Сталін був стрижнем тоталітарної системи. Після його смерті 5 березня 1953 p. почалося визволення народів СРСР,від жорстокого режиму культу особи Сталіна - десталінізація. Червневий пленум ЦК КПРС у 1953 p. проголосив курс на відбудову внутріпартійної демократії. Постало питання про лібералізацію суспільно-політичного життя. Період від середини 50-х до середини 60-х років назвавають "відлигою". Нове керівництво спробувало реформувати тоталітарну радянську систему, бодай частково подолавши антагонізм між людиною і режимом, суспільством і державою. Хоч насправді основ тоталітаризму ці реформи не зачіпали.
Процес десталінізації набрав силу після того, як ЦК КПРС прийняв постанову "Про подолання культу особи та його наслідків", де висловлювалася рішучість держави і партії усувати негативні наслідки цього режиму. Вперше на весь голос було сказано правду про лихо народу і партії. Здійснювались поступове звільнення від тоталітарного минулого, утвердження нових цінностей і нового типу соціальної організації.
На XXI з'їзді КПРС (1959 р.) було заявлено, що соціалізм в СРСР переміг повністю й остаточно. На XXII з'їзді КПРС у 1961 р. була прийнята Нова Програма комуністичної партії, охарактеризована як програму побудови комунізму, що оголошувала, що перехід до комунізму потребує створення матеріально-технічної бази комунізму, розвитку комуністичних суспільних відносин і виховання нової людини. Винуватцем і організатором масових репресій висунули не тільки Сталіна, а й В. Молотова, Л. Кагановича та інших. Тіло Сталіна було винесене з мавзолею. Його численні пам'ятники знищені; перейменовані названі на його честь міста; прізвище зникло з назв вулиць, колгоспів, твори вилучені з масових бібліотек.
Більшу увагу в Україні зверталось на роль представницьких органів влади, розширення повноважень рад депутатів трудящих. Верховна Рада УРСР ухвалила закони про бюджетні права УРСР і місцевих рад, про судоустрій та інші; прийняла кримінальний і кримінально-процесуальний, цивільний та цивільно-процесуальний кодекси. Органи внутрішніх справ дещо поступилися своїми правами щодо охорони громадського порядку добровільним народним дружинам, зросла роль товариських судів за рахунок компетенції народних суддів. На практиці почали використовувати всенародне обговорення проектів законів та інших питань життя республіки й країни. Отримали більше можливостей профспілки, їм було передано окремі функції, що раніше належали державним органам, керівництво санаторіями, будинками відпочинку, а з 1962 р. розширено права у сфері соціального страхування.
Однак загалом механізм державно-політичного управління діяв постарому, зберігаючи тоталітарний характер. Вибори до рад усіх рівнів були формальними, а самі ради не мали реальної влади. Профспілки, комсомол, творчі спілки залишилися придатками державних структур.
Однак такі досить радикальні заходи Хрущова викликали невдоволення партійного керівництва. Гнів та обурення номенклатури викликали постанови, відповідно до яких їх позбавляли багатьох привілеїв, дарованих ще за сталінських часів. Потім надійшло розпорядження різко зменшити кількість службових персональних машин, ліквідувати закриті розподільники тощо. Проти Хрущова почала формуватися нова група змовників, що і спричинило події жовтня 1964 р.
