Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Обіг грошей здійснюється на основі властивих йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:
де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу;
СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року;
К – сума цін товарів, проданих у кредит;
П – платежі за кредити минулого року;
ВП – платежі, які взаємно погашаються;
О – швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.
Більшість сучасних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, використовують рівняння обміну грошей, запропоноване американським економістом І. Фішером:
MV = PQ,
де М – маса грошей в обігу;
V – середня швидкість обігу грошей;
Р – середній рівень цін на товари та послуги;
Q – кількість товарів та послуг, представлених на ринку.
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:
Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси.
Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.
З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура.
Купівельна спроможність грошей показує, яку кількість товарів і послуг можна придбати за одиницю грошей.
• Рівень цін зростає – купівельна спроможність грошей падає.
• Рівень цін падає – купівельна спроможність грошей зростає.
В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох грошових агрегатів (М0, M1, M2, М3).
