В умовах ринкової економіки земля не лише здається в оренду, а є об’єктом купівлі-продажу, отже, має ціну.
На відміну від інших товарів, земля – особливий товар, продукт природи, а не праці, ціна якого ґрунтується не на вартості, а на тому доході, який вона приносить своєму власникові, – ренті. Тим не менш вона приймає товарний вигляд.
Ціна землі – капіталізована земельна рента, яка приносить прибуток у вигляді відсотку.
На основі приватної власності на землю виникає її купівля та продаж. Ціна землі відрізняється від цін на інші товари. Земля позбавлена вартості, але має ціну. Купівля землі означає купівлю права на отримання з земельної ренти прибутку; її ціна виникає на цій основі.
Чим більшу ренту дає земельна ділянка, тим більше грошей будуть платити за неї покупці, отже, ціна землі буде більша.
Впливає на ціну земні і норма позичкового відсотка. Так, якщо ділянка землі приносить щорічно R доходу (ренти), а ставка позичкового відсотка дорівнює S, то поточна ціна (Р) ділянки визначатиметься за формулою
де P – ціна землі,
R – земельна рента,
S – банківський відсоток.
Ціна землі прямо пропорційна величині ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотка.
Пропозиція землі залежить від багатьох факторів, які сумарно можна звести до двох: якість (родючість) землі та місцезнаходження ділянки.
Пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю.
Попит па землю, навпаки і має тенденцію зростати, що зумовлює підвищення ціни на землю.
Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах, оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.
