Етнополітика - наука, яка вивчає взаємини між націями, етносами і державою, у складі якої вони перебувають. Етнополітика - це політичній аспект етнічно-національних проблем, спосіб в який держава їх вирішує. Взаємини різних етносів між собою у межах однієї держави також відноситься до предмету етнополітики.Суб'єкти у етнополітиці взаємодіють і визначають її суть, зміст, способи розв'язання етнонаціональних проблем, тобто держнації, їх влада і об'єкти етнополітики (національні меншини та етногрупи), на які спрямована влада державної (титульної) нації корінного етносу. Щодо України, то тут існує чимало перешкод на шляху розвитку етнополітології. Головними з них є: 1) катастрофічне фінансово-економічне становище науки і науковців; 2) негативне ставлення багатьох впливових сил до науки, яка базується на цивілізаційних, гуманістичних принципах, заперечує пріоритетність якихось одних інтересів і цінностей над іншими, намагається дати об'єктивну оцінку місця і ролі етносів і націй та їх ідеологій (відповідно етніцизму та націоналізму) у суспільному розвитку і т.ін.; 3) упереджене ставлення до нової науки багатьох "технократів" та деяких суспільствознавців, зокрема, політологів, які досліджують політичні інститути і процеси без врахування їх етнонаціональної специфіки та соціологів, котрі все ще вивчають людину взагалі, а людей як загальну масу, населення міста, регіону, країни тощо; 4) відсутність порозуміння, співпраці, а подекуди і конфронтація між деякими дослідниками етнополітичної сфери.
Актуальність етнополітології обумовлена не лише загальними, а й специфічними чинниками, тобто притаманними конкретній державі, зокрема, Україні, хоча все, що стосується її може бути екстрапольовано і на інші посттоталітарні країни. Основними з них, на погляд автора, є: створення суверенної незалежної України; поліетнічний склад українського народу; складність процесу національного та державного будівництва, особливо в перехідний період; відсутність державної концепції ет-нонаціональної політики; потенційна загрозаівиникнення міжетнічних, етнорегіональних та етнополітичних конфліктів; загострення дискусій про форми, шляхи і методи вирішення етнополітичних проблем, які дістались Україні у спадщину від колишнього СРСР та виникли після проголошення її незалежності; необхідність збереження єдності та територіальної цілісності України при максимальному урахуванні специфіки своїх регіонів, задоволенні їх особливих інтересів; входження України в світове співтовариство, яке характеризується пріоритетом прав людини та загальнолюдських цінностей, а також зростанням інтеграційних процесів; низька в цілому етнополітична культура; перебування значної частини правлячих кіл і народ)' в полоні догматичного етнополітичного мислення; необхідність приведення науки і вищої школи України у відповідність із світовими стандартами; брак відповідної наукової та навчшіьної літератури; об'єктивна неспроможність інших суспільних наук та обмежені можливості роз'єднаних етнонаук та етнонапрямків всебічно досліджувати етнополітичну царину людського буття.
