пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

31-35

 

31. Емісійні операції банків

Емісійні операції банків на ринку ЦП систематизуються залежно від виду ЦП:

  • операції з випуску пайових ЦП (акцій);
  • операції з випуску боргових зобов'язань(облігацій, сертифікатів, векселів);
  • операції з випуску похідних ЦП (форвардів, ф'ючерсів, опціонів).

Банки, створені як АТ, емітують акції для формування ста­тутного капіталу.

Основними етапами емісії акцій є: прийняття рішення про емісію; державна реєстрація випуску, а для ПАТ ще й реєстрація інформації про випуск; опублікування відомостей про підписку у засобах масової інформації, виготовлення акцій (сертифікатів) у разі документарної форми випуску; розміщення акцій на первинному ринку ЦП; звіт про результати випуску акцій. Рішення про випуск акцій (приймається на загальних зборах АТ і протоколюється) містить: назву емітента та його місцезнаходження, мета випуску акцій, загальна сума емісії і кількість акцій, види акцій, номінальна вартість акцій, строк і порядок підписки на акції, порядок їх оплати, порядок виплати дивідендів тощо. Випуск акцій має бути зареєстрований у ДКЦГІФР, а ПАТ повинен також подати інформацію про емісію акцій, яка включає: характеристику емітента; опис його ділової діяльності, засвідчений аудитором; дані про емісію акцій (обсяг емісії, що планується, вид і категорія акцій, можливі привілеї власників акцій, умови початку і припинення продажу тощо); відомості про реєстратора та про депозитарій ЦП. Емітент публікує інформацію про емісію акцій в пресі - офіційному органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України і в офіційному виданні фондової біржі до початку підписки на акції. Банки України можуть емітувати прості іменні та привілейовані акції(не більше 25% статутного капіталу банку).  

 

За формою випуску та обігу акцій, вони поділяються на документарні і бездокументарні (існують у електронній формі - у вигляді комп'ютерних записів). Банк-емітент може розміщувати акції на ринку самостійно (прямий продаж) або через професійних посередників - андеррайтерів, а також може виступати посередником для купівлі- продажу власних акцій або паїв. В Україні переважає прямий продаж акцій банками, в країнах з розвинутим ринком ЦП - розміщення акцій через андеррайтерів. Посередник може викупити за свій рахунок весь випуск акцій (або частку випуску), щоб потім його перепродати («повний викуп з перепродажем»), шукає інвесторів і гарантує, що викупить сам усю нерозміщену частину випуску («розміщення з гарантією») або тільки веде пошук інвесторів. З метою залучення додаткових ресурсів на середньо- і довгостроковій основі (довгі пасиви) банки вдаються до емісії облігацій та інших боргових зобов'язань. Емісія облігацій вигідна для банків, оскільки проценти, які банки виплачують за зобов'язаннями, вираховуються з прибутку, що оподатковується, а самі боргові зобов'язання не надають їх власникам права голосу на загальних зборах. В Україні облігації можуть випускатися: іменними і на пред'явника; процентними, дисконтними і безпроцентними або цільовими; з вільним і обмеженим обігом. Не дозволяється випуск корпоративних облігацій для формування і поповнення статутного капіталу емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.  Рішення про випуск облігацій приймається емітентом і оформляється протоколом, який має містити інформацію стосовно емітента, мети випуску і виду облігацій, загального обсягу емісії (позики), порядку випуску облігацій та виплати доходів за ними, строків і порядку їх погашення тощо. Технологія випуску і реєстрації облігацій значною мірою схожа з технологією випуску і реєстрації акцій. Депозитний (ощадний) сертифікат - це вид ЦП, що засвідчує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника на одержання після закінчення встанов­леного строку суми вкладу та обумовлених у сертифікаті процентів. Крім процентних депозитних сертифікатів, випускаються також дисконтні депозитні сертифікати.В Україні право випускати ощадні (депозитні) сертифікати надано тільки банкам. Умови та процедура їх емісії та обігу регулюються внутрішніми положеннями банків і повинні бути оприлюднені.

 

 

32. Заставні операції банків з цінними паперами

Банки можуть використовувати ЦП, що перебувають у їхній власності, як предмет застави.  Застава ЦП оформляється договором про заставу або заставним зобов'язанням. Передача ЦП заставодержателю (банку- кредитору) не означає, що до нього переходить право власності на них.

ЦП як предмет застави повинні відповідати певним ви­могам: належати заставодавцю, бути ліквідними, їхня вартість має перевищувати суму позички і нарахованих процентів. 

Найвищий рейтинг якості, як правило, мають державні ЦП, зважаючи на їхню надійність, ліквідність і визначеність. Розмір позички може досягати 90% під вартості заставлених державних ЦП, тобто маржа може становити близько 10%. При використанні в якості застави корпоративних ЦП береться до уваги, чи обертаються вони на біржі. ЦП, що котируються на біржі, оцінюються, як правило, вище, ніж ті, що не котируються, тому маржа при їх використанні під заставу буде нижчою. НБУ надає іншим банкам з метою підтримки їх поточної ліквідності кредит під заставу ЦП, що дістав назву ломбардного. Такий кредит надається шляхом проведення тендерів. Використовуються дві моделі організації торгів. Американська модель (процентний тендер) передбачає, що заявки банків - учасників ранжуються виходячи з рівня запропонованої процентної ставки у міру спадання і задовольняються у такому ж порядку до закінчення виставленого на тендер обсягу кошті

Голландська модель (кількісний тендер) передбачає, що всі заявки банків будуть задоволені за останньої процентною ставкою, яка увійде у список задоволених заявок, тобто за ставкою відсікання, що встановлюється НБУ. Заборгованість банку за ломбардним кредитом не повинна перевищувати 75% вартості портфеля ЦП (облігацій), наданих в забезпечення кредиту (95% при заставі ОВДП). НБУ постійно контролює забезпечення кредиту. У разі падіння вартості портфеля облігацій до рівня, що є недостатнім для забезпечення ломбардного кредиту, банк зобов'язаний надати в заставу додаткові облігації і, відповідно, заблокувати їх на окремому рахунку в депозитарії, або частково погасити заборгованість. Ломбардний кредит надається банкам, що мають ліцензію НБУ і працюють не менше одного року, а також виконують вимоги щодо дотримання економічних нормативів і формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.

Операція РЕПО - це фінансова операція, що складається з двох частин. У першій частині (стандартне РЕПО) одна сторона продає ЦП іншій стороні і одночасно бере на себе зобов'язання викупити їх у визначений термін або на вимогу іншої сторони.  Зобов'язання на зворотну купівлю відповідає зобов'язанню на зворотний продаж, яке бере на себе інша сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна отримати сторона, що виступає покупцем ЦП (продавцем грошових коштів) у першій частині РЕПО. У ціну зворотного викупу ЦП включається первісна ціна їх продажу і певний процент, що сплачується позичальником коштів. Застосування річної ставки цього процента (ставка РЕПО) дає підставу вважати операції РЕПО формою короткострокового кредиту, забезпеченого ЦП. Зворотне РЕПО - дзеркальне відображення стандартного РЕПО: та сама угода, але з позиції покупця ЦП у першій частині РЕПО.Згідно нормативних документів НБУ операції РЕПО поділяються на три види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:

  • нічне РЕПО: термін один день, процентна ставка фіксована;
  • відкрите РЕПО: термін операції не визначено (кожна сторона може вимагати виконання операції РЕПО), процентна ставка не фіксована;
  • строкове РЕПО: термін визначається угодою, процентна ставка фіксована.

 

 

33. Професійна діяльність банків на фондовому ринку

Професійна діяльність на фондовому ринку - це надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу ЦП, обліку прав за ЦП, управління активами інституційних інвесторів. Законодавством України ця діяльність дозволяється банкам.

На фондовому ринку, здійснюються такі види професійної діяльності:

 

  • торгівля ЦП;
  • управління активами інституційних інвесторів;
  • депозитарна діяльність;
  • організація торгівлі на фондовому ринку.

 

Торгівля ЦП провадиться торговцями - господарськими товариствами, для яких операції з ЦП є виключним видом діяльності, а також банками і включає:

 

  • брокерську діяльність;
  • дилерську діяльність;
  • андеррайтинг;
  • діяльність з управління ЦП.

 

Брокерська діяльність полягає в укладенні банком договорів (комісії, доручення) щодо ЦП від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. Ьанк може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта, отримуючи за це винагороду.

Дилерська діяльність передбачає укладення банком договорів щодо ЦП від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу.

Андеррайтинг - це розміщення (підписка, продаж) ЦП банком за дорученням, від імені та за рахунок емітента. діяльність з управління ЦП провадиться банком від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління, переданими йому ЦП, та грошовими коштами, призначеними для інвестування в ЦП, а також отриманими в процесі цього управління ЦП та грошовими коштами, які належать на праві власності засновнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб. Істотні умови договору, який укладається в письмовій формі, встановлюються законом та за домовленістю сторін. Адміністративні операції - це депозитарні операції з відкриття рахунків у ЦП та їх закриття, а також операції, пов'я­зані зі зміною способу зберігання ЦП та іншими змінами, що не приводять до зміни залишків ЦП на рахунках у ЦП.

Облікові операції - це депозитарні операції з ведення рахунків у ЦП та відображення операцій з ЦП, наслідком яких є зміна кількості ЦП, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання ЦП. До облікових операцій належать операції зарахування, списання, переказування та переміщення ЦП.

Інформаційні операції - це депозитарні операції, пов'язані з видачею виписок з рахунків у ЦП, а також наданням іншої інформації про операції клієнтів з рахунками у ЦП за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на її отримання.

 

Обслуговування банками операцій емітентів за випущеними ними ЦП включає:

  • викуп ЦП з метою перепродажу або анулювання;
  • дроблення або Консолідація ЦП (зміна номінальної вартості ЦП певного випуску з одночасною зміною їх вартості, але без зміни обсягу випуску);
  • конвертація ЦП: обмін емітентом ЦП одного випуску на ЦП іншого випуску;
  • анулювання ЦП;
  • погашення ЦП та виплата емітентом доходів за ЦП;

 

34. Поняття інвестицій та умови банківського інвестування

Інвестиції визначено як майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До таких цінностей відносяться:

  • кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші ЦП;
  • рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування тощо);

    - майнові права та інші інтелектуальні цінності;

  • спеціальні знання у вигляді технічної документації, навичок та досвіду, необхідних для організації виробництва, але не запатентовані («ноу-хау»).

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Банки здійснюють прямі інвестиції лише на підставі письмового дозволу НБУ відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів НБУ. Без письмового дозволу НБУ банк може здійснювати інвестиції, якщо:

  • інвестиції в одну юридичну особу не перевищують 5 відсотків регулятивного капіталу банку;
  • юридична особа, в яку інвестуються кошти, веде діяльність виключно з надання фінансових послуг;
  • регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам НБУ щодо інвестицій.

Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будь- якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку, а сукупні інвестиції не більше 60 відсотків його капіталу. Ці обмеження не застосовуються, якщо:

  • акції та інші ЦП, банк придбав як заставодержатель і не утримує їх більше одного року;
  • банк придбав акції іншого банку для створення фінансової холдингової групи;
  • банк-андеррайтер має у власності ЦП не більше одного року;
  • акції та інші ЦП придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Банку заборонено інвестувати кошти в підприємство чи установу, статутом яких передбачена повна відповідальність власників.

Банківські інвестиції - здійснюються банками, як суб'єктами інвестиційної діяльності у власну діяльність (збільшення основних фондів та власних активів) та у інші види діяльності (створення підприємств чи участь у їхній діяльності, кредитування інвестиційних проектів клієнтів).

         Інвестиції - грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку від діяльності (у вигляді процентів, роялті, дивідендів та орендних доходів або приросту капіталу) або досягнення соціальної вигоди

35. Класифікація інвестицій.

Згідно з законодавством інвестиції поділяються на:

  1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів).
  2. Фінансові (придбання корпоративних прав, ЦП, деривативів та інших фінансових інструментів).

У свою чергу, фінансові інвестиції поділяються на:

  • прямі інвестиції - передбачають внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою особою;
  • портфельні інвестиції - придбання ЦП та інших фінансових активів на біржовому ринку;

До валових інвестицій включається загальний обсяг інвестованих коштів за певний період. Якщо валові інвестиції зменшити на суму амортизаційних відрахувань, отримаємо чисті інвестиції.

За періодом інвестування розрізняють короткострокові інвестиції - вкладення капіталу на період не більше одного року та довгострокові інвестиції - вкладення капіталу на період монад один рік.

За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.

У складі прямих банківських інвестицій виділяють інвестиції у власну діяльність та інвестиції в інші види діяльності, які здійснюються за рахунок:

  • коштів банку
  • кредитних ресурсів

Здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій називається реінвестуванням.

Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:

  • за допомогою інструментів фондового ринку;
  • за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування.

Валові інвестиції - загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва, на приріст товарно-матеріальних запасів

Непрямі інвестиції - інвестування, що опосередковується інвестиційними або іншими фінансовими посередниками.

Прямі інвестиції - передбачають особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів

Чисті інвестиції - сума валових інвестицій у певному періоді, зменшена на суму амортизаційних відрахувань.

Фінансові інвестиції - вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), найчастіше у ЦП.


28.11.2014; 18:20
хиты: 172
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь