Прибуток на капітал – найважливіша категорія ринкової економіки. Еволюція наукових уявлень про природу та джерела прибутку відображає розвиток теоретичних досліджень сутності та динаміки руху капіталу.
У XX ст. в економічній літературі утвердились такі підходи до трактування економічної природи прибутку:
1. Прибуток як винагорода за вмілу оцінку ризиків і невизначеності. Був започаткований відомим американським економістом Ф. Байтом, який вважав, що прибуток породжується особливим підприємницьким талантом, умінням адаптуватися до потреб динамічного розвитку та адекватно відповідати на передбачувані й непередбачувані ризики.
2. Прибуток як винагорода за новаторство, впровадження технічних, комерційних, організаційних та фінансових нововведень. Цей підхід був обґрунтований відомим австро-американським дослідником Й. Шумпетером.
3. Прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції. Цей підхід був започаткований американським економістом Е. Чемберленом та англійською дослідницею Дж. Робінсон. На думку цих дослідників, за умов монополізації існують можливості завищення цін і формування доходу.
У сучасній економічній теорії існує таке визначення прибутку:
Прибуток – виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми.
PR=TR – TC,
де PR – прибуток фірми;
TR – виручка від реалізації;
ТС – сукупні витрати.
Існування двох підходів до визначення витрат фірми (бухгалтерського та економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку
Нормальний прибуток – мінімальний дохід від економічних ресурсів, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Він входить до складу внутрішніх витрат.
Кінцевий фінансовий результат, який найбільше цікавить підприємця називається чистим прибутком.
Чистий прибуток – прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після розрахунків з бюджетом за податковими та обов’язковими платіжними зобов’язаннями.
Економічний прибуток – це надлишок від нормального прибутку, що є результатом ініціативи підприємця, його вміння знайти найкраще застосування і комбінацію економічних ресурсів, здійснити нововведення, ризикнути.
Монопольний прибуток – прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.
Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник).
Маса прибутку – це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.
Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.
де П' – норма прибутку;
П – маса прибутку;
К – величина авансованого капіталу.
До функцій прибутку належать:
1. Облікова (індикативна) характеризує прибуток як найважливіший критерій ефективності господарської діяльності фірми;
2. Розподільча характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому;
3. Стимулююча визначає прибуток як генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.
Економічна роль прибутку:
— прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;
— прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;
— прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.
