Банки, як регулятори грошового обігу й фінансові посередники завжди відігравали важливу роль в розвитку національної економіки. Вони володіють дієвими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки, забезпечують стабільність грошового обігу і грошової одиниці будь-якої країни. Саме тому стабільність у роботі банківської системи є визначальним пріоритетом не тільки монетарної, але й економічної політики держави у цілому.
Поняття «фінансова стійкість банку» має певні суперечності у своєму визначенні, що загалом відображає складність даного поняття як такого. Воно не може характеризуватися лише набором певних показників (ліквідність, прибутковість, якість активів та ін.), а вимагає комплексного підходу.
Фінансова стійкість банку - це здатність банку з максимальною ефективністю і мінімальними ризиками виконувати свої функції, забезпечуючи досягнення мікро- та макроекономічних цілей.
В ринкових умовах банки постійно удосконалюють організацію своєї діяльності, менеджмент, внутрішній аудит, нагляд і моніторинг, механізми управління грошовими потоками. Упродовж останніх років банківська система України демонструє стійку тенденцію до зростання основних економічних показників: капіталу, зобов'язань, активів. Водночас спостерігається і зростання ризиковості банківських операцій, повільні темпи росту капіталізації банків, збільшення проблемних кредитів, зниження рівня адекватності.
Таким чином, не зважаючи на певні успіхи і високу динаміку розвитку банківської системи України за останні роки, НБУ і інші банки повинні системно забезпечувати зростання ефективності діяльності банківської системи у цілому і кожного окремого банку, зокрема, запроваджувати і удосконалювати заходи щодо забезпечення їх фінансової стійкості шляхом більш повного використання інструментів монетарної політики, виваженого управління банківською діяльністю через систему економічних нормативів, формування належного економічного та правового забезпечення банківської діяльності.
