Бюджетний дефіцит – це перевищення видаткової частини над доходною.
За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставити обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.
Причини виникнення бюджетного дефіциту:
· Необхідне здійснення великих держвкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економіку могутності держави та підвищення матеріального і культурного рівня життя населення;
· кризові явища в економіці;
· неефективність фінансово-кредитних зв’язків;
· надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає;
· нездатність влади тримати під контролем фінансової ситуації.
· Нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
· Значний обсяг тіньової економіки.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.
Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;
Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний - покриття поточних витрат.
За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють:
А) фактичний дефіцит – є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету
Б) структурний - це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів
В) циклічний це наслідок недонаходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
Державна позика – отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших держав, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
Використання державних позик вимагає:
- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
- довіри з боку кредиторів до держави;
- заінтересованості кредиторів;
- наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.
У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів - в інвестиції то це дає можливість отримати певний дохід , що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.
