Правління князя Ярослава Мудрого
Після смерті Володимира у 1015 р. протягом чотирьох років тривали міжусобиці між його синами, поки нарешті в 1019 р. на київському великокнязівському столі утвердився Ярослав, названий Мудрим.
Роки князювання Ярослава Мудрого (1019–1054) були часом, коли Київська Русь перебувала в зеніті могутності. Ярослав розширив межі своєї держави. У 1030 р. він підпорядкував своїй владі західний берег Чудського озера, де було засновано місто Юр’їв (тепер Тарту). У 1031 р. були відвойовані червенські міста, захоплені польськими феодалами у 1018 р. У 1036 р. війська Ярослава під Києвом остаточно розгромили печенігів, після чого вони більше не загрожували руським землям. Дбав Ярослав і про зміцнення міжнародного авторитету своєї держави.
За часів Ярослава на Русі остаточно утвердилося християнство, розвивалася культура, будувалися фортеці, міста, собори і монастирі. Зведено Золоті ворота, на честь перемоги над печенігами побудовано Софійський собор, а в ньому створено першу на Русі бібліотеку і школу, виник Києво-Печерський монастир. У Києві 1039 р. заснована митрополія, що залежала від константинопольського патріарха. М итрополитом став духівник Ярослава, відомий письменник Іларіон. За часів князювання Ярослава на Русі складено перший писаний збірник законів «Руська правда», який забезпечував недоторканість
феодальної власності, відбивав правові норми ранньофеодальної епохи.
