Людина –поєднує в собі як біологічне, так і соціальне.
Як біологічна істота людина – унікальний продукт природи, наділений сукупністю фізичних і розумових здібностей, здатністю взаємодіяти з природою і жити за її законами.
Людина як соціальна істота є частиною суспільства, має багатогранні стосунки з іншими людьми (економічні, політичні, національні, сімейні), виконує і підкоряється юридичним законам, додержується певних моральних норм і правил соціальної поведінки, прийнятих в суспільстві.
Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна наука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку.
Людина економічна – головний суб’єкт ринкової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів та мети.
На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ (рис. 4.5)
1. Людина-працівник в економічній системі виступає робочою силою, головним елементом продуктивних сил.
Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці.
Людині та її праці належить центральне місце у виробництві.
В історичному плані людина-працівник пройшла у своєму розвитку дві стадії: індивідуального (одноосібного) працівника і сукупного працівника.
На ранніх етапах розвитку суспільства, коли речі виготовлялись від початку до кінця одним робітником, то останній виступав як працівник-індивід.
В подальшому, в міру розвитку суспільного поділу праці, праця кожного виробника все менше виступає як індивідуальна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника, а виступає частиною сукупної праці.
Сукупний працівник – це сукупність працівників різних спеціальностей, які є учасниками спільного виробництва певного товару на основі розподілу праці між ними.
2. Людина як споживач реалізує себе через задоволення своїх різних потреб. Потреби людини можна поділити на потреби людини-працівника і потреби людини-підприємця.
Потреби людини-працівника пов’язані з особистим споживанням. У процесі трудової діяльності людина витрачає робочу силу, яку необхідно відновлювати. Для цього вона повинна мати набір товарів і послуг, щоб задовольнити свої фізіологічні, духовні та інші потреби.
Потреби людини-підприємця стосуються виробничих потреб. Для того щоб відновити спожиті в процесі виробництва машини, верстати, обладнання, сировину, матеріали, паливо, електроенергію підприємець повинен їх придбати.
3. Людина як суб’єкт економічних відносин. Людина економічна реалізує себе в економічній системі завдяки певним господарським відносинам, у які вона вступає з іншими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ.
Роль людини як суб’єкта економічних відносин полягає також у тому, що економічні закони виявляються і реалізуються через її господарську діяльність.
4. Людина як кінцева мета суспільного виробництва. Суспільний продукт, проходячи через фази виробництва, розподілу й обміну завершує свій цикл у фазі споживання. Без споживання виробництво існувати не може, воно не має сенсу. Отже, людина зі своїми потребами є кінцевою метою суспільного виробництва та головним фактором його функціонування.
Таким чином, людина є центральним елементом економіки, вона є активним учасником господарської діяльності як робоча сила, здатна до праці, а також як суб’єкт-споживач, вступаючи в економічні стосунки задля виробництва і споживання життєвих благ.
