22 червня 1941 року фашистська Німеччина раптово напала на СРСР. Напад здійснювали три добре озброєні групи армій: - група армій «Північ» здійснювала наступ на Ленінград та Прибалтику; - група «Центр» - на Москву і центральні області Росії; - група «Південь» в Україну і Кавказ. 23-29 червня 1941 – найбільша танкова битва в районі Луцьк-Бруди-Рівне-Дубно. 7 липня 1941 р. керівництво України опублікувало звернення до українського народу, у якому закликало населення чинити рішучий опір фашистській агресії. До Червоної армії з України було мобілізовано понад 2,5 млн осіб. Населення широко залучалося до будівництва оборонних споруд, створення грошового і продовольчого фонду оборони, шефства над військовими шпиталями. 3 перших днів війни на території України діяли два фронти - Південно-Західний (командувач генерал-полковник М. Кирпонос) і Південний (командувач генерал-лейтенант I. Тюленєв). Німецько-фашистські війська прорвали оборону Південно-Західного фронту, і 7 липня 1941 р. почалася оборона столиці України Києва, яка тривала 72 дні. Оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня) тривала понад 70 днів. У першій половині вересня 1941 р. німецькі війська, поновивши наступ, взяли у кільце в районі Києва чотири армії Південно-Західного фронту. При спробі вирватися з оточення загинули командуючий фронтом генерал-полковник М. Кирпонос. 30 жовтня почалась оборона Севастополя (250 днів). 16 листопада – захоплено Крим. Радянське командування почало контррнаступ під Харковом 12 травня 1942 р. :важка поразка. 22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловсь, після чого вся Україна опинилася під окупацією. Серед причин невдач Червоної армії: - зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до початку війни; - фактор раптовості нанесення першого удару; - кращі командні і командирські кадри Червоної армії були репресовані (до 75% командного складу); - до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії; - радянське керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару супротивника; - використання Німеччиною потенціалу завойованих країн; радянська військова техніка переважала в кількості, але поступалась в якості.
