Політи́чна систе́ма — впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних стосунків соціальних (суспільних та політичних) інститутів, що виконують певні політичні функції. Вона покликана відображати різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації і рухи роблять вплив на державну владу.
Дане поняття об'єднує різноманітні дії і взаємини володарюючих груп і підвладних, таких, що управляють і керованих, пануючих і підпорядкованих, теоретично узагальнює діяльність і взаємозв'язки організованих форм владо-відносин — державних і інших інститутів і установ, а також і політичних цінностей і норм, регулюючих політичне життя членів даного суспільства. В межах окремих держав політичне життя найбільшою мірою проявляє себе як система, а політична система найповніше проявляє свою головну функцію — суспільної інтеграції. Тому поняття політична система застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав. Коли мова йде про політичну систему суспільства, то мають на увазі саме окремі держави.
Причин цього багато. Якщо дати стислу характеристику економічному устрою радянського суспільства, то можна її звести до тих істотних характеристик: повне підпорядкування економіки державі, пріоритет політики перед економікою, заперечення неприйняття засад, приватної власності, індивідуально та групового підприємства. До цього слід додати,що специфічними рисами цієї економічної системи є тотальне зрощування держави і партійно-ідеологічних структур, а також пряме втручання в економіку, зокрема у відносин власності, праці і розподілу матеріальних благ і послуг.
Другим моментом і характерною ознакою планово-адміністративної системи, господарства було те, що всі економічні рішення приймалися на відверто ієрархічному рівні. Внаслідок цього, горизонтальні зв'язки між суб'єктами господарювання знаходились на макрорівні, а взаємодія між підприємствами формувалась і строго, номенклатурно регламентувалась із центра. З цієї причини великою мірою відбувалась примусова підміна багатьох часткових рішень на макрорівні єдиним централізованим рішенням на макрорівні (загальнодержавному).
Примусова загальна колективізація сільського господарства в Україні спричинила великою мірою штучний, жахливий голодомор, який супроводжувався ще й масовим терором. Ця соціальна катастрофа спиралася на людиноненависницьку теорію класової боротьби і спричинила фізичне знищення цвіту української нації і навіть до деякої міри збіднення генофонду українського народу після закінчення соціальної колективізації новостворений колгоспний сектор народного господарства виявився у подальшому неефективним в економічному плані. Сталін 1926 р. пообіцяв,що СРСР стане "однією із самих хлібних країн, якщо не самою державою в світі через якихось три роки". Однак всупереч цій обіцянці всього за першу п'ятирічку щорічно з колгоспного сектору забиралось на експорт 2-3 млн. тонн зерна. Потім експорт зменшився і досяг цього рівня лише в кінці 30-х років. Для прикладу ще у 1913 році царська Росія без надзвичайних заходів і репресій експортувала 9 млн. тон зерна.Тут варто наголосити, що колгоспний сектор за своєю сутністю нічим практично не відрізняється від державного. Завдання держави іноді були такі великі, що колгоспники майже нічого не одержували за свою працю.Особливо зручною з арсеналу засобів примусу при тоталітаризмі виявилася ідеологія. Цей засіб на практиці разом з іншими і який випливає з них - політичні репресії, які відверто переслідувати мету використання інакомислення в суспільстві, в тому числі і економічного. Розмах репресій поки що важко визначити офіційними даними, але за деякими оцінками він досяг жахливих масштабів: в невоєнний час (під час революції і "революційних перетворень) народи СРСР втратили понад 66 млн. людей.
Таким чином, всі засоби підтримання планово-розпорядної системи "на плаву", примус до праці, всезагальна ідеологізація суспільства, масові політичні репресії,одержання аграрної економіки не змогли врятувати економічну систему від неминучого краху.
Щоб порівняти, зіставити минуле з сьогоденням, зупинимося коротко на результатах трансформації, командно-адміністративної системи в соціально орієнтовану, демократичну систему в Україні. За десятиріччя незалежності Україна внаслідок соціально-економічних перетворень поступово наближується до економічно розвинених держав світу.
В нашій державі створена двосекторна економіка: приватна і державна. Після приватизації виник і міцніє значний сектор малих та середніх підприємств. Паралельно з приватизацією відбулася конверсія частини підприємств військово-промислового комплексу. Одночасно українська економіка докладала багато зусиль, щоб ліквідувати наслідки чернобильської атомної катастрофи.
Створена національна фінансова система. Проведена грошова реформа - замість карбованця введено національну грошову одиницю (валюту) - гривню. Приборкано галопуючу інфляцію. Відбувається процес стабілізації української економіки і повільне зростання внутрішнього валового продукту і т.п.
Особливу роль в Радянському союзі відіграв спосіб оподаткування споживачів за посередництвом цін купованих товарів. Цей податок називається податком з обороту. Він не охоплював усіх товарів, а лише кінцеві споживчі блага.
