Після утворення СРСР Україна втратила право на державні зносини із зовнішнім світом, хоча з 1945 р. була співзасновником ООН. У ті часи вона змушена була йти зовнішньополітичним курсом СРСР.
Шлях до самостійної зовнішньої політики відкрився після проголошення незалежності і Всеукраїнського референдуму, який став юридичною підставою для міжнародного визнання України. На другий день після референдуму про визнання України заявили Канада і Польща, потім Угорщина, Латвія і Литва, Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія. Після відставки Горбачова, що означало остаточний розпад СРСР, Україну визнали США. Протягом грудня 1991 p. незалежність України визнали 68 держав, а у 1992 р. ще 64.
Перед українською зовнішньою політикою постали такі основні завдання:
• вибір пріоритетів зовнішньої політики і стратегічних партнерів;
• налагодження дипломатичних відносин з тими державами, які визнали Україну, розгортання мережі посольств;
• проведення зовнішньоекономічної діяльності;
• вирішення проблеми ядерної зброї.
Зовнішня політика України носить відкритий характер і здійснюється на основі принципів взаємодопомоги, рівноправності та невтручання у внутрішні справи інших країн, не заявляючи територіальних претензій до інших країн. Засади зовнішньої політики ґрунтуються на дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права. У 1993 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи зовнішньої політики України», в яких визначено національні інтереси і завдання держави у зовнішньополітичній сфері: забезпечення стабільності міжнародного становища України, входження господарства країни до світової економічної системи, захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном та інше.
За межами України нині мешкають більше 10 млн. осіб, у Росії, Казахстані, Молдавії, США, Канаді, Аргентині, Франції, Польщі та інших країнах.
Важливим напрямком української зовнішньої політики є відносини з державами колишнього СРСР, адже нас поєднує спільна історії, міжетнічні та економічні взаємозв'язки.
У зв'язку з цим відносини між Росією і Україною є досить складними, оскільки російське керівництво не хочу до кінця визнавати цілковиту незалежність нашої держави. З самого початку існування незалежної України російські парламентарі почали дискусії щодо територіальної приналежності Криму. 1997 р. був підписаний політичний договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією. Сторони зобов'язалися будувати свої відносини на основі територіальної цілісності, непорушності кордонів.
Серйозною зовнішньоекономічною проблемою України була ядерна. Після розпаду СРСР Україна стала ядерною державою. Але 1993 р. Верховна Рада проголосила, що Україна відмовляється від ядерної зброї, не має військових супротивників, а її Збройні Сили призначені лише для гарантування національної безпеки. Пізніше, ядерна зброя була вивезена з території країни.
Україна розширює й активізує свою участь у різних міжнародних організаціях, таких як Нарада по безпеці і співробітництву в Європі, Рада Європи та інші. Також Україна співпрацює з НАТО, є учасницею її програм.
Важливе значення мають відносини між Україною і Європейським Союзом, які постали особливо гострим питанням у даний момент.
Підприємства України здійснюють зовнішньоторговельні операції з партнерами більш як 164 країн світу. Важливим досягненням української зовнішньої політики стало обрання України у 1999 р. членом Ради Безпеки ООН.
Не зважаючи на значні успіхи, є ще чимало невирішених зовнішньополітичних і економічних проблем.
