Бухгалтерський облік у банках за своєю сутністю нічим не відрізняється від бухгалтерського обліку, який здійснюється іншими підприємствами. Тож на бухгалтерський облік у банках поширюється загальноприйняте визначення: бухгалтерський облік— це процес спостереження, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
У практичному аспекті бухгалтерський облік системно відображає інформацію про окремі банківські операції, до яких відносять розрахункові, кредитні, депозитні та інші і з яких складається господарська діяльність банку, що дає змогу користувачам одержувати дані, потрібні для аналізу й оцінювання стану та ефективності діяльності банку. Передавання інформації від банку до користувачів здійснюється шляхом складання й оприлюднення бухгалтерської звітності. Отже, предметом бухгалтерського обліку в банку є його господарська діяльність (різні банківські операції), а кінцевим продуктом — бухгалтерська звітність про господарську діяльність.
Усі об’єкти БО в комерційному банку поділяють на 4 групи:
- Господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні);
- Ресурси (джерела утворення) господарських коштів;
- Функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес здійснення послуг);
- Фінансові результати статутної діяльності.
До господарських засобів комерційного банку належать:
- Грошові кошти,
- Матеріальні цінності,
- Дебіторська заборгованість (видані кредити),
- Відвернуті кошти.
Функціональні обов’язки є основною діяльністю банку, яка зводиться до виконання передбачених ліцензією НБУ прав на введення розрахункових,касових, кредитних та інших операцій.
Фінансові результати статутної діяльності дозволяють контролювати й аналізувати склад прибутків і збитків банку від основної діяльності, а також доходів та видатків, які одразу відносять до складу збитків або прибутків (одержані й сплачені штрафи, суми розтрат тощо.)
