пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» History
» sa
» химия
» матан

41. Охарактеризуйте основні етапи реалізації соціальної політики в незалежній Україні до кінця 90-х.

Соціальна політика

Українська держава після проголошення незалежності отримала у спадщину соціалізовану соціальну систему, яка за переходу до ринкових умов одразу ж почала давати збої. Як відомо, соціально-економічні відносини за радянської доби базувалися на централізації ресурсів та повноважень; плановому характері виробництва і розподілу; жорсткій регламентації всіх сфер соціально-економічного життя; пріоритеті адміністративного регулювання над правовим.

Вдавана відсутність гострих соціальних проблем була головним постійно декларованим твердженням системи радянської державної ідеології. Суспільно-корисна праця носила обов'язковий характер. Крім загальної зайнятості, забезпечувався хоча і досить низький, проте всеохоплюючий розмір соціальної підтримки. При розподілі ВВП на ці цілі витрачалася половина централізованих ресурсів держави.

Соціальна ситуація в колишньому СРСР характеризувалася незначною диференціацією доходів, споживання і загальних життєвих можливостей більшості населення.

Раніше соціальна політика фактично вирішувала два завдання: з одного боку, визначала темпи і пропорції економічного розвитку, з іншого - забезпечувала формування фондів суспільного споживання. Фактично держава сприяла утвердженню патерналістських очікувань у населення, до мінімуму звівши особисту відповідальність людини за самозабезпечення та економічний самозахист.

Не випадково більшість населення виявилася не готовою до соціально-економічних змін, що відбулися з розвалом Союзу. Втрата заощаджень, поява безробіття, сплеск інфляції, заборгованість із виплати заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат викликали невдоволення в суспільстві, призводили до соціального напруження.

Тож з перших років державотворення перед Україною постала проблема формування нових соціальних інститутів захисту населення. Обмежені фінансові можливості держави не дозволяли здійснити достатній соціальний маневр. Усе це викликало справедливе невдоволення населення.

Поступово економічні й соціальні перетворення почали давати свої позитивні результати. Люди перестали годинами вистоювати в непомірних чергах, зникли спекулятивні ціни, талони, купони, мільйони громадян стали повноправними власниками своїх квартир, будинків, земельних ділянок. З'явився вільний доступ до освіти, обраної професії, самозайнятості, самозабезпечення, інших культурних і духовних цінностей.

За 10 років незалежності закладено основу, по суті, нової системи соціального захисту населення.

Перше. Позитивним зрушенням стала кардинальна зміна політики держави щодо зайнятості населення. Істотно змінились зміст зайнятості та її організаційні форми; зайнятість набула добровільного характеру; держава відмовилась від монопольного права на виробниче використання робочої сили; зайнятість нині базується на новій системі механізмів, заснованих на власних інтересах людини, їх узгодженні з інтересами інших учасників виробництва; забезпечується вільний вибір джерела доходів (у рамках діючого законодавства), що дозволяє людині здобути економічну самостійність, а це суттєво змінює ставлення до праці; через структурні зрушення зросла мобільність робочої сили;

підвищились вимоги до професійного рівня зайнятих, якості робочої сили.

Результатом усіх цих змін стало поступове формування ефективного ринку праці в Україні. На початку перехідного періоду населення найважче сприймало кардинальні зміни на ринку праці, пов'язані з втратою роботи, зростанням офіційного і вимушеного безробіття. Для зміни ситуації потрібен був не лише час, а й відповідні фінансові ресурси, тісна взаємодія всіх гілок влади та учасників соціального партнерства. Цього вдалося досягти: створено державну службу зайнятості, функціонують механізми фінансової підтримки безробітних.

В результаті ситуацію на ринку праці вдалося стабілізувати, а запроваджена система соціального захисту і підтримки безробітних почала на ділі сприяти швидкій адаптації мільйонів громадян до нових економічних умов.

Президентом України поставлено завдання створити до 2004 року один мільйон нових робочих місць, що дасть можливість краще збалансувати ринок праці, активізувати процеси поліпшення зайнятості населення.

Друге. З урахуванням світового досвіду в країні розпочалося впровадження нової пенсійної системи, яка зможе захистити від бідності населення похилого віку, забезпечити громадян пенсіями в залежності від їх трудового стажу та розміру внесків до Пенсійного фонду, а також дасть можливість отримувати вищі пенсії за рахунок сплати внесків у добровільній системі недержавного страхування.

Є всі підстави стверджувати, що за умов стабілізації економіки затратна пенсійна система досить швидко перетвориться в самоокупну систему, здатну не лише забезпечити гідну старість пенсіонерів, але й впливати на прискорення економічного розвитку держави, сприяти виведенню економіки з тіні, істотно розширити інвестиційний потенціал держави, оживити фондовий ринок.

Позитивні зрушення в економіці дали змогу погасити в 2000 році багаторічну заборгованість з виплати пенсій, здійснити індексацію та поступово підвищити середній розмір трудових пенсій. У якості першочергового стоїть завдання забезпечити протягом поточного та наступного років співвідношення пенсії та заробітної плати не менше 50%, з наступним підвищенням цього показника до 55-60%.

Третє. Надзвичайно важливим питанням для України є здійснення активної політики доходів та заробітної плати населення. На перше місце тут ставиться проблема глибокого реформування системи заробітної плати. Йдеться про перехід від діючої моделі, зорієнтованої на низьку ціну робочої сили і високу частку безкоштовних соціальних послуг, до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили і платне задоволення таких послуг.

Ця політика вже почала реалізуватися. Реформується система оплати праці, зростає її соціальна і стимулююча функції.

Довідково: У 2000 році реальні доходи населення України зросли на 6%, а реальна заробітна плата - на 14%.

Вживаються заходи щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці і реформування системи прибуткового податку з громадян. Це дасть можливість привести темпи зростання реальної заробітної плати у відповідність з темпами росту ВВП, а також якомога швидше наблизити рівень мінімальної заробітної плати та інших мінімальних соціальних стандартів до величини прожиткового мінімуму.

Четверте. Внутрішня суперечливість здійснюваної політики реформ, особливо в перші роки незалежності, найбільшою мірою позначалася на зростанні бідності та поглибленні майнової диференціації населення.

Україна відкрито заявила про проблему бідності, необхідність її подолання.

Довідково: За оцінками міжнародних експертів, на рубежі 1980—1990-х років рівень бідності в Українській РСР становив 20%.

Усвідомлюючи, що позитивні тенденції зростання макроекономічних показників покликані прискорити розв'язання проблем бідності, органи влади все більше увага приділяють цій проблемі. Розроблено і затверджено Національну стратегію подолання бідності. Найближчим часом Верховною Радою України буде розглянута конкретна Програма і механізми її реалізації.

Не послаблюючи піклування про малозабезпечених, акценти соціальної політики все більше будуть зосереджуватися на населенні, яке активно працює і примножує суспільні багатства. І це закономірно: ринкова економіка дає можливість кожному трудівнику підвищувати свій добробут за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності.

Сформовані і втілюються основні напрями соціальної політики. Перші кроки щодо їх реалізації дають обнадійливі результати. У 2000 році удвічі збільшилися видатки Державного бюджету на соціальні програми. При цьому вперше ці видатки були профінансовані в повному обсязі.

Впроваджуються в життя Концепція дальшого реформування оплати праці та Основні засади розвитку соціальної сфери села. Відбувається реформування системи соціального страхування. Впроваджено загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, нещасного випадку на виробництві, тимчасової непрацездатності. Здійснюються реальні кроки щодо реалізації прав громадян на працю та на захист своїх економічних і соціальних інтересів.

На законодавчому рівні щорічно визначається прожитковий мінімум для різних соціальних категорій громадян, здійснюються кроки до наближення розмірів пенсій та мінімальної заробітної плати до цього основного державного соціального стандарту.

Визначаючи напрями соціальної політики на перспективу, держава прагне вирішувати принаймні три основні завдання:

- оплачувати борги минулого (соціальний захист пенсіонерів, інших соціальне вразливих верств населення);

-забезпечувати потреби сьогодення (регуляція зайнятості населення та активна політика доходів);

- дбати про майбутнє (розвиток соціальної сфери, її реформування).

Досвід реформування економіки нашої держави засвідчив, що реальна практика змушус переосмислювати стратегію післякризового розвитку, логіку дальших економічних перетворень. Вони мають бути спрямовані, насамперед, на забезпечення глибоких якісних зрушень всієї системи економічних відносин. Треба враховувати, що ринкові реформи - це лише інструментарій реалізації завдань соціального прогресу. Відповідно, основним їх критерієм має бути те, наскільки вони сприяють гуманізації і соціалізації суспільства.

Тож необхідною умовою реалізації цих завдань є:

- дальше утвердження критичної маси ринкових перетворень, сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату;

-посилення інноваційної складової економічного зростання;

- усунення структурних і відтворювальних деформацій в економіці;

- забезпечення й" відкритості та інтеграції у світовий економічний простір;

- зупинення процесів майнового розшарування людей, посилення їх соціального захисту.

 


06.05.2014; 14:37
хиты: 125
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь