Предмет та об’єкти обліку у банках. банків.рахунок

1. Предмет та об’єкти обліку у банках.

Бухгалтерський облік у банках за своєю сутністю нічим не відрізняється від бухгалтерського обліку, який здійснюється іншими підприємствами. Тож на бухгалтерський облік у банках поширюється загальноприйняте визначення: бухгалтерський облік— це процес спостереження, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У практичному аспекті бухгалтерський облік системно відображає інформацію про окремі банківські операції, до яких відносять розрахункові, кредитні, депозитні та інші і з яких складається господарська діяльність банку, що дає змогу користувачам одержувати дані, потрібні для аналізу й оцінювання стану та ефективності діяльності банку. Передавання інформації від банку до користувачів здійснюється шляхом складання й оприлюднення бухгалтерської звітності. Отже, предметом бухгалтерського обліку в банку є його господарська діяльність (різні банківські операції), а кінцевим продуктом — бухгалтерська звітність про господарську діяльність.

Усі об’єкти БО в комерційному банку поділяють на 4 групи:

• Господарські засоби та їх розміщення (основні й оборотні);
• Ресурси (джерела утворення) господарських коштів;
• Функціональні обов’язки банку (статутна діяльність – процес здійснення послуг);
• Фінансові результати статутної діяльності.

До господарських засобів комерційного банку належать:

• Грошові кошти,
• Матеріальні цінності,
• Дебіторська заборгованість (видані кредити),
• Відвернуті кошти.

Функціональні обов’язки є основною діяльністю банку, яка зводиться до виконання передбачених ліцензією НБУ прав на введення розрахункових,касових, кредитних та інших операцій.

Фінансові результати статутної діяльності дозволяють контролювати й аналізувати склад прибутків і збитків банку від основної діяльності, а також доходів та видатків, які одразу відносять до складу збитків або прибутків (одержані й сплачені штрафи, суми розтрат тощо.)

 

 

 

1. Поняття про банків.рахунок. Класифікація рахунків БО в банках.

Рахунок — це систематизовані записи, які відбивають вплив операцій та інших подій на конкретний актив, зобов’язання чи акціонерний капітал. Для кожного активу, зобов’язання, доходу, виду витрат та одиниці капіталу ведеться окремий рахунок.У фінансовому обліку за допомогою рахунків забезпечується: 1) всеохопна реєстрація господарських операцій, що впливають на фінансовий стан; 2) перевірка точності відображення операцій. Рахунок дає змогу відобразити та простежити зміни кожного показника фінансових звітів, які мали місце за звітний період.

Для поточного обліку банківських операцій у БО банку використовується система р-нківфін.обліку. Вся сукупність бухг.рахунків може бути розподілена на дві групи: балансові та позабалансові.

Балансові р-нки бувають постійними і тимчасовими.

Постійні балансові р-нки мають залишок на кінець звітного періоду. На їхній основі складається баланс банку. Серед них виділяють такі групи р-нків:

• Р-нки активів,
• Р-нки зобов’язань,
• Р-нки власного капіталу.

Рн-ки активів – це активні р-нки, які відображають наявність та зміни різних активів банку.

Р-нки зобов’язань – це пасивні р-нки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість.

Р-нки власного капіталу – це також пасивні р-нки, які відображають зміну ВК банку за звітний період.

У складі балансових рахунків виділяють:

• Контр пасивні р-нки (активні),
• Контрактивні р-нки (пасивні).

Особливість цих р-нків полягає в тому, що в балансі контрактивні р-нки відображаються в складі активів, а контрпасивні – в складі пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів та пасивів.

 

 

 

 

 

1. Сутність і структура плану р-нків БО банків України.

План р-нків фін. Банків. установ — це систематизований перелік р-нків фін. обліку, використовуваний для реєстрації госп. операцій. Він є складовою частиною нац. системи БО, а отже, служить для відображення бухг. інформації.

План р-нків, розроблений відповідно до загальновживаних у міжнародній практиці принципів та міжнародних стандартів БО, є обов’язковим для використання всіма банків. установами України. На р-нках відображаються операції, визначені чинним законодавством та нормативними актами НБУ.

План р-нків складається з 9 класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.

Клас 4.Фін. та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

1клас визначає стосунки між НБУта іншими банками, а також стосунки цих банків між собою. На р-нках класу 1 відображаються операції з готівкою, банків. металами, кредитами, депозитами та ЦП, що рефінансуються НБУ.

На р-нках класу 2 обліковуються операції, що проводяться банками з клієнтами. На р-нках класу 3 обліковуються операції банків із ЦП, а також інші активи й зобов’язання.

Р-нки класу 4 призначено для обліку довгострокових вкладень, ОЗ та НА. На р-нках класу 5 здійснюється облік капіталу у вигляді різниці між загальними сумами активів і зобов’язань банку.

Р-нки класів 6 і 7 максимально наближено до показників звіту про прибутки (збитки) банку. На рахунках класу 9 обліковуються:

-вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбут­ні періоди та які наражатимуть банк на ризик;-документи і цінності;-рахунки за операціями з приватизації.За допомогою плану рахунків забезпечується виконання дуже важливої функції бухгалтерського обліку — запису інформації стосовно операцій, які виконуються банком, та можливості відобразити результати цих операцій у балансовій та фінансовій звітності.

 

 

 

 

 

 

 

1. Принципи організації БО в банківських установах України.

Принципи БО:

1.Принцип автономності

2.Принцип безперервності діяльності

3.Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат – регулює момент визнання доходів і витрат. За цим принципом доходи і витрати відображаються в обліку в тому періоді, коли вони були нараховані незалежно від того коли були перераховані або сплачені гроші.

4.Принцип обачності – обачність зумовлена невизначеністю певних подій. Для банку їхня певна ймовірність того, що певні кредити на будуть повернуті позичальниками. У зв’язку з цим оцінюючи інформацію у звітності слід уникати завищення активів і доходів, або заниження витрат і зобов’язань банку.

5.Принцип єдиного грошового вимірника.

6.Принцип превалювання змісту над формою.

7.Принцип історичної або фактичної собівартості – згідно з ним пріоритетною є оцінка активів і зобов’язань банку,виходячи із фактичних витрат на їх придбання.

8.Принцип періодичності – згідно з ним госп.діяльність банку розділяється на певні періоди з метою складання фін.звітності.

9.Принцип послідовності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. .Облікова політика банку.

Облікова політика банку — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються установою для ведення БО, складання і подання фін. звітності.

Банки самостійно розробляють і затверджують облікову політику на кожний звітний рік. Облікова політика банку містить правила ведення БО, дотримання яких протягом року є обов’язковим. Вона повинна базуватись на чинному законодавстві України, Плані рахунків БО, нор­мативних актах НБУ, стандартах БО. Облікова політика, яка передбачається у банку на рік, затверджується спеціально виданим наказом керівника.

Обов’язковому затвердженню керівником банку підлягають:

• Внутр. план р-нків, побудований на базі затвердженого НБУ плану р-нківБО комерційних банків України;
• правила документообігу і технології обробки облікової інфор­мації;
• перелік операцій, що потребують додаткового контролю;
• порядок контролю за внутрішньобанківськими операціями;
• методи оцінки майна і зобов’язань;
• правила застосування в обліку принципу нарахування доходів і витрат;
• політика банку щодо роботи з цінними паперами;
• процедури вивірки та контролю;
• організація податкового обліку;
• порядок проведення інвентаризації;

Внесення змін в облікову політику протягом року не допускається, за винятком випадків змін у чинному законодавстві. Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Облікова політика банків базується на таких складових МСБО: безперервності діяльності, постійності правил БО обачливості, нарахування, окремого відображення активів і паси­вів, прийнятності вхідного балансу, перевагах змісту над формою, оцінюванні, відкритості,суттєвості, конфіденційності.

Організація БО в банку повинна забезпечити:

своєчасне обслуговування клієнтів;своєчасне відображення банківських операцій у БО та надання достовірної звітності;попередження виникнення нестач, незаконного витрачання коштів і цінностей; захист бухгалтерської інформації; контроль за належним оформленням документів