функціонування ринкової економіки, конкуренція.

 

Ефективне функціонування ринкової економіки зумовлюється наявністю конкуренції, за якої всі суб’єкти господарювання мають рівні можливості для здійснення господарської діяльності.

Конкуренція (від лат. concurrere – “зіштовхуватися“) – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами госпо­дарської діяльності за кращі умови виробництва і реалі­зації товарів та послуг з метою отримання якомога біль­шого прибутку.

Завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття еконо­мічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:— наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;— свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;— абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до рин­ку і такий же вільний вихід із нього;— відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;— наявність у кожного учасника конкуренції повної інфор­мації про попит, пропозицію, ціни тощо.

 

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вва­жати:

— загальноекономічні – загальний рівень і динаміка вироб­ництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та струк­тура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;— технологічні – галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці техно­логічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;— інституційно-соціальні – наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;— міжнародні – ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.

Економічний закон конкуренції

Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, суттєві взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реа­лізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Усі суб’єкти господарювання діють незалеж­но один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій еконо­мічний інтерес – одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.

Отже, виникає суперечність між умовами вироб­ництва товарів і можливостями їх реалізації. Ця суперечність розв’язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробницт­ва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.

Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно виявляється через функції, які він виконує (рис. 8.7).

Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції виявляється у тому, що конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробниц­тва будь-якого товару, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару.

Функція регулювання. Підприємці спрямовують свої капітали з малодохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються по­питом і дають більші прибутки. У результаті переливання ка­пітальних ресурсів між галузями досягається відповідна збалансованість між виробництвом і потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві.

Функція стимулювання. Конкурентна боротьба за найбільші прибутки спонукає товаровиробників застосовувати нову тех­ніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, об­новляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Це, у свою чергу, підвищує ефективність усього суспіль­ного виробництва.

Контрольна функція. Конкуренція контролює конкуренто­спроможність кожного виробника за двома основними показниками його діяльності:

1) за відповідністю індивідуальних затрат вироб­ництва його товарів суспільно необхідним витратам виробницт­ва подібних товарів;

2) за відповідністю асортименту його товарів суспільним потребам, тобто його корисності для суспільства.

Якщо товар проданий на ринку за ціною, встановленою на основі конкуренції, яка відшкодовує витрати виробництва і дає прибуток, то це свідчить, що товаровиробник працює згідно з суспільно нормальними умовами виробництва.

Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробни­ки за рівних стар­тових економічних можливостей можуть мати різні кінцеві ре­зультати своєї діяльності. Бажаних результатів товаровиробни­ки можуть досягти лише за умови цивілізованої конкуренції, коли кожен із учасників ринку може конкурувати та перемага­ти конкурентів завдяки власним перевагам.

Конкуренція заохочує і створює умови для подальшого розвитку і процвітання тих товаровиробників, які най­більш ефективно використовують ресурси виробництва для одер­жання найкращих кінцевих результатів. Відповідно відбувається і диференціація розподілу доходів між товаровиробниками.

Конкурентоспроможність – це володіння властивостями, що створюють певні переваги для су­б’єкта економічної конкуренції.

Вона визначається за допо­могою коефіцієнта конкурентоспроможності:

 

де КК – коефіцієнт конкурентоспроможності; ВП – ринкова вар­тість продукції; ВВ – витрати виробництва.

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це свідчитиме, що підприємство працює без прибут­ку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішні­ше діє суб’єкт конкуренції на ринку.

 

5. Види економічної конкуренції

Конкуренція є складною і багатогранною категорією ринкової економіки, яка розпо­діляється на види за певними критеріями (рис. 8.8).

5.                                     За галузево-територіальною ознакою:

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між то­варовиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробниц­тва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

За такого суперництва перемагають власники тих підприємств, на яких внаслідок використання досконалішої техніки, техно­логії та організації виробництва індивідуальна вартість товарів менша за їх суспільну вартість.

На­слідком внутрішньогалузевої конкуренції є впровадження до­сягнень науки і техніки, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції.

Міжгалузева конкуренція – це боротьба між товаро­виробниками різних галузей економіки за найвигідніші умо­ви (сфери) застосування капіталу.

Переміщуючи капітали до більш ефективних галузей і сфер виробництва, міжгалузева конкуренція сприяє оптимальному використанню виробничих ресурсів суспільства. Одночасно вона встановлює необхідні пропорції в економіці.

Міжнародна конкуренція – це конкуренція національ­них економічних суб’єктів за най­вигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

Міжнародна конкуренція поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву форми конкуренції. Вона сприяє переливанню ка­піталів і товарів між різними державами, забезпечує збалансо­ваний розвиток світового ринку і світового господарства.

2. За кількістю суб’єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:

Досконала (вільна) конкуренція – це така ринкова си­туація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники прода­ють однакову продукцію і жоден із них не в змозі контро­лювати ринкову ціну.

Досконало конкурентний ринок характеризується такими рисами:

— наявність великої кількості продавців і покупців, жоден з яких не має впливу на ринкову ціну, яка формується на основі попиту і пропозиції;

— кожний виробник випускає стандартний продукт, що не відрізняється від продукту інших про­давців;

— перешкоди для входу на ринок мінімальні або взагалі відсутні;

— немає ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції, пе­реміщення ресурсів;

— кожний продавець і покупець володіє повною інформа­цією про попит, пропозицію і ціну товарів на ринку.

Однак у реальних умовах сучасної практики господарювання конкуренції в чистому вигляді май­же не існує. Більш типовою для переважної кількості сучасних ринків є недосконала конкуренція.

Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції. Головна ознака не­досконалої конкуренції – здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додат­ковий прибуток.

Розрізняють три ринкові структури недосконалої конкуренції: ринок абсолютної монополії, ринок монополістичної конкуренції, ринок олігополістичної конкуренції.

v        Абсолютна монополія (в перекл. з гр. – “один продаю”) – це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необ­хідний товар за запропонованою ціною.

У сучасних умовах домінуючими є ринки монополістичної та олігополістичної конкуренції.

v        Монополістична конкуренція – це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не однакову продукцію.

Вона має наступні риси:

— велика кількість продавців і покупців;

— вхід на ринок і вихід із нього – практично вільний, хоча мають місце деякі перешкоди;

— продукція є диференційованою.

Найбільш поширеними ринками монополістичної конкуренції є ринки одягу, взуття, безалкогольних напоїв, послуг підприємств громадського харчуван­ня, шоу-бізнесу тощо. Учасниками монополістичної конкуренції можуть бути, як великі, так і середні та малі підприємства.

v        Олігополістична конкуренція (в перекл. з гр. –“мало”) – це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси то­варів.

Для олігополії характерними є такі риси:

— мала кількість підприємств у галузі;

— великі перешкоди для входження в галузь;

— висока взаємозалежність підприємств один від одного як за ціною, так і за випуском продукції;

Олігополія – провідна ринкова структура сучасної економі­ки, на частку якої у розвинених країнах припадає більша час­тина виробленої продукції.

3. За методами конкурентної боротьби:

Цінова конкуренція – коли суперництво здійснюється за допомогою цін.

Наявність на ринку конкурентів утримує продавців від встановлення дуже ­високих цін на свою продукцію. Ця боротьба здійснюється багатьма спосо­бами: зниженням цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг за існуючими цінами тощо. Здебільшого цінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперників або проникнення на вже засвоєний ринок.

Нецінова конкуренція – коли суперництво ведеться між конкурентами за покупця наданням товарам неповторних особливостей – якісних, технічних тощо.

Велику роль в неціновій конкуренції відіграє до і після продажне об­слуговування, поліпшення якості продукції, збільшення кількості рекламних повідомлень, покращення умов продажу товарів та послуг та багато іншого.

Поєднання методів цінової та нецінової конкуренції дає найкращі результати в конкурентній боротьбі завоювання певного споживчого ринку.

Нечесна конкуренція – спрямована на отримання комер­ційної вигоди й забезпечення панівного становища фірми на ринку через об­ман споживачів, партнерів чи державних органів.

Основними найпоширенішими формами недобросовісної конкуренції є: неправомірне використання товарних знаків, фірмового найменування або маркування товару; умисне поширення неправдивих або неточних даних, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого під­приємця; отримання, використання та розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації; підкуп і шантаж; махінація з ді­ловою звітністю; приховування дефектів.