Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ, що становить трудову діяльність людей. Але без взаємодії з природою виробництво неможливе.
Ще в стародавні часи сутність виробництва полягала в тому, що людина своєю працею користувалася дарами природи (ліс, вугілля) і її силами, змінювала їхню форму, пристосовувала до своїх потреб.
Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Будь-якому виробництву притаманні певні загальні ознаки По-перше, виробництво завжди виступає як суспільне виробництво, тому що суб'єкти господарювання об’єднані взаємними зв’язками як виробники і споживачі щодо отримання знарядь праці, сировини, матеріалів та реалізації готової продукції. Вся ця система господарських зв'язків, що базується на суспільному поділі праці, відображає єдиний економічний організм.
По-друге, в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва.
По-третє, суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється. Суспільство не може припинити виробляти, оскільки не може перестати споживати.
По-четверте, суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об’єктивних економічних законів.
Виробництво матеріальних благ має тривалу історію розвитку – від примітивних кам’яних знарядь добування їжі до сучасного виробництва, яке увібрало в себе новітні досягнення науки, техніки і технології. Розвиток матеріального виробництва супроводжував процес суспільного поділу праці та обміну результатами праці. Історії відомі три великих суспільних поділи праці.
Перший суспільний поділ праці відбувся 5 – 7 тисячоліть тому, коли землеробські племена відокремилися від тваринницьких.
Другий суспільний поділ праці пов’язаний з відокремленням ремесла від землеробства, що стало початком розмежування міських і сільських поселень.
Третій суспільний поділ праці характеризується відокремленням торгівлі від виробництва і формуванням прошарку людей, зайнятих у сфері обміну.
Розрізняють такі основні форми суспільного поділу праці:
• загальний, який виникає в результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі сфери (промисловість, сільське господарство, сфера послуг тощо);
• частковий, що є результатом поділу сфер виробництва на галузі (наприклад, промисловість – видобувну, енергетичну, машинобудування, харчову, тощо; сільського господарства – на рослинництво і тваринництво, транспорт – на залізничний, автомобільний, морський, повітряний);
• одиничний – форма поділу праці, яка характеризує цей процес всередині окремого підприємства (між цехами, бригадами, працівниками різних спеціальностей).
Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів, або фаз: власне виробництво; розподіл; обмін; споживання.
Фази виробництва тісно між собою пов'язані, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості.
Насамперед тісний зв’язок існує між власне виробництвом і споживанням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.
Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту.
Особисте споживання – процес задоволення потреб членів суспільства в матеріальних і духовних благах.
Воно виступає логічною кінцевою метою будь-якого виробництва. Тому, якщо зв’язок між виробництвом і споживанням десь втрачається, то трудова діяльність втрачає сенс.
Перед тим, як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим (пройти стадію розподілу).
Розрізняють такі види розподілу: розподіл засобів виробництва розподіл трудових ресурсів розподіл предметів споживання.
Але щоб отримати саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини, продукт має пройти стадію обміну.
Обмін виступає в трьох видах: обмін діяльністю і здібностями; обмін засобами виробництва; обмін предметами споживання.
