Білет 11
1.Управління ОП на підприємстві.
Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою.
Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці.
Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління ОП п-ва або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.
2.Види вогнегасників.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль відводиться самим ефективним з них - вогнегасникам. Як вогнегасний засіб у вогнегасниках використовують хімічну або повітряномеханічну піну, діоксид вуглецю (у рідкому стані), аерозольні сполуки й порошки, що містять бром. Переносні вогнегасники використовують для ліквідації невеликих пожеж. Пересувні вогнегасники змонтовані на візку.
Вогнегасники бувають:
- хімічні, пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові.
ПОРОШКОВИЙ ВОГНЕГАСНИК
- Заряджений вогнегасильним порошком і закачений інертним газом;
- Призначений для гасіння пожеж класу А,В,С або ВС, в залежності від типу притіненого порошку, а також електроустановок, які знаходяться під напругою до 1000 В.
- Не слід використовувати для гасіння обладнання, яке може вийти із ладу при попаданні порошку (ЕОМ, електронне обладнання)
ВУГЛЕКИСЛОТНИЙ ВОГНЕГАСНИК
- Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 МПа.
- Призначений для гасіння займань різних горючих речовин, горіння яких не може виникати без доступу повітря, на промислових підприємствах, на транспортних засобах, а також електроустановок, які знаходяться під напругою до 1000 В, в музеях, картинних галереях, архівах; для гасіння рідких і газоподібних речовин (клас В, С).
- Обладнають АЗС, території промислових підприємств, склади, пожежні щити в лакофарбових цехах, площі офісних приміщень, офіси, квартири і т.д.
ХІМІЧНО ПІННИЙ ВОГНЕГАСНИК
- Заряджений з двох частин: кислотної та лужної.
- Призначений для гасіння пожеж класу А і В.
- Примінення для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ.
Білет 12
1.Організація ОП на робочих місцях.
Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташування його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним І психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботі Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висотою та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти І розмірів робочої поверхні. Повинне забезпечуватись виконання трудовк операцій в зонах моторного поля (оптимальної досяжності, легкої досяжності та досяжності) в залежності від необхідної точності і частоти дій.
Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операції виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручну позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.
Організація робочого місця мас забезпечувати відповідність усіх елементів вимогам ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ.
Загальні принципи організації робочого місця:
— на робочому місці не повинно бути нічого зайвого; всі необхід
для роботи предмети повинні знаходитись поряд з працівником, але не
заважати йому;
— ті предмети, котрими користуються частіше, розташовуються
ближче, ніж ті предмети, котрими користуються рідше;
— предмети, котрі беруть лівою рукою, повинні знаходитись лівіше
а ті предмети, котрі беруть правою рукою, повинні знаходитись справі
— якщо використовують обидві руки, то місце розташування
пристосувань вибирається з врахуванням зручності захоплювання його
двома руками;
— небезпечніше, з точки зору можливості травмування працівник
обладнання повинне розташовуватись вище, ніж менш небезпечні
Однак слід враховувати, що важкі предмети під час роботи зручніше 1
легше опускати, ніж піднімати;
— робоче місце не повинне захаращуватися заготовками і готовим
деталями;
— організація робочого місця повинна забезпечувати необхід» оглядовість.
— Засоби відображення інформації повинні бути розташовані в зонах інформаційного поля робочого місця з врахуванням частоти та значущості інформації, типу засобів відображення інформації, точності і швидкості спостереження та зчитування.
Робоча поза — це основне положення працівника у просторі виробничого середовища.
Зручна робоча поза має забезпечувати стійке положення тіла людини, ніг, рук, голови під час роботи, мінімальну затрату енергії та максимальну результативність праці.
2.Профілактика пожеж.
Протипожежна профілактика – комплекс організаційних і технічних заходів щодо попередження, локалізації та ліквідації пожеж, а також щодо забезпечення безпечної евакуації людей та матеріальних цінностей у разі пожеж.
Пожежна безпека – це такий стан промислового об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в разі його виникнення попереджається вплив на людей небезпечних факторів і забезпечується захист матеріальних цінностей.
Забезпечення пожежної безпеки об'єкта передбачає створення системи попередження пожеж та протипожежного захисту. Велике значення при цьому мають організаційно-технічні заходи, які умовно можна поділити на:
а) організаційні (організація пожежної охорони, навчань, інструктажів та ін.);
б) технічні (суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщень, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації електромереж, опалення, освітлення та ін.);
в) заходи режимного характеру (заборона паління та застосування відкритого вогню в недозволених місцях та ін.);
г) експлуатаційні (своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонтів устаткування).
Система попередження пожеж – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання виникненню та розвитку пожежі. Вона передбачає виявлення початкової стадії пожежі, своєчасну інформацію й, у разі необхідності, включення автоматичних систем пожежогасіння.
Система протипожежного захисту – це сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання дії на людей небезпечних факторів пожежі й обмеження збитку від неї.
Основними напрямками протипожежного захисту об’єкта є:
1) обмеження розмірів та поширення пожежі, що досягається плануванням будівель і споруд з урахуванням вимог Правил пожежної безпеки, правильним розміщенням виробничих приміщень, встановленням протипожежних перешкод, влаштуванням систем пожежогасіння та ін.;
2) обмеження розвитку пожежі. Це, перш за все, обмеження кількості горючих речовин, що одночасно знаходяться в приміщенні, аварійне стравлювання горючих рідин та газів, своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів, а також застосування для пожежовибухонебезпечних речовин спеціального устаткування;
3) створення умов для успішного гасіння пожежі.
Усі заходи пожежної безпеки вир-ва за призначенням поділяються на 4 групи:
1). Заходи, які забезпечують пожежну безпеку технологічного процесу та обладнання, збереження сировини і готової продукції.
2). Будівельно-технічні заходи, спрямовані на виключення причин виникнення пожеж і на створення стійкості огороджувальних конструкцій і будівель, на запобігання можливості розповсюдження пожеж і вибухів.
3). Організаційні заходи, які забезпечують організацію пожежної охорони, навчання працюючих методів запобігання пожеж і застосування первинних способів гасіння пожеж.
4). Заходи щодо ефективного вибору способів гасіння пожеж, оснащення пожежного водопостачання, пожежної сигналізації, створення запасу засобів гасіння.
Білет 13
1.Нещасні випадки на виробництві. Виробничі травми.
Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду його здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 25) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій згідно з ДН/ЮП 0.00-4.03-98 „Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях".
Нещасні випадки, які виникають не на виробництві, узагальнено називають, на відміну від виробничого травматизму, невиробничими.
До нещасних випадків відносять раптові погіршання стану здоров'я, поранення, травми, гострі професійні захворювання й отруєння, теплові удари, обмороження, ураження електричним струмом та блискавкою, іонізуючим випромінюванням та інші ушкодження, що сталися внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, а також були заподіяні представниками флори та фауни.
Виробничий травматизм — це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.
Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного та іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини у зв’язку з виконанням нею професійної праці, будь-якого виробничого завдання або громадського доручення.
Відповідно до впливу чинників виробничого середовища на працівників травми поділяють на механічні, теплові, хімічні, електричні, променеві, комбіновані.
Механічні травми (уражені частини тіла, переломи, рани тощо) можуть бути заподіяні рушійними частинами виробничого устаткування та оброблюваними предметами, інструментом, переміщуваним вантажем. Вони можуть виникнути при падінні працівника (якщо приміщення захаращено устаткуванням, зіпсовані переносні драбини).
Теплові травми (опіки, обмороження, теплові удари) викликані переважно прямим доторканням до поверхні виробничого устаткування, впливом полум’я, гарячих предметів; раптовою дією розплавленого металу, гарячої рідини, гарячої пари чи газу. Обмороження є наслідком дії низьких температур повітря, устаткування чи предметів.
Хімічні травми являють собою хімічні опіки, гостре отруєння концентрованими кислотами, лужними розчинами та ін. Їх працівник може отримати при транспортуванні та переливі кислот, лугів, виготовленні розчинів, ремонті та чищенні апаратури.
Електричні травми пов’язані з проникненням струму через організм людини. Причини електричних травм на виробництві різноманітні: обриви дроту, доторкання до неізольованих дротів чи предметів під напругою.
Променеві травми пов’язані з впливом випромінювання.
Комбіновані травми можуть бути заподіяні кількома видами впливу (наприклад, механічна дія й ураження струмом та ін.).
2.Пожежна сигналізація і зв'язок
ПОЖЕЖНА СИГНАЛІЗАЦІЯ - це сукупність технічних засобів для виявлення пожежі та оповіщення про місце її виникнення. Включає в себе:
• Сповіщувачі - це пристрої для формування сигналу про пожежу. Поділяються на:
- теплові автоматичні сповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища;
- димові сповіщувачі реагують на появу диму;
- комбіновані сповіщувачі здатні одночасно реагувати на підвищення температури середовища і появу диму;
- світлові сповіщувачі мають фотоелемент, що реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектру полум’я
В залежності від можливості зазначати свій номер (адресу) сповіщувачі поділяються на:
- адресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їх встановлення і постійно або періодично активно формують сигнал про стан пожежонебезпечності в захищуваному приміщенні та власну працездатність із зазначенням свого номера (адреси);
- неадресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їх встановлення та формують сигнал про виникнення пожежі в захищуваному приміщенні без зазначенням свого номера (адреси);
Висота установки пожежних сповіщувачів має не перевищувати: для теплових—9 м; для димових 12 м; для комбінованих - 20 м і для світлових — 30 м.
• Приймально-контрольні прилади призначені для приймання інформації від пожежних сповіщувачів, вироблення сигналу про виникнення пожежі чи несправності установки пожежної сигналізації, подальшої його передачі (наприклад, у пожежну охорону), видачі команд на інші пристрої (наприклад, на органи керування системою автоматичного пожежогасіння для приведення її в дію).
• Лінії зв'язку
• Джерела живлення – евакуаційне освітлення та світлові покажчики
Для зв’язку при пожежі використовують телефон, радіо, радіотелефон, установки автоматичного і напівавтоматичного зв’язку. Для попередження людей в приміщеннях може використовуватися спеціальна система зв’язку, внутрішня радіотрансляційна мережа, а також звукові сигнали оповіщення.
Білет 14
1.Причини виникнення нещасних випадків на виробництві.
Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду його здоров'ю або настала смерть.
Причини нещасних випадків поділяються на організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні.
Організаційні причини:
- незадовільна організація, розташування і утримання робочих місць, проходів та проїздів; (порушення режиму праці, неналежний нагляд за виконанням робіт та ін.)
- порушення режиму роботи і відпочинку;
- використання невідповідного інструмента, обладнання, пристроїв;
- недостатня освіченість робітників, невідповідність працюючого роботі, що він виконує;
- незадовільна якість або відсутність індивідуальних захисних засобів;
- відсутність попередження про небезпеку;
- не проведення інструктажу
- неправильна організація праці, нераціональний режим роботи;
- тривале вимушене одноманітне або ненормальне положення тіла чи окремих його частин та їх перенапруження.
Технічні причини:
- недосконалість технологічних процесів;
- недосконалість обладнання і пристроїв;
- відсутність огорож і запобіжних пристроїв;
- незадовільний стан обладнання, інструмента і пристроїв.
Санітарно-гігієнічні причини:
- недостатність об'єму і площі виробничих приміщень;
- ненормальні метеорологічні умови (температура, вологість, швидкість руху і тиск повітря);
- теплові випромінювання;
- освітлення не відповідає нормам;
- шкідливі та отруйні речовини;
- шкідливі випромінювання;
- шум і вібрації;
- поганий стан побутових і профілактичних установок та пристроїв.
Психофізіологічних причини - порушення трудової та виробничої дисципліни, інструкцій з безпеки праці; помилкові дії внаслідок необережності, зниження уваги через надмірну напруженість, монотонність праці, підвищену стомлюваність; анатомічну або психофізіологічну невідповідність працівника виконуваній роботі; хворобливий стан, стан алкогольного сп'яніння; психофізіологічні чинники іншої особи.
2.Протипожежні водопроводи.
Протипожежні водопроводи – забезпечують подачу води для цілей пожежогасіння всередині будівель.
У житлових будинках заввишки 12 і більше поверхів, а також в громадських будівлях різного призначення для гасіння пожежі застосовують, як правило, об'єднані господарсько-питні - протипожежні системи водопроводу з пожежними кранами.
Протипожежні водопроводи (окремі або об'єднані) бувають низького та високого тиску. У водопроводах низького тиску мінімальний вільний тиск води на рівні землі повинен становити 10 м (100Кпа), а необхідний для пожежогасіння тиск води створюється пересувними пожежними насосами, які встановлюються на пожежні гідранти. У водопроводах високого тиску вода до місця пожежі подається безпосередньо від гідрантів по пожежних рукавах. Останні влаштовують дуже рідко, оскільки вимагають додаткових витрат на обладнання спеціальної насосної системи й застосування підвищеної міцності трубопроводів. Системи високого тиску передбачаються на промислових підприємствах, що віддалені від пожежних депо на 2 км, а також у населених пунктах із числом жителів до 50 тис. чоловік.
На складах рідкого палива при розході води на ціноутворення і охолодження резервуарів 60 л/с і більше передбачають водопроводи високого тиску, при розході менше 60 л/с — водопроводи низького тиску або пожежні водойми.
Водопровід як правило складається з водозабору, насосної станції 1-го підйому, очисних споруд , резервуарів чистої води, насосної станції 2-го підйому, водонапірної башти , зовнішньої водопровідної мережі.
- Насосні станції 1-го підйому забирають воду з джерел водопостачання і подають її на очисні споруди, якщо очистка води не потрібна, то в резервуари, водонапірну башту або безпосередньо у водопровідну мережу.
- Резервуари чистої води служать для регулювання кількості води, яка подається очисними спорудами, забору води насосними станціями 2-го підйому і зберігання запасів води на господарсько - питні, промислові і протипожежні потреби.
- Насосні станції 2-го підйому служать для подачі води з резервуарів у водопровідну мережу.
Білет 15
1.Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві. Обов'язки комісії по розслідуванню нещасних випадків.
Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:
- з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;
- визначення причин, що призвели до нещасного випадку;
- встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;
- розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.
Порядок розслідування НВ
Свідок, працівник, який виявив НВ, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані:
1) терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому,
2) повідомити про те, що сталося роботодавця,
3) зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події
Роботодавець, одержавши повідомлення про НВ
- повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування;
- організує його розслідування й утворює комісію з розслідування
у такому складі: голова комісії — спеціаліст служби охорони праці; члени комісії — керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілки або уповноважений трудового колективу.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці події, до складу комісії входити не має права, натомість потерпілий або його представник можуть брати участь у розслідуванні нещасного випадку.
Комісія з розслідування протягом трьох діб зобов'язана:
— обстежити місце НВ, опитати свідків, осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого (якщо це можливо);
— визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;
— з'ясувати обставини та причини НВ, визначити, пов'язаний чи ні цей випадок з виробництвом;
— визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
— скласти акт розслідування за формою Н-5 у двох примірниках і акт за формою Н-1 або НТ про потерпілого у 6 примірниках та передати їх на затвердження роботодавцю.
Акти за формами Н-1 та НТ разом із матеріалами розслідування зберігають упродовж 45 років.
Копію акта за формою Н-1 надсилають до місцевої держадміністрації.
Нещасні випадки, що сталися на підприємствах (в організаціях) зі студентами під час проходження виробничої практики, розслідують представники навчального закладу разом з представниками підприємства. Обліковують їх у навчальному закладі.
2.Дії персоналу у випадку виникнення пожежі.
У разі виникнення пожежі дії працівників мають бути спрямовані на створення безпеки людей, їх евакуацію та рятування. Кожен працівник, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо) зобов’язаний:
- негайно повідомити про це за телефоном до пожежної частини (при цьому чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);
- задіяти систему оповіщення людей про пожежу;
- розпочати самому і залучати інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;
- сповістити про пожежу начальника або чергового адміністратора;
- організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів щодо гасіння пожежі наявними в установі засобами пожежегасіння.
Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:
- з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найнебезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший термін;
- ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки.
- евакуацію людей починати з приміщення, у якому виникла пожежа і суміжність з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Хворих слід евакуювати в першу чергу;
- ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні людей;
- виставляти пости безпеки на виходах у будівлі, щоб унеможливити повернення працівників до будівлі, де виникла пожежа;
- у разі гасіння намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;
- утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла, в іншому випадку вогонь і дим поширяться до суміжних приміщень.
Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна.
