51.Форми, види та функції кредиту
Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, 2 проявами єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутр. пов’язані і доповнюють одна одну.
Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.
1) Залежно від суб’єктів кредитних відносин виділяють: банківський кредит, держ. кредит, міжгосп. кредит, міжнар., особистий кредит.
2) Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити: виробничий кредит; споживчий кредит.
3) За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) кредити.
4) За галузевою спрямованістю виділяються: кредити в пром-сть; кредити в с/г; кредити в торгівлю; кредити в будівництво; інші кредити.
5) Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі види: кредит на формування вир. запасів; кредит у витрати вир-ва; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.
6) За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний, безплатний.
Функції кредиту. функції хар-ють сусп. призначення кредиту, ту «роботу», яку він виконує в сусп-ві, тобто його роль.
Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність ек. суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності.
Функція кредиту, що реалізується в грош. сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах повного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і підтримання достатньої для ек. розвитку стаб-сті грошей.
Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.
Функція капіталізації вільних грош. доходів полягає в трансформації завдяки кредиту грош. нагромаджень та заощаджень юр. і фіз. осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.
52.Характеристика основних видів кредиту
Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей. Позичка капіталу – це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей – це позичка, внаслідок якої лише забезпечся рух грошей як платіжного засобу, який не супров-ся розширенням вир-ва.
Кредитні відносини поділяються на 2 великі групи. Перша з них – це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати у різні види активів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Їх можна класифікувати за багатьма ознаками.
За об’єктами кредитування банк. кредит поділяється на 3 групи: кредит в осн. капітал; кредит в оборотний капітал; на споживчі потреби.
У взаємозв’язку з джерелами погашення за хар-ром повернення розрізняють кредити: з одноразовим поверненням; з погашенням у розстрочку; з регресією платежів.
За термінами користування банк. кредит поділяється на короткостр. (до 1 року), середньостр. (від 1 до 3 років) і довгостр. (понад 3 роки).
За сферами сусп. відтворення розрізняють кредити у сферу вир-ва, у сферу обігу та у сферу споживання.
За порядком надання кредит поділяється на прямий і непрямий.
За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентне або гарантовано.
За схемою надання розрізняють кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії, револьверні, контокорентні та овердрафт.
За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банк. кредит буває двосторонній, консорціумний, паралельний.
За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені.
За ступенем ризику кредити поділяються на – стандартні та з підвищеним ризиком.
За строками повернення розрізняють кредити строкові, до запитання, відстрочені та прострочені.
Міжгосп. кредит – це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами госп-ня. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фін. допомога, лізинг. Межі міжгосп. кредиту визнач-ся розміром резервних капіталів.
Комерційний кредит – це форма руху безпосередньо пром. капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грош. шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін – продавця і покупця – і має строго визначений напрям і межі.
Дебіторська-кредит. заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але відрізняється від нього тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. Особливо негативний вплив на економіку має найгірший різновид міжгосп. кредиту – прострочена дебіт.-кредит. заборгованість.
Аванс – грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення, гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.
Лізинг – підпр. діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів. В Україні він поки що перебуває на самій початковій стадії розвитку.
Споживчий кредит – кредит, який надається юр. чи фіз. особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками, та кредитними установами небанківського типу, а також юр. і фіз. особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кредит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно – дорогоцінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підпр-ва зв’язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торговельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кредити своїм працівникам можуть надавати суб’єкти госп-ня за рахунок спец. фондів, які вони створюють у результаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпорядженні. Фіз. особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.
Держ. кредит – це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його призначення – вирішувати загальнодержавні проблеми.
Суб’єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування, та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резеденти. Зовнішніми – уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банківські установи, а також між-нар. та регіональні валютно фінансові інститути. ДК може виступати в грошовій і натуральній формах. Натуральна форма ДК як правило застосовується в період хаосу і розладу грош. обігу. ДК реалізується через такі форми як:
1. позика, шляхом продажу держ. цінних паперів.
2. Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально держ. фонду позичкового капіталу. 3. Організація грошово речових лотерей.
Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.
Міжнародний кредит розрізняють фірмовий, банківський і урядовий кредити.
Фірмовий кредит – це комерційний кредит на міжнар. рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим.
Міжнародний кредит також поділяється на фін., який надається у грошовій формі, та комерційний, що надається в товарній формі.
53.Економічні межі кредиту. Взаємозв’язок кредиту і грошей
Межі кредиту – це такий рівень розвитку кредитних відносин в н/г, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки.
Сама ек. межа може розглядатися в кількох аспектах:
– залежно від рівня ек. системи – як мікроек. і макроек. межі кредиту;
– залежно від призначення говорять про кількісну і якісну межі кредиту.
Мікроек. межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників. Вони формуються під впливом
