пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

46-51

46. Банківські гарантії і поручительства

Гарантії та поручительства - це спосіб забезпечення ви­конання зобов'язань, що застосовуються між будь-якими суб'єк­тами правовідносин.

 

Гарантія - зобов'язання гаранта, видане на прохання іншої особи (принципала), сплатити кредиторові принципала певну грошову суму відповідно до умов гарантійного зобов'язання. Особливостями гарантії є:

-        може мати форму односторонньої цивільно-правової угоди;

-        не обов'язково оформляється договором;

-        гарант несе субсидіарну відповідальність: виконує свої

зобов'язання при умові, відсутності коштів у боржника, може обмежити свою відповідальність частиною зобов'язань боржника; має право вимагати від принципала відшкодування у порядку регресу, сплачених за гарантією сум.

 

Порука - зобов'язання перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсйзі чи в частині. Особливості поруки:

  • обов'язковий договір, укладений у письмовій формі;

-      поручитель відповідає перед кредитором солідарно із боржником;

-      поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не передбачено договором;

-      поручитель, який виконав зобов'язання набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням.

 

 

 

 

47. Факторинг і форфейтинг

Однією з форм короткост. кредиту поточ. д-сті є факторинг

Метою факторингового обслугов. є своєчасне інкасування богів для скроч. витрат.

З кред. операц. факторинг пов»язує те, що постачальник отримує попередню оплату боргової вимоги у формі короткост. кредиту.

Факторинг. опер. класиф.:

за місцем знаходж.: імпортні\ експ

за участю боржників в угоді закриті відкриті

за місцем проведення внутр. зовн

за способою кредитування з попередн. оплатою 80% \ оплата вимог на певну дату

за способою розраз з правом регресу без права

за видом зобов»яз прості вексельні

Факторингова операція - комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Факторинг види:

-      прямий - в операції бере участь лише один фактор, з яким клієнт уклав факторингову угоду.

  • опосередкований - в операції приймають участь два фактори: один з експорту у країні експортера, інший з імпорту - у країні імпортера;

-      розкритий - покупцеві повідомляється про факторингову угоду;

-      нерозкритий - факторингова угода є конфіденційною і покупцеві не повідомляється про неї;

  • конвенційний - забезпечує систему фінансового обслуговування (бухгалтерський облік, розрахунки, страхування, кредитування, представництво).
  • конфіденційний - обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей тощо.

Форфейтинг - купівля боргу, вираженого переказним або простим векселем, у кредитора на безповоротній основі.

Форфейтингова операція - купівля експортних вимог банком (форфейтором) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати (банк відмовляється від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника).

Фінансовий інжиніринг — це цілеспрямоване розроблення та реалізація нових фінансових інструментів та/або нових фінансових технологій, а також творчий пошук нових підходів до вирішення фінансових проблем за допомогою уже відомих фінансових інструментів та технологій

 

 

 

48. Трастов операції

Під трастовими розум. засновані на довірчих правовідносинах коли 1 особа (замовник) передає своє майно у розпорядж іншій особі  трасту для управл. в інтересах з особи.

Залежно від категорії довірителя майна розрізн. трастові послуги для фіз.\юр осіб.

Траст. послуга на користь фізосіб:

1. розпорядж. спадщиною або заповідальний траст

2. управл. майном зг з догов. – прижиттєвий траст

3. опікунство

4. агентські послуги- поляг. у тому що 1 особа агент вчиняє дію за доруч. і за рах іншої особи.

На користь юросіб

1. осслугов. облігац. послуг

2. агентські послуги

3. створ. фондів погашен. заборгов.

4. послуги депозиторів

5. розпорядж. активами

6. обслуг. працівн. компа.

7. управл. коштами благ. фондів

8. інцест. послуг коштів

Однією з довірчих послуг яку надають б-ки особам є послуги щодо зберег., які надаються в 3х формах:

1. збереж.цінностей клієнта і сховища

2. надан.  клієнтам сейфів в приміщенні б-ку

3. надання клієнтам нічних сейфівЗа надання довірчих послуг б-к стягує плату в розмірі якої становть в боговорі .

 

Трастові послуги - послуги, при яких довіритель майна (засновник) - фізична чи юридична особа засновує траст та/або передає довірительному власнику повноваження власника належного йому майна відповідно до умов укладеного між ними договору, а довірительний власник (траст) - здійснює управління майном на користь та в інтересах довірителя або третьої особи - бенефіціара.

 

 

 

49. Поняття фінансової стійкості банку

Банки, як регулятори грошового обігу й фінансові посередники завжди відігравали важливу роль в розвитку національної економіки. Вони володіють дієвими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки, забезпечують стабільність грошового обігу і грошової одиниці будь-якої країни. Саме тому стабільність у роботі банківської системи є визначальним пріоритетом не тільки монетарної, але й економічної політики держави у цілому.

Поняття «фінансова стійкість банку» має певні суперечності у своєму визначенні, що загалом відображає складність даного поняття як такого. Воно не може характеризуватися лише набором певних показників (ліквідність, прибутковість, якість активів та ін.), а вимагає комплексного підходу.

Фінансова стійкість банку - це здатність банку з максимальною ефективністю і мінімальними ризиками виконувати свої функції, забезпечуючи досягнення мікро- та макроекономічних цілей.

В ринкових умовах банки постійно удосконалюють організацію своєї діяльності, менеджмент, внутрішній аудит, нагляд і моніторинг, механізми управління грошовими потоками. Упродовж останніх років банківська система України демонструє стійку тенденцію до зростання основних економічних показників: капіталу, зобов'язань, активів. Водночас спостерігається і зростання ризиковості банківських операцій, повільні темпи росту капіталізації банків, збільшення проблемних кредитів, зниження рівня адекватності.

Таким чином, не зважаючи на певні успіхи і високу динаміку розвитку банківської системи України за останні роки, НБУ і інші банки повинні системно забезпечувати зростання ефективності діяльності банківської системи у цілому і кожного окремого банку, зокрема, запроваджувати і удосконалювати заходи щодо забезпечення їх фінансової стійкості шляхом більш повного використання інструментів монетарної політики, виваженого управління банківською діяльністю через систему економічних нормативів, формування належного економічного та правового забезпечення банківської діяльності.

 

 

50. Методи оцінки фінансової стійкості банку та їх характеристика

Для оцінки банківської діяльності найчастіше використо­вується метод коефіцієнтів, котрі достатньо повно характе­ризують фінансову стійкість банків. Цей метод дозволяє відносно просто обчислити необхідні коефіцієнти і провести різнобічний аналіз діяльності банків.

Інтегральний метод оцінки фінансової стійкості банків дозволяє отримати узагальнюючий показник шляхом зважування базових фінансових коефіцієнтів на відповідні вагові коефіцієнти, які характеризують значимість кожного базового коефіцієнта.

Бально-рейтинговий метод зосереджується на вивченні окремих напрямів роботи банків: капітал, якість активів, ліквідність, доходність, менеджмент та чутливість до ринкового ризику.

Застосування факторного аналізу передбачає, що фінансова стійкість проявляється через інші параметри діяльності банків (ліквідність, адекватність капіталу, прибутковість), які можуть бути обчислені.

Індексний метод передбачає розрахунки окремих коефіцієнтів та узагальнюючого індексу.

В сучасних умовах широке використання отримали економіко-математичні методи, зокрема лінійного програму­вання (лінійні моделі), які дозволяють прогнозувати фінансову стійкість та економічний результат діяльності банків. Для таких досліджень відбирають декілька груп показників, які відображають:

  • забезпечення власним капіталом і банківськими ресурсами;
  • ділову активність
  • ліквідність;
  • прибутковість

Використання у моделі показників надійності, захищеності активів власним капіталом, мультиплікатора капіталу, доходних активів тощо дає лінійні рівняння фінансової стійкості банків, які мають високу надійність, оскільки значення коефіцієнтів детермінації достатньо високі.

Використання цього методу дозволяє:

  • прогнозувати фінансову стійкість банків;

- враховувати зміни умов функціонування банківської системи;

- отримувати інформацію про адекватність цільових завдань;

  • запобігати неплатоспроможності та банкрутству банків;
  • встановити конкретні недоліки у роботі банків.

Визначення за допомогою цього методу найважливіших напрямків забезпечення фінансової стійкості банків передбачає проведення детального внутрішнього аналізу їх діяльності з метою проведення конкретних заходів і опрацювання шляхів підвищення рівня капіталізації, розширення спектра банківських послуг, удосконалення системи гарантування вкладів, поліпшення правового захисту усіх видів діяльності банків, практики оцінки ризиків тощо.

  1. Система економічних нормативів діяльності банків

Існуючі нормативи поділяються на:

1. Нормативи капіталу: мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), (120 млн грн); адекватність регулятивного капіталу/ платоспроможність (Н2), (не менше 10%); співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); (не менше 9%)

2. Нормативи ліквідності: миттєва (Н4),(не менше 20%); поточна (Н5), (не менше 40%); короткострокова ліквідність (Н6) (не менше 60%);

3. Нормативи кредитного ризику: максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), (не більше 25%); великі кредитні ризики (Н8), (не більше 800%); максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), (не більше 5%); максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)(не більше 30%);

4. Нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), (не більше 15%); загальна сума інвестування (Н12) (не більше 60%); нормативи загальної довгої та короткої валютної позиції банку: Н13-1 та Н13-2 (не більше 30%). Станом на 2011 рік норматив Н13 вже не діє!

При цьому, базою для розрахунку Н2, Н3, Н7, Н8, Н11, Н12 та Н13 є регулятивний капітал, а Н9 та Н10 – статутний капітал.

Економічні нормативи об'єднані у чотири групи:

І група - нормативи капіталу:

1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (НІ). Сумується основний і додатковий капітал банку за мінусом відвернень.

Регулятивний капітал   банку,   не   відкоригований  на  суму перевищення нормативів Н7 та Н9, розраховується за такою формулою: РК1 = ОК + ДК - В,

РК1 – регулят. капіт.  банку,  не  відкоригов.  на суму перевищення нормативів Н7 та Н9;    ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня); ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня); В - відвернення.

До основного капіталу включають: статутний капітал, загальні резерви, емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю), резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку. До додаткового капіталу - резерви під стандартну заборгованість банків та клієнтів за кредитними операціями, збільшення вартості основних засобів, результат поточного року, зменшений на нестандартні активи, субординований борг, нерозподілений прибуток минулих років, прибуток звітного року. До відвернень - ЦП в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в асоційовані компанії та дочірні установи. Сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.

2. Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2)

де РК - регулятивний капітал банку; Ар  - активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за  активними  операціями, на суму забезпечення (але не більше ніж сума  основного  боргу  за  окремою операцією) кредиту (вкладень у боргові   цінні  папери)  безумовним  зобов'язанням  або  грошовим покриттям   у   вигляді   застави  майнових  прав  та  зважені  на  відповідний  коефіцієнт  ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив. Свп -  сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма  іноземними валютами та банківськими металами.

     Для розрахунку адекватності РК банку активи поділяються на 5 груп за ступенем ризику:

0 - готівкові кошти, кошти в НБУ, банківські метали, боргові ЦП та доходи за ними, валюта та метали до отримання за опціонами;

10 - кредити органам державної влади та нараховані доходи за ними;

20 - боргові ЦП органів місцевого самоврядування та доходи за ними, короткострокові депозити та кредити і доходи нараховані за ними, валюта і метали, куплені на умовах спот тощо;

50 - кошти в інших банках та нараховані доходи за ними, кредити органам місцевого самоврядування та нараховані доходи за ними, валюта і метали куплені за форвардами, іпотечні кредити фізичним особам, іпотечні облігації тощо;

100 - прострочені нараховані доходи, кредити, надані клієнтам банку, пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість, дебітори, боргові ЦП, ТМЦ, основні засоби, гарантії, непокриті акредитиви тощо.

3. Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (НЗ)

     де РК - регулятивний капітал; СА - сукупні активи

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма активними операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за ЦП та зносу основних засобів.

II група - нормативи ліквідності.

Ліквідність банку - це його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.

  1. Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

де Ккр – кошти на кореспондентських рахунках; Ка – кошти в касі; Рп – поточні рахунки для розрахунку нормативу миттєвої ліквідності.

  1. Норматив поточної ліквідності (Н5)

де Апв - активи первинної та вторинної ліквідності; Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу поточної ліквідності; З - зобов'язання банку.

  1. Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

                                                 

де Ал - ліквідні активи; Рп - поточні рахунки для розрахунку нормативу короткострокової ліквідності; Зк - короткострокові зобов'язання банку.

III група - нормативи кредитного ризику:

  1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

                                                       

де Зс - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих щодо одного контрагента (або групи пов'язаних контрагентів), мінус сформовані резерви під ці операції щодо такого контрагента;  РК - регулятивний капітал банку.

e.

де Зв - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, що враховуються в банку за "великими" кредитами за одним контрагентом (або групою пов'язаних контрагентів), мінус сформовані резерви під ці операції щодо такого контрагента;

РК - регулятивний капітал банку.

  1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

де Зін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера, мінус сформовані резерви під ці операції щодо такого інсайдера;

 РК - регулятивний капітал банку.

  1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

                                                        

де СЗін - сукупна заборгованість за строковими депозитами, кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, борговими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю, простроченими/сумнівними нарахованими доходами, 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих щодо всіх інсайдерів, мінус сформовані резерви під ці операції щодо всіх інсайдерів; РК - регулятивний капітал банку.

ІУ група - нормативи інвестування:

  1. Норматив інвестування в ЦП окремо за кожною установою (Н11)

                                                                         

де Кін - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій та інших ЦП із нефіксованим прибутком у торговому портфелі та в портфелі банку на продаж, що випущені установою, і вкладення в асоційовані та дочірні установи; ЦП- цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, і вкладення у статутні фонди установ; РК - регулятивний капітал банку.

  1. Норматив загальної суми інвестування (НІ2)

де Кін - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій та інших ЦП із нефіксованим прибутком; ЦП - цінні папери в торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж; РК - регулятивний капітал банку.

 

 

10. Ціна ресурсів. Простий та складний відсоток

Банки самостійно встановлюють процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями, виходячи з кон'юнктури грошового ринку та власної ресурсної політики. Нараховані за вкладом проценти банк виплачує у валюті вкладу (депозиту), або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника у строки, зазначені в договорі..

У банківській практиці можуть використовуватися три методи визначення кількості днів для розрахунку відсотків: фактична кількість днів у місяці та році; фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів; умовна кількість днів у місяці - 30 та у році - 360. Зменшена процентна ставка запроваджується через один місяць з часу надсилання повідомлення вкладнику, якщо інше не встановлено договором. За договором банківського вкладу (депозиту) на строк розмір процентів не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законодавством України.

Б-к має право змінити розмір %ставки за договором і заздалегідь повідомляє про це вкладникам.

У разі якщо договором не встановлений розмір % ставки,б-к зобов*язаний виплачувати % у розмірі облік.ставки НБУ.

Банки можуть нараховувати і виплачувати вкладникам за їх вкладами прості і складні проценти. Прості проценти більш широко використовуються у банківській практиці.:

Основна сума вкладу(1+річна%ставка*к-ь періодів нарахування*(період нарахування/360)

 Складних відсотків:

В = Д х (1+ %:100)п , де: % - відсоток за період (місяць, квартал, рік); п - кількість періодів, за які нараховуються відсотки. Цивільним кодексом чітко визначений порядок нарахування процентів за договором банківського вкладу. 


28.11.2014; 23:33
хиты: 175
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь