26-30

26.ПРИНЦИПИ І СКЛАД МІСЦЕВИХ ФЫНАНСІВ

Місцеві фінанси – це система формування розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевих органів влади, покладених на них функції і завдань як власних так і делегованих державою.

До складу МФ ресурсів включають:

Фінансові ресурси місцевих органів влади
Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності

Основна частка бюджетних ресурсів місцевих органів самоврядування сконцентрована на рівнях районів.

Підприємство комунального господарства мають понад 20 напрямів діяльності, серед яких:

Транспорт
Комунальна енергетика
Комунальне обслуговування
Міські шляхи

ФУНКЦІЇ МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ

Розподільча – розподіл та перерозподіл ВВП систему місцевих фінансів забезпечують соціально економічний розвиток територіальних громадян
Фіксальна – місцеві фінанси є інструментом, який дозволяє забезпечувати необхідний ресурси виконання завдань місцевих органів влади
Забезпечення громадянських послуг - місцеві фінанси влади є інструментом, який подає і несе відповідальність за подання громадянських послуг громадянам країни
Забезпечення економічного зростання – місцеві фінанси є інструментом забезпечення ек. Зростання.
Контрольна – органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за формуванням і використанням коштів місцевого бюджету.

27.СТРУКТУРНі ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСІВ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Фінанси місцевих органів влади як система включають у себе кілька основних взаємопов'язаних структурних елементів:

видатки;
доходи;
способи формування доходів;
інститути системи;
суб'єкти системи;
об'єкти системи;

o відносини між суб'єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Система місцевих фінансів _

Елементи системи	Структура елементів системи
Видатки	Поточні, розвитку, на фінансування власних повноважень, обов'язкові, факультативні, на фінансування делегованих повноважень
Доходи	Власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові
Способи формування доходів	Місцеві податки і збори; частки загальнодержавних податків; комунальні платежі; доходи від майна та землі, що належать місцевій владі; доходи комунальних-підприємств; кредити; комунальні позики; трансферти
Місцеві фінансові інститути	Громадські послуги; самостійні місцеві бюджети; комунальна форма власності; позабюджетні валютні та цільові фонди; місцеві податки і збори; комунальний кредит; фінанси комунальних підприємств; комунальні платежі
Суб'єкти	Територіальні громади; міські, селищні та сільські ради; голови міст, селищ і сіл; обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації і ради; Рада Міністрів та Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Міністерство фінансів України; Кабінет Міністрів та Верховна Рада України
Об'єкти	Фінансові ресурси у фондовій і нефондовій формах
Взаємовідносини	Між суб'єктами системи; між місцевими фінансами та іншими ланками фінансової системи держави

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу.

Видатки місцевих органів влади, залежно від їхніх завдань, поділяються на декілька функціональних видів:

o обов'язкові видатки: видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками;

o видатки, що здійснюються для реалізації, зав дань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних або факультативних обов'язків;

o видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

o Крім функціонального поділу, с поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення. У зв'язку з цим законодавство більшості країн вирізняє дві великі трупи видатків:

o поточні (адміністративні) видатки;

o капітальні (інвестиційні) видатки.

Доходи місцевих органів влади може бути класифіковано за їхніми джерелами та за економічною природою. За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

o податкові доходи; -

o неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, .що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) форми власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

o доходи за рахунок кредитів і позик;

o трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:

o власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;

o передані доходи: доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня.

В Україні за економічною природою доходи місцевих органів влади, згідно із законодавством, поділяються на власні, закріплені та регульовані:

o закріплені доходи - це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі;

o регульовані доходи - це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

1 Основним способом формування доходів місцевих органів влада в більшості розвинутих країн є місцеві податки і збори. Важливими способами є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти, закономірним явищем у практиці надання яких є перехід у більшості країн від спеціальних (цільових) трансфертів до загальних субсидій.

В Україні основним способом формування доходів місцевих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів. Місцеві податки і збори, кредити та інші способи формування доходів місцевих органів влади, характерні для розвинутих індустріальних країн, в Україні відіграють незначну роль.

Під Інститутами в системі місцевих фінансів, з одного боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, традицій, культурних зразків. З другого - це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих фінансових систем. У системі місцевих фінансів з'явились і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні та цільові фонди" комунальна власність, місцеві податки і збори, комунальний кредит, комунальні позики, фінансові ресурси комунальних підприємств, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку та ін.

В окремих країнах до таких інститутів належить і комунальне страхування. У зарубіжних країнах ключова роль також належить інституту громадських послуг.

Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

В інших країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань. Фінансові ресурси місцевих органів влади формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та. цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін. Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, від розміщення місцевих позик, та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

28.Місцеві бюджети

Місцевий бюджет – це основний фінансовий документ, баланс фінансових ресурсів відповідного рівня органів місцевого самоврядування який відображає систему фінансових відносин, що складається в процесі формування і використання грошових коштів.

Місцеві бюджети можна розглядати як основний фінансовий план розвитку територіальних громад, районів та областей України.Доходна частина кожного місцевого бюджету відображає результати роботи підприємств, організацій та інших суб*єктів господарювання , які діють на певній території.. Видаткова частина місцевих бюджетів відображає напрямки витрачання мобілізованих до бюджету коштів

Основу місцевих бюджетів складають відносини :

Між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на певній території;
Між місцевими бюджетами та населенням певної території
Між місцевими бюджетами різних рівнів з приводу перерозподілу фінансових ресурсів
Муж державним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування.

Місцевими бюджетами визнаються: 1) бюджет АРК ; 2) обласні бюджети; 3) районні бюджети; 4) бюджети районів у містах; 5) бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються: 1) бюджети територіальних громад сіл; 2) бюджети селищ; 3) бюджети міст та їх об*єднань.

29. Державна регіональна фінансова політика

Державна регіональна фінансова політика - це складова державної регіональної економічної політики.

Державна регіональна фінансова політика-це система заходів, що здійснюються центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших адміністративно-територіальних одиницях.

Цілі державної регіональної фінансової політики:

o зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів;

o надання фінансової допомога територіям, які не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій і обов'язків;

o створення умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій території країни;

o подолання відставання в розвитку соціально-культурної сфери та соціальної інфраструктури в малих містах, селах і селищах;

o забезпечення комплексного економічного й соціального розвитку територіальних одиниць;

o зменшення й подолання диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенно й екологічно небезпечних виробництв в окремих регіонах;

Фінансове вирівнювання – це процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи щодо перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вертикалі, так і між «бідними» й «багатими» територіями – по горизонталі. Мета фінансового вирівнювання – перерозподіл фінансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси з метою їх усунення.

30. Необхідність та сутність страхування

Страхування є самостійною сферою фінансової системи.Термін страхування походить від латинської «безтурботний».Зародження страхових відносин почалось ще у Вувилоні 1800р. до н.е. В Україні страхування почало активно розвиватися у 13-тому столітті.

Страхування – це сукупніть особливих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків заподіяних непередбачуваними Ю несприятливими обставинами, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті.

Функції страхування :

Ризикова — головна функція, оскільки страховий ризик як імовірність настання збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування — наданням грошової допомоги потерпілим. У межах цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками настання страхових подій.

Попереджувальна — спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику. У страхуванні життя, при накопиченні обумовлених страхових сум за договорами страхування на дожиття, категорія страхування наближається до категорії кредиту. Зберігання грошових сум за допомогою страхування наближається до категорії кредиту. Зберігання грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов'язане з потребою в страховому захисті сімейного достатку, тому страхування може виконувати функцію зберігання.

Контрольна функція полягає в суворому дотриманні цільового формування та використання коштів страхового фонду. На основі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Заощаджувальна функція дає змогу страхувальнику за рахунок страхових внесків накопичувати певну страхову суму , за умови відсутності страхового випадку за час дії договору страхування.