В умовах виникнення та розбудови нових соціально-економічних та політичних відносин в Україні, стало цілком очевидним, що найважливішим завданням освіти є підготовка фахівців з кваліфікацією на рівні міжнародних стандартів. Досягти цієї мети можна завдяки формуванню творчої особистості, яка вміє адаптуватися в умовах динамічних змін в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Фахівець повинен бути здатний до самостійного пошуку та засвоєння нових знань, вміти застосовувати їх у будь-яких, а особливо - нестандартних ситуаціях та вирішувати проблеми, що виникають, новими, оригінальними шляхами.
Зрозуміло, що традиційні форми і методи освіти не повною мірою задовольняють вимогам часу. Найбільш часто вони базуються на репродуктивному типі навчання і не забезпечують якісного рівня підготовки висококваліфікованих фахівців, не відповідають потребам сучасної економічної ситуації, не знімають протиріччя між теоретичними знаннями випускників вищих навчальних закладів та проблемами їх адаптації до реальних умов ринкової економіки.
Сьогодні вчені та фахівці в галузі освіти працюють над пошуком шляхів реформування існуючої системи освіти [1 - 5]. Розробляються та впроваджуються прогресивні моделі, методичні системи, що реалізують продуктивний тип навчання, який озброює студентів навичками постійного та самостійного отримання знань, розвивають у особи критичне мислення, логічні, творчі здібності.
Однією із таких концепцій, важливим напрямом модернізації сучасних освітніх систем, є концепція безперервної освіти, що базується на ідеї навчання впродовж життя. У найбільш широкому розумінні, навчання впродовж життя - це вся діяльність як держави, так і окремої людини по отриманню освіти із раннього дитинства аж до пенсії з метою вдосконалення знань, умінь і компетенції як в інтересах особистого, так і суспільного розвитку.
Необхідність реалізації даної концепції була зумовлена усім ходом розвитку цивілізації. У попередні десятиліття світова економіка в цілому зберігала стабільність, а технічний розвиток здійснювався поступово і доволі повільно. Люди отримували професію, якою досить часто займалися все життя. Перепідготовка кадрів носила формальний характер і практично обмежувалася досвідом, який працівник отримував на робочому місці. Але в сучасних умовах ситуація кардинально змінилася. Технічний і економічний прогрес набуває прискореного характеру. Постійно виникають нові професії і види діяльності, що вимагають нових знань та навичок. Впродовж життя люди досить часто змінюють не тільки місце роботи, але і професію. За таких умов, багатьом людям потрібно постійно отримувати знання та навички в абсолютно нових галузях, а освітні установи часто не встигають за змінами, що відбуваються. У зв’язку із цим, концепція навчання впродовж життя є новим поглядом на освіту, на вдосконалення знань, умінь і компетенції людей протягом їх життя.
Концепція навчання впродовж життя спрямована на охоплення освітніми програмами усіх людей, починаючи з наймолодших і закінчуючи найстаршими. Актуалізується увага на пошуку шляхів демократизації доступу до навчання, підвищенні цінності знань, збільшенні інвестицій у навчання та наближенні навчання до споживача.
В сучасних умовах навчання не може обмежуватися традиційними формами (школа, коледж, університет). Тому розширення доступу до освіти є головним завданням реформування освітніх систем. У зв’язку із цим, значна роль в організації навчання відводиться дистанційній освіті, оскільки вона не вимагає відвідування навчального закладу і дозволяє отримувати знання дома у зручний час та без відриву від основної роботи.
Важливого значення також набуває неформальне навчання, під яким розуміють навчання, яке людина самостійно здійснює поза межами учбового закладу і після закінчення якого не надається певного свідоцтва. Проте, неформальне навчання структуроване в плані цілей, тривалості і є цілеспрямованим з погляду того, хто навчається.
Сучасна людина повинна навчитися отримувати знання як у межах, так і поза мажами системи формальної освіти. Це означає, що основним, ключовим моментом освіти стає формування здібностей людини самостійно здійснювати пошук нових знань та розвивати нові компетенції без підтримки з боку формальної освіти.
Підкреслимо, що інновації потрібні як в організації процесу навчання, так і в удосконаленні його методів. Необхідно перейти від формального викладання інформації, яка спрямована на надбання знань, до навчання, що приводить до формування компетенції. У зв’язку із цим, учні та студенти, наскільки це можливо, зобов’язані взяти на себе відповідальність за власну освіту, за освоєння знань і умінь. Крім того, слід здійснювати структурований підхід до навчання, в межах якого ті, що навчаються, приймають активну участь в процесі навчання. Такий підхід повинен сприяти покращенню якості і ефективності системи освіти для того, щоб забезпечити майбутніх спеціалістів знаннями, які відповідають вимогам сучасного ринку праці.
Реалізація концепції навчання впродовж життя сьогодні стає актуальною для всіх народів і націй, незалежно від рівня їх розвитку, оскільки вони залучені в процес глобалізації і, зокрема, в економічній, інформаційний і комунікаційний простір світу. Однак особливу значущість реалізація концепції безперервної освіти набуває для країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна. У цих країнах необхідно значно збільшити інвестиції в людський капітал, у підвищення рівня знань і компетенції громадян. Тільки у такий спосіб країни з перехідною економікою зможуть упоратися з такими фундаментальними змінами у світовій економіці, як глобалізація ринків, швидкий темп технологічного розвитку і світова конкуренція. Крім того, концепція навчання впродовж життя відповідає і іншим цілям держави, які охоплюють значний діапазон від економічного добробуту і конкурентоспроможності нації до забезпечення суспільства кваліфікованими кадрами, формування соціальної активності громадян та забезпечення їх особистісної самореалізації.
Таким чином, сьогодні концепція безперервної освіти, основу якої складає ідея навчання впродовж життя, вже стала реальністю, а в майбутньому її значення буде постійно зростати. Для динамічного розвитку суспільства, підтримки конкурентоспроможності економіки країни, потрібні компетентні громадяни, працівники, підприємці і уряди. Тому отримання знань, умінь і навичок має носити постійний характер і здійснюватися починаючи з дитинства і до пенсійного віку.
