вертикальне положення (квасениця звичайна) тощо.
Клітини мезофіла рівномірно розподілені, з великим міжклітинниками. Хлоропласти — великі та темні. Концентрація хлорофілу в одному хлоропласті може бути в 5-10 разів більша, ніж у геліофітів. Порівняно з геліофітами, в сциофітів тилакоїди в гранах розташовані більше компактно.
Листок містить близько 4-6 мг (іноді навіть 7-8 мг) хлорофіла в 1 г.
У багатьох тіньолюбних рослин при надлишку світла настає гальмування процесу фотосинтезу (багатоніжка звичайна). У деяких світло викликає справжній «сонячний удар» — хлоропласти злипаються, хлорофіл руйнується.
Деякі приклади[ред. • ред. код]
· Atriplex patula
· Echinodorus berteroi
· Mimulus cardinalis
· Plantago lanceolata
