21.Доходи і видатки бюджету
Державні доходи — це грошові відносини з приводу розподілу вартості ВВП. Як частина ВВП, що використовується державою для виконання своїх функцій, державні доходи об'єднуються в централізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як правило, у державному та місцевих бюджетах.
Доходи бюджету складаються з податкових, неподаткових надходжень, доходів від операцій з капіталом, трансфертів.
Основним джерелом державних доходів є податкові надходження.
Суть податків полягає насамперед у примусовому відчуженні державою частини новоствореної вартості, тобто національного доходу. Податковими законами України передбачені загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, що визнаються податковими надходженнями.
До неподаткових надходжень належать: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій.
Доходи від операцій з капіталом (капітальні доходи) — це доходи від продажу капітальних активів (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також капітальні трансферти з недержавних джерел, тобто надходження безповоротних, необов'язкових платежів цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, наприклад лікарень, на придбання обладнання тощо).
Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Доходи бюджетів поділяються на доходи Державного бюджету України і місцевих бюджетів.
Видатки бюджету — це економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом фонду коштів держави і його використанням за галузевим, цільовим і територіальним призначенням. Видатки бюджету тісно пов'язані з його доходами, що виражається кількісною відповідністю видатків доходам, а також їх взаємовпливом. З одного боку, обсяг видатків бюджету лімітується жорсткими межами бюджетних надходжень (доходів), причому доходи, у свою чергу, визначаються економічними можливостями держави. З іншого боку, видатки можуть впливати на доходи, сприяючи зростанню виробництва, розвитку науки та ін.
Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, що зумовлюється суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, відіграють вирішальну роль у соціально-економічному розвитку країни.
Видатки бюджету спрямовуються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства — державне капітальне будівництво, благоустрій територій тощо.
За економічною класифікацією видатки бюджетів поділяють на поточні та капітальні (розвитку).
Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі бюджетних установ, організацій і органів управління в бюджетному році, виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку.
Капітальні видатки — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема на фінансування капіталовкладень виробничого та невиробничого призначення і структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням; створення державних запасів і резервів; надання внутрішніх і зовнішніх кредитів.
Основою для планування експлуатаційних видатків є техніко-економічні показники та нормативи. Для визначення видатків на утримання житлових організацій за окремими видами витрат застосовується нормативний метод.
Обсяг витрат на капітальний ремонт житлового фонду планується з огляду на середньорічну вартість житлового фонду і середній розрахунок відсотків амортизаційних відрахувань. Норми таких відрахувань на капітальний ремонт житлового фонду встановлюються у відсотках до балансової вартості будівель відповідно до їх класифікації — кам'яні, цегляні, дерев'яні, змішані та ін.
Визначаючи джерела фінансування капітального ремонту житлових будинків, виходять із суми коштів з доходів житлового господарства, які спрямовуються на ці цілі, а кошти, яких бракує, плануються в бюджеті як асигнування із бюджету.
Потреби житлового господарства в бюджетних коштах розглядаються за галуззю загалом шляхом визначення доходів, які можуть бути спрямовані на будівництво житла та капітальний ремонт.
Розрахунки за комунальними підприємствами до проекту бюджету виконують на основі визначення їх прибутків. Показники прибутку комунальних підприємств залежать від обсягів виробничо-експлуатаційної діяльності, тарифів (цін) на продукцію (послуги) та їх собівартості. Тарифи на послуги комунальних підприємств різні. Єдині тарифи встановлені загалом у державі за проїзд в окремих видах транспорту, електроенергію, газ.
Різні гілки влади й управління фінансуються з відповідних бюджетів. Асигнування на їх утримання затверджуються Верховною Радою України: за державними органами влади і управління — у складі видатків Державного бюджету, а за місцевими органами влади і управління — у складі відповідних місцевих бюджетів у розмірах, передбачених Верховною Радою України на ці цілі.
Державне управління фінансується за річними кошторисами видатків з їх поквартальним розбиттям та бюджетним розписом і чітким дотриманням бюджетної класифікації (глави, параграфи, статті). У разі потреби видатки за окремими статтями збільшуються за рахунок зменшення в наступному кварталі. У межах одного кварталу розпорядження чи рішення не приймається. Для збільшення видатків за рахунок наступного кварталу необхідний нормативний документ щодо вищих органів управління чи розпорядження щодо місцевих органів з обов'язковим повідомленням Міністерства фінансів України. Якщо ж досягнуто економії за видатками, то наприкінці кварталу вона переходить у фінансування наступного кварталу.
Фінансування національної оборони — це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних сил України згідно з річним кошторисом видатків Міністерства оборони України. Кошториси видатків на утримання Збройних сил України у зв'язку з їх специфікою відрізняються від кошторисів видатків інших бюджетних установ і включають видатки на такі цілі:
• придбання зброї, військової техніки, паливно-мастильних матеріалів, продуктів, різного інвентарю й матеріальних цінностей та оплату послуг;
• фінансування капітального будівництва, ремонт зброї, господарсько-побутові та інші витрати.
Фінансування установ без затвердження кошторису і штатного розпису установою вищого рівня забороняється.
Єдиний кошторис крім асигнувань з бюджету включає й позабюджетні кошти.
На сучасному етапі найважливішим завданням бюджетної політики щодо державних видатків залишається їх упорядкування і скорочення шляхом структурної перебудови виробництва, житлової й комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.
22.Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування
Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною.
За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставити обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.
Причини виникнення бюджетного дефіциту:
· Необхідне здійснення великих держвкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економіку могутності держави та підвищення матеріального і культурного рівня життя населення;
· кризові явища в економіці;
· неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
· надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
· нездатність влади тримати під контролем фінансової ситуації.
· Нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
· Значний обсяг тіньової економіки.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.
Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;
Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний - покриття поточних витрат.
За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють:
А) фактичний дефіцит – є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету
Б) структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів
В) циклічний це наслідок недонаходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
Державна позика – отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших держав, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
Використання державних позик вимагає:
- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
- довіри з боку кредиторів до держави;
- заінтересованості кредиторів;
- наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.
У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів - в інвестиції то це дає можливість отримати певний дохід , що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.
23.Сутність і функції податків
Податки - є регулятором економічної системи держави, вони є інструментом перерозподілом ВВП, надходять у відповідні бюджети, використовуються для певних потреб.
Характери особливості податків
- Односторонній процес стягнення
- Обов’язків характер стягнення податків
- Відсутність цільового призначення
- Періодичність і терміновість сплати
- Нееквівалентний характер, відносин платника податку з державою.
ПОДАТКИ - це обов’язкові платежі які стягуються з юридичних чи фізичних осіб та сплачуються ними до бюджетів різних рівнів, у відповідності і ставками і строками що встановлюються законодавчо.
ІСНУЮТЬ ТАКОЖ ТАКІ ПОНЯТТЯ:
- ЗБІР – це обов’язків страховий платіж на відшкодування певних витрат які відправляються до цільових фондів та місцевих бюджетів.
- ПЛАТА – та сума коштів які повертаються державі за користування природними та іншими ресурсами які перебувають у власності держави.
- ВІДРАХУВАННЯ - це частина коштів яка спрямовується на виконання і надавання суспільних послуг (включає в собі вартість).
ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ:
- Фіскальна
Забезпечує формування дохідної частини бюджету.
За допомогою податків державно мобілізує кошти для утворення грошових фондів які забезпечують виконання покладених для неї функцій.
- Регулююча
Через податки держава регулює процеси виробництва і споживання у суспільстві.
- Розподільча
Забезпечує розподіл грошових коштів між платниками держави і податків.
- Контрольна
Податки є показникам якісних і кількісних пропорцій які складаються в результаті розподілу і перерозподілу ВВП.
24.ПОДАТКОВА СИСТЕМА ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ
ПОДАТКОВА СИСТЕМА – це сукупність встановлених в країні податків та обов’язкових платежів що надходять до бюджетів різних рівнів бюджетної системи механізм яких регулюються в законодавчому порядку.
ПОДАТКОВА СИСТЕМА ВКЛЮЧАЄ:Система оподаткування – це механізм нарахування , сплати і контролю за податковими платежами в країні.Система податків і платежів – це сукупність усіх податків і зборів, які встановлені в державі законодавчому порядку.
ПРИНЦИП ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ:Принцип вигоди та адміністративної зручності - податкова система має бути МАХ зручною з точки зору механізмів сплати податків, як для платника так і для податкових працівників.Принцип платоспроможності - тягає оподаткування нових розподільчих у відповідності з платоспроможності платника податку.Принцип безпечної бази – побудова п.с. певна ґрунтуватися на прогнозуванні обсягу видатків держави. ЕЛЕМЕНТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ:Об’єкти податку – це предмет що підлягає оподаткуванню.Платник податку – це юридична або фізична особа, на яку законом покладено обов’язок сплачування податку.Суб’єкт податків – це будь яка сторона, що бере участь у процесі організації сплати податку . До них належить держава та її органи з однієї сторони та платників з іншої.Джерело сплати податків – це фонд з якого сплачуються податки.Джерело с плати податків – це фонд з якого сплачуються податки.Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Податкова пільга – це повне або часткове звільнення від сплати податків.Податкова квота – це частина податкова у доході платника.
СТАВКИ МОЖУТЬ БУТИ:Тверді – визначаються як грошова сума на одиницю оподаткування в натуральному вимірі.Відсоткові – застосовуються лише до об’єктів оподаткування в грошову вимірі.Прогресивні – передбачають зростання податкової ставки при збільшені об’єктів оподаткування.Регресивні – зменшення о податкової ставки при збільшенні об’єкта оподаткування.Пропорційний – це єдині ставки що не залежать від розміру об’єкта оподаткування.
25.КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА
Податки класифікують за кількома ознаками.
За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов”язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:повністю надходити до державного бюджету;повністю надходити до місцевих бюджетів;розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення :
1) місцеві органи влади мають право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків;
2) встановлення місцевими органами місцевих податків в межах переліку, затвередженого вищими органами влади;
3) встановлення місцевими органами влади будь-яких податків без обмежень. Цей варіант суто теоретичний, який на практиці не застосовується.
За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування.За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.
Принцип фіскальної ефективності передбачає наступні елементи: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) податкової системи, рівномірне розподілення податків між адміністративно-територіальними одиницями.
