Економічний сенс обігу капіталу полягає в тому, щоб внаслідок обігу отримати більше грошей, ніж було авансовано. Тому гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли повертаються до власника з приростом. На цій підставі загальна формула обігу капіталу має такий вигляд:
Г – Т – Г + г,
де г – приріст початково авансованої суми грошей.
З цієї формули видно, що гроші вже не посередники товарного обміну, якими були в формулі Т – Г – Т , а активні творці нових грошей. Тим самим вони перетворились в капітал.
Меркантилісти ототожнювали капітал з грошима (золотом, сріблом).
Фізіократи ототожнювали капітал із засобами сільськогосподарського виробництва, поєднання яких із землею забезпечує приріст чистого продукту.
У традиційному політекономічному визначенні:
Капітал (від лат. capitalis – головний) – це вартість, яка приносить додаткову вартість.
Капітал має такі властивості:
1) обмеженість;
2) здатність до нагромадження;
3) ліквідність;
4) здатність до конвертації (постійної зміни форм);
5) самозростання.
I. За джерелами формування:
Власний капітал – капітал, вкладений власником фірми.
Залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.
II. За напрямами інвестування:
Речовий капітал – це певні капіталовкладення в навчання, підготовку на підприємстві, зміцнення здоров’я та медичне обслуговування, пошуки інформації, що сприяють нагромадженню економічних здібностей людей, що дають змогу отримувати більші доходи.
Людський капітал – міра втіленої у людині здатності приносити дохід.
Інтелектуальний капітал – сукупність знань, досвіду, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.
Соціальний капітал – це зв’язки, норми і довіра, які перетворюються в успішне співробітництво, що є соціальними активами.
III. За сферами застосування:
Промисловий капітал – капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.
Торговельний капітал – капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку.
Позиковий капітал – грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.
IV. За роллю у відтворювальному процесі:
Капітал-власність – капітал, який перебуває у власності кредитора.
Капітал-функція – запозичений капітал, який функціонує в певній галузі.
V. За значенням у створенні та перерозподілу доходу:
Реальний капітал обслуговує рух промислового капіталу, відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності.
Фіктивний капітал (від лат. fictio – вигадка) – капітал, представлений у цінних паперах, який регулярно приносить дохід їх власнику і здійснює самостійний рух на ринку цінних паперів.
Різновидом фіктивного капіталу є спекулятивний капітал – капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.
VI. За інноваційною спрямованістю:
Венчурний капітал – капітал, що його використовують для фінансування науково-технічних розробок і винаходів.
Неризиковий капітал – капітал, який використовується для фінансування не ризикових проектів.
