Монополізм та конкуренція

В кінці XIX – на поч. XX ст. почався процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.

Причини виникнення і розвитку монополій:

1. Дія закону конкуренції. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги вироб­ництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів. З рештою виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов’язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку.

2.  Дія закону концентрації капіталу і виробництва. Внаслідок використання певної частини капіталу на роз­ширення виробництва та в результаті конкуренції з маси малих та середніх під­приємств виокремлюються кілька найбільших, які стають мо­нополіями.

3. Процес централізації капіталу.

Централізація капіталу – це збільшення розмірів ка­піталу внаслідок об’єднання кількох рані­ше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.

4.  Транс­формація індивідуальної приватної власності.

Жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати великі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв’я­зати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об’єднала капітали декількох підприємств.

5. Економічні кризи. Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрут­ство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них змушені погоджуватись на об’єднання, щоб уникнути розорення.

Монополізація – це процес досягнення суб’єктом господа­рювання монопольного (домінуючого) становища на ринку то­вару, підтримання або посилення цього становища.

Монополізм – це активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взає­мовідносин з іншими суб’єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія – велике підпри­ємство, фірма або об’єднання, яке посідає панівне місце на ринку з метою одержання моно­польного прибутку.

В реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.

Класифікація монополій

1. За умовами функціонування:

Підприємницький тип монополізму пов’язаний із розвит­ком підприємств на основі концентрації капіталу і вироб­ництва.

Інституційний тип монополізму пов’язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників.

2. За характером і причинами виникнення:

Монополія окремого підприємства (це абсолютна мо­нополія, існує вона рідко).

Монополія як угода (угода декількох могутніх фірм).

Монополія, що ґрунтується на диференціацїі продукту (ство­рює ринок монополістичної конкуренції).

3. За сферою функціонування і причиною виникнення:

Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних при­чин. Виникає, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірма­ми. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуго­вування споживачів. Це має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту, послугах зв’язку. Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політи­ка, регулюється державою.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дій дер­жавних органів. Це надання окремим фірмам ви­ключного права на виконання певного роду діяльності. Підприємства діють на ринку як єдиний суб’єкт господарюван­ня і між ними відсутня конкуренція.

Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами. Підприємці зуміли заво­ювати монопольне становище на ринку шляхом успішного розвитку підприєм­ства, постійного зростання його масштабів.

Основні організаційні форми економічних моно­полій

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї сфе­ри виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну са­мостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

Синдикат – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збу­товою конторою.

Трест – це об’єднання декількох підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, але вони одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати відповід­ну частину прибутку тресту.

В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значен­ня й у чистому вигляді майже не зустрічаються.

В сучасних умовах ство­рюються нові форми монополій.

Багатогалузевий концерн – це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий кон­троль.

Конгломерат – це великий промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені ком­панії, що діють у різних, технологічно не пов’язаних між со­бою галузях. Конгломерати належать одній фірмі і управління ними цен­тралізоване.

Консорціум створюється на основі тимчасових угод між кіль­кома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних масштабних фінансових операцій чи здійснен­ня виробничих проектів. Після закін­чення спільних робіт, консорціум розпадається.

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання різноманітних організаційних форм монополій.