«Про культ особи та його наслідки» (також «Таємна промова Хрущова на XX з'їзді КПРС»; рос. О культе личности и его последствиях) — зачитана Першим секретарем Президії ЦК КПРС М. С. Хрущовим на закритому засіданні XX з'їзду КПРС який був проведений 25 лютого 1956 року.
В доповіді був засуджений культ особи Йосипа Сталіна, масовий терор та злочини другої половини 1930-х — початку 1950-х, провина за які була покладена на Сталіна, а також була розглянута проблема реабілітації партійних та військових діячів, які були репресовані при Сталіні.
Промова була важливим етапом Хрущовської відлиги. На поверхні, основна задача промови полягала в повернені КПРС до ленінізму. Однак для Хрущова, ця промова мала забезпечити підтримку громадськості в арешті та страті Лаврентія Берії три роки до того а також легітимізувати консолідацію та зосередження влади в його руках (здобутої завдяки перемоги над В'ячеславом Молотовим та Георгієм Маленковим).
Промова отримала назву «таємної», оскільки була зачитана на закритому засіданні, а текст був оприлюднений лише в 1989 році,[4] однак багато членів партії були ознайомлені з її змістом протягом наступного місяця. В квітні 2007 року, британська газета включила промову до переліку «Найвидатніших промов XX століття». На засіданні жоден учасник не висловив незгоди з критикою культу особи. З великою долею впевненості також можемо говорити, що виступи доповідачів були проявом 100% підтримки послідовної боротьби партії з культом особи Й.В. Сталіна та переборювання його шкідливих наслідків. Партійний центр зі шпальт газет переконував, що «обговорення в партійних організаціях і на загальних зборах трудящих питання про культ особи і його наслідки пройшло при великій активності членів партії і безпартійних і що лінія ЦК КПРС знайшла в партії й народі схвалення і підтримку» . А тому, для справжніх відданих справі Леніна комуністів, таких, як М.Малич, було цілком прийнятно бути впевненим і переконувати інших, ніби «викладачі і студенти одностайно схвалюють постанову ЦК КПРС і підтримують боротьбу партії за подолання культу особи і його наслідків» .
