пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

11-20

11.Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою хар-кою стану грошового обороту та ринкової кон’юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон’юнктуру ринків, а значить – на ек. розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом держ. грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб’єктами є приватні особи, підпр-ва, громадські організації, госп. об’єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грош. одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної хар-ки грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики дії регулювання – динаміка руху обсягу та структури. У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

• за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

• за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

• за розміщенням у суб’єктів грошового обороту;

• за терит. розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грош. маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фін. активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грош. маси, що наз. грошовими агрегатами.

Хар-ка базових грошей та грошових агрегатів.

Грошову масу ми можемо вимірювати через показники грошових агрегатів і показників гр. бази.

Грошові агрегати – це специфічні угрупування елементів грошової маси в залежності від ступеня їх ліквідності.

На Укр. Виділяють наступні гр.. агрегати:

М0 – готівка поза банківської системи.

М1 = М0+Вклади до запитань, доступне для використання, інфляційний вплив.

Ек. призначення М1 полягає в тому, що він обслуговує реалізацію наявної споживної вартості, тобто реалізацію ВВП.

М1- показник вузьких грошей, відображаючих працюючі активи.

М2=М1+Строкові вклади + валютні депозити, приносить додатковий дохід.

М2 – є основним орієнтиром в грошово-кредитній політиці центрального банку, він відображає здатність банківської системи до акумулювання грошових коштів.

М3=М2+Кошти клієнтів з трастовими операціями (по управлінню активів та з цінними паперами, що переведені в гр.. кошти – трастові)

М3 – найменш ліквідний актив, відображає широкі гроші, тобто ті гроші які є наявними в грошовому обороті.

Грошові агрегати – це кошти, які є в розпорядженні або управлінні банківської системи. М0 – кошти центрального банку, інші активи обліковуються на рахунку у комерційних банках. Саме тому управління грошовою масою відбувається через систему комерційних банків

Другим вимірювачем грошової маси виступають показники грошової бази

Грошова база (базові гроші, сильні гр., тому що вона характеризує емісійний потенціал банківської системи) включає в себе гроші, які обліковуються на балансі тільки центрального банку, який контролює та регулює їх.

Грошова база включає наступні елементи:

1) Готівка в обігу поза банківською системою

2) Готівка в касах комерційних банків

3) Обов’язкові резерви комерційних банків у центральному банку

4) Надлишкові резерви комерційних банків, що обліковуються на кореспондентському рахунку комерційного банку у центральному банку.

Грошова база = М0 + Готівка в касі комерційного банку + Облікові гроші + Надлишкові резерви.

 

 

 

12.Швидкість обігу грошей

видкість обігу грошей – це частота переходу гр. від одного ек. суб’єкту до іншого. Швидкість обігу грошей вимірюється в оборотах. Існує загальний підхід до розрахунку швидкості обігу грошей виходячи із рівняння обігу Фішера:

V=P*Q/M

P – рівень цін Q – фіз.. обсяг товарів та послуг

М – маса

В даному випадку швидкість обігу грошей характеризую в першу чергу інтенсивність використання запасу грошей в гр. обороті для оплати товарів та послуг.

Швидкість обігу гр.. є показником інтенсивності руху грошей і відповідно вона не є абсолютною величиною, а має постійно змінюватись (уповільнюватися або прискорюватися)

Швидкість обігу грошей має різні наслідки зміни, які проявляються в зміні маси гр.., рівня відсоткової ставки, валютного курсу та рівня цін.

Найголовнішим, виходячи з даної формули, є взаємозв’язок між масою грошей та швидкістю їх обігу.

Для того, щоб компенсувати нестачу маси грошей достатньо прискорити швидкість обігу грошей. Швидкість обігу гр.. можна розрахувати  і іншими способами і в кожному випадку будемо мати своє значення швидкості обігу гр..

V=HД/M1 – швидкість обігу гр. в оплаті нац. доходу.

На швидкість обігу гр.. впливає 2 гр. чинника:

1) чинник платоспроможного попиту, до них відноситься:

- попит на гроші

- розвиток структури споживання

- культурні потреби населення

Вони впливають пропорційно на швидкість обігу грошей.

2) Чинники, що діють з боку пропозиції, до них відносяться:

- розвиток суспільного виробництва (кількість та якість товарів)

- розвиток ринкових відносин

- розвиток ринкової інфраструктури

Різні економічні школи по різному ставились до швидкості обігу грошей:

1 Кількісна теорія гр.. Вважала, що від швидкості обігу грошей можна абстрагуватися, тому що швидкість є незмінною

2 Кейнсіанська. Вважала, що швидкість обігу гр.. впливає на ек. процеси, вона може змінюватися, є чутливою до відсоткової ставки, але її не можна прогнозувати.

3 Монетаристська теорія, засновник Фрідман. Він довів, що швидкість обігу гр.. змінна, її можна прогнозувати, і регулювати через зміну маси гр..

 

 

 

13.Закон грошового обігу

Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об’єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф=Мн, де Мф – фактична маса грошей в обігу, а Мн – об’єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн – значить в обігу з’явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн – їх нестача.

Якщо виходити з принципу моніз-му в трактуванні сутності грошей, єдності процесу їх обігу, то необхідно визнати, що величина Мн включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу – готівкову і безготівкову.

Кількість грошей, у середньому необх. для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грош. одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

Якщо врахувати всі фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

Величина Мн як об’єктивний центр, навколо якого змінюється Мф, за всіх умов визначається одними й тими ж факторами, що надає закону грошового обігу загального значення. Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об’єктивно діє і цей закон – закон вирівнювання Мф до рівня Мн.

 

 

 

14.Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор

Оскільки зміна маси грошей в обороті відчутно впливає на основні ек. Процеси важливо усвідомити сам механізм такої зміни – збільшення чи зменшення маси грошей в обороті.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального та комерційних банків. На суму готівкової та безготівкової емісії збільшується відповідно готівковий та безготівковий компоненти грошової маси і г. Її обсяг. При цьому центр. Банк емітує готівкові та безготівкові гроші, а комерційний банк – тільки безготівкові.

Емісія готівки є монопольним правом НБУ, хоч випускати готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуску готівки надходженнями її у свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а купівлею готівки у центрального банку. Випуск готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок купівлі НБУ готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від купівлі не достатньо, то НБУ ніде взяти потрібну суму готівки, крім емісії. На суму готівкової емісії зросте обсяг грошової бази і значною мірою показники грошової маси в усіх її агрегатах.

Випуск центр. Банком безготівкових грошей здійснюється способами:

• наданням позичок комерційним банкам шляхом їх рефінансування;

• через купівлю у комерційних банків цінних паперів;

• через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.

Комерційні банки беруть участь у створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього – на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грош.-кредитній мультиплікації їх вільних резервів і депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор – це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових, (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Вільний резерв – це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій. Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використані для активних операцій. Частину г. Резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не викор-вати для поточних потреб. Ця частина наз. Обов’язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов’язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між г. І обов’язковим резервами становить вільний резерв банку.

За ек. Змістом формування вільного резерву (Рв) можна подати так:

Наявність вільного резерву – важливий показник фін. стану банку, насамперед його спроможності виконувати свої зобов’язання перед клієнтами та задовольняти їх попит на позички. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з іншого – стан його поточного кредитного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фін. становище та на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обороті.

15.Сутність та особливості функціонування грошового ринку

Грош. ринок –це особливий сектор ринку на якому здійснюється купівля і продаж грошей, як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на даний спец. товар. Передумовою формування грош. ринку є наявність вільних грошових коштів та небажання їх втрачати з боку 1-го ек. суб’єкту та нестача в потрібних грошах у іншого ек. суб’єкту. На гр. ринку здійснюється передача грошей від одного ек. суб’єкту до іншого і дана передача виступає актом купівлі-продажу грошей, яка є умовним актом.

Особливості гр. ринку:

1) Власник грошей або продавець не втрачає право власності на відповідну суму грошей;

2) Продаж гр. не є еквівалентною операцією, на відміну від тов. ринку, оскільки не відбувається зустрічного руху тов. вартості;

3) Покупець гр. Отримує тільки право розпоряджатися грошима як ліквідністю;

4) Гр. передаються на тимчасове користування на певний період, по закінченню якого вони повинні повернутися до власника грошей;

5) На відміну від тов. ринку, де гроші виступають інструментом , який опосередковує рух товарів, на гр. ринку гроші виступають як об’єкт угод;

6) Ціль купівлі-продажу грошей одержання додаткового доходу як плати за тимчасову відмову від користування цими грошима продавцем. Ця плата набуває форми проценту.

Фін .інструменти певні зобов’язання покупців перед продавцями.

2 види зобов’язань. :

  • не боргові (акції, паї) і вони є свідоцтвом про участь у капіталі покупця і надаються на не визначений термін;
  • боргові –  надаються на певний строк.

Усі види інструментів грошового ринку можна виділити у такі 3 групи:

  • позичкові угоди, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів;
  • цінні папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей;
  • валютні цінності, які викорся у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб’єктів. Суб’єктами цього ринку є юр. та фіз. особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей.

Призначення гр. ринку полягає в урівноваженні попиту та пропозиції гр. Та встановленні рівноважної ставки % як ціни грошей.

 

 

16.Інституційна модель грошового ринку

Інституційна модель гр. ринку відображає взаємозв. між суб’єктами гр. ринку, які реалізуються через потоки грошей та інструменти ринку.

Категорії суб’єктів:

1) суб’єкти, які заощаджують гр.(первісні інвестори чи кредитори);

2) суб’єкти, які запозичують гр.(первісні позичальники);

3) посередники гр. Ринку (брокери, дилери), допомагають пересувати гр. від первісних інвесторів до первинних позичальників;

4) фін. посередники, які акумулюють та розміщують гр. кошти від власного імені. Інституційна модель гр. ринку склад. з окремих секторів:

1 сектор прямого фінансування - передача грошей від первісних інвесторів до первинних позичальників здійснюється безпосередньо. Гр. можуть пересуватися тільки через посередників, які полегшують процес розміщення гр. коштів. Це розміщення відбувається по 2-ох каналах грошей:

- канал капітального фінансування (гр. залуч. назавжди у капітал позичальника і інструментом виступають акції);

- канал запозичень, по якому покупець тимчасово залучає гроші в свій оборот, інструментом виступають облігації, позичкові зобов’яз.

2 Сектор опосередкованого фінансування, зв’язки між первісними інвесторами і первинними позичальниками реалізується через фін. посередників. Фін. посередники мають можливість створювати власні зобов’яз., які є самостійними інструментами ринку. У складі ф. Посер. Виділяють банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди.

 

 

 

17.Структура грошового ринку

Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

- за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;

- за інституційними ознаками грошових потоків;

- за ек. призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

3 критерії структуризації гр. Ринку:

1) за інституціональною ознакою гр. потоків: фондовий ринок (обслуговує рух поза банківського позичкового капіталу), ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських кредитних установ (обслугов. рух позичкового капіталу та кредитного капіталу);

2) За видом інструментів, які застосовуються для переміщення гр. Від продавців до покупців: ринок позичкових зобов’яз. у формі кредиту, ринок цінних паперів, валютний ринок;

3) За ек. призначенням гр. коштів, що купуються на ринку.

Виділяють:

- ринок грошей (це такий сектор, де гр. Купуються для фінансування потреб оборотного капіталу, строк користування грошима до 1 року, % ставка є дуже чутливою до змін кон’юнктури гр. ринку , гр. Виступають необхідними як платіжний засіб),

- ринок капіталу (його призначення полягає у фінансуванні основного і оборотного капіталу, призначення гр. – отримання додаткового доходу від використання гр. у якості капіталу як само зростаючої вартості, % ставка постійна, нечутлива до ринкових факторів, строк користув. понад 1 рік).

Ринок капіталів забезпечує розвиток, на відміну від ринку грошей , який задовольняє поточне споживання.

 

 

 

18.Попит на гроші

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні ек. суб’єкти на певний момент.

Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із самих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження багатства. У першому випадку метою є створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб ек. суб’єктів у товарах та послугах, у другому – накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента. Мотиви:

1) Трансакційний мотив полягає в тому, що ек. суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на рівні своє особисте та вир. споживання.

2) Мотив завбачливості зводиться до того, що юр. і фі. особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої не передбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.

3) Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, цю ек. суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фін. інструменти, а при погіршенні цих умов перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Чинники.

1) Зміну обсягів вир-ва (або обсягів національного доходу). Вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей – чим більший обсяг вир-ва ВНП, а отже і нац. доходу, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій.

2) Зміна обсягу ВНП, у свою чергу, визначається 2 самостійними чинниками – динамікою рівня цін та рівня реального обсягу вир-ва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним – у міру зростання цін чи/та збільшення фіз. обсягу вир-ва відповідно зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися.

3) При макроек. підході викор-ся чинник швидкість обігу грошей.

4) При мікроек. підході викор-ся чинник зміни норми процента.

Сучасна теорія грошей, крім цих 3 почала визнавати ще ряд чинників впливу на: накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон’юнктури ринку та ін.

 

 

 

 

19.Пропозиція грошей

Пропозиція – бажання екон. суб’єктів позичити певну суму власних коштів заради отримання доходів .

Рівняння Рікардо

М=D+R, де М – пропозиція грошей у відкритій економіці.

D – внутрішня депозитна емісія(кількість національних грошей яка утворюється комерційними банками виходячи із їхнього депозитного потенціалу і потреб у кредитах).

R – емісія грошей, що забезпечується валютними резервами.

Економічні важелі формування грошової пропозиції:

1)грошова база – визначає категорію грошей,яка може контролюватися Центральним Банком, тобто належить до найважливіших показників діяльності банківської системи з погляду впливу на ситуацію, що склалася на грошовому ринку.

2)грошово-кредитний мультиплікатор – показує максимальну кількість нових кредитних грошей яку може утворити кожна грошова одиниця на грошовому ринку.

Mn=Mб*T

Mn – пропозиція грошей

Мб – грошова база

Т – грошово-кредитний мультиплікатор

 

 

 

20.Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент

Якщо дві криві — попиту і пропозиції — накласти одну на другу в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню.

 

Криві попиту (МГ) і пропозиції (М1) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті на суму 20,0 млрд грн та ставка очікуваного доходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб’єкти в даній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні грошей на суму 20,0 млрд грн, а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8%. Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 20,0 млрд грн, і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою процента.

Чинники, які порушують рівновагу на грошовому ринку:

1)зміна попиту

2)прискорення швидкості обігу грошей

3) зменшення обсягу виробництва та одночасно зростання ціни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


11.06.2014; 00:00
хиты: 140
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь