Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.
Термін інфляція вперше почав використовуватися у Північній Америці за часів громадянської війни 1865 р.
Інфляція (з лат. inflatio – здуття) – це процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількості грошових знаків, які перебувають в обігу, що виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.
Виділяють два показники інфляції: Рівень інфляції – показує зміни цін в економіці та вимірюється за допомогою індексів цін. Темп інфляції – показує, як змінилася сама інфляція за певний період.
Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.
Існує дві концепції щодо визначення першопричин інфляції: структурна і монетарна.
Прихильники структурної концепції вбачають неминучість інфляції за умов дефіциту державного бюджету, зростанням цін на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес. А збільшення грошової маси лише дає змогу інфляції виявитися як зростаючий процес.
Монетаристи вважають інфляцію суто грошовою, вона зумовлена м’якою грошовою та бюджетною політикою держави (дефіцитне фінансування, помилкова грошова політика Національного банку).
Інфляція зумовлена також рядом причин, що поділяються на внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх причин належать:
- відставання галузей, що виробляють предмети споживання, від галузей, що виготовляють засоби виробництва;
- дефіцит державного бюджету;
- високий рівень невиробничих витрат держави (особливо військових);
- монополія великих компаній на встановлення цін;
- високі податки та висока процентна ставка за кредит;
Зовнішніми причинами інфляції є:
- структурні світові кризи (сировинні, енергетичні та ін.), що супроводжуються багаторазовим зростанням цін на сировину, нафту;
- обмін банками національної валюти на іноземну, внаслідок чого виникає потреба у додатковій емісії паперових грошей, що поповнює канали грошового обігу;
- зменшення надходжень від зовнішньої торгівлі;
Типи інфляції:
1. Залежно від переважаючого впливу факторів:
Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни, що намагаються зрівноважити пропозицію і попит, зростають.
Інфляція пропозиції (витрат) – це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції. Виникає через зростання витрат у періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів.
2. За темпами зростання:
Помірна (повзуча) інфляція – коли річний приріст цін складає не більше 10%. Спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу. В цілому не має негативних наслідків для економічних суб’єктів.
Галопуюча інфляція – коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків (від 20% до 300% на рік). Інфляція виходить з-під контролю держави, різко впливаючи на всі сфери економіки та соціального життя (відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій).
Гіперінфляція – коли річний приріст цін вимірюється тисячами або мільйонами відсотків на рік. Інфляція стає некерованою, гроші втрачають здатність виконувати свої функції, порушуються фінансовий та кредитний механізми, розвиваються стихійні процеси в економіці.
3. За ступенем прогнозування:
Очікувана інфляція – спричиняється певними заходами, запланованими державою, тому вона очікувана і може бути врахована заздалегідь.
Неочікувана (непередбачена) інфляція - є результатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та пропозиції. Характеризується різким стрибком цін, що негативно впливає на грошовий обіг та систему оподаткування.
4. За характером прояву:
Відкрита інфляція – характеризується зростанням цін на вільному ринку при невтручанні держави у процес їх формування.
Прихована інфляція – збереження сталих цін та заробітної плати при зростанні продуктивності праці; зниження якості товарів та послуг.
5. За співвідношенням темпів зростання цін на товари:
Збалансована інфляція – помірне зростання цін одночасно на всі товари та послуги, що не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів. Така інфляція дуже рідкісна.
Незбалансована інфляція – являє собою різні темпи зростання цін на різні товари та послуги. Впливає на затрати та податки.
Соціально-економічні наслідки інфляції
Економічні наслідки інфляції:
- інфляція наносить серйозний економічний збиток як великому, так і малому бізнесу;
- відбувається відплив капіталу у сферу послуг, внаслідок чого зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція;
- порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер, а це в свою чергу призводить до втрати грошима своїх економічних функцій;
- інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення;
- під час інфляції зростають ціни на нерухомість та товарно-матеріальні запаси, тому домогосподарства та підприємства намагаються вкласти гроші у нерухомість та товарні запаси;
Соціальні наслідки інфляції:
- інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги;
- знецінення вартості заощаджень населення;
- інфляція знижує мотивацію праці та посилює безробіття;
- погіршення умов життя.
Антиінфляційна державна політика
Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику.
Антиінфляційна політика – це комплекс заходів держави, який передбачає зниження рівня наявної інфляції та недопущення інфляції у тривалій перспективі.
До основних заходів антиінфляційної державної політики належать:
- зростання виробництва і насичення ринку товарами;
- обмеження емісії грошей;
- подолання дефіциту державного бюджету;
- стимулювання нагромаджень та інвестицій;
- проведення обґрунтованої кредитної політики;
- скорочення ставок податків;
- проведення стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу;
- скорочення бартерних операцій;
- регулювання валютного курсу;
